Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 484/4217/22

провадження № 51-683 км 26

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 04 грудня 2025 року у кримінальному провадженні № 12017150000000526 за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Могильне Кіровоградської області, жительки АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 лютого 2024 року засуджено:

- ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 постановлено рахувати з часу фактичного затримання, а саме з 07 березня 2023 року.

Зараховано ОСОБА_7 у строк відбування покарання один день попереднього ув`язнення 23 вересня 2017 року з розрахунку один день позбавлення волі за один день попереднього ув`язнення.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_8 , судові рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржені.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 04 грудня 2025 року рішення суду першої інстанції залишено без зміни.

Вироком суду встановлено, що у травні 2017 року невстановлена Особа1, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, не маючи законних джерел прибутку, володіючи зв`язками з особами, які займаються незаконним обігом наркотичних речовин, з корисливих мотивів, з метою збагачення, вирішила створити на території м. Гайворон Кіровоградської області стійке об`єднання осіб у формі організованої групи. Вказана Особа1 розробила злочинний план, який передбачав систематичне незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту та збут особливо небезпечних наркотичних засобів - опію ацетильованого та концентрату з макової соломи шляхом розміщення його у схованках на території населених пунктів Миколаївської області.

Діючи згідно розробленого плану, Особа1 у травні 2017 року залучила до цієї злочинної діяльності кількох осіб, серед яких ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , довівши їм деталі розробленого плану та відвівши їм чіткі функції.

Відповідно до цього плану, Особа2, провадження щодо якої закрито у зв`язку зі смертю, підшукувала місця розміщення схованок, приймала замовлення на купівлю наркотичних засобів від наркозалежних осіб та здійснювала збут цих засобів шляхом повідомлення телефоном місця знаходження схованок.

ОСОБА_8 згідно розробленого плану перевозив особливо небезпечний наркотичний засіб на заздалегідь придбаному з цією метою автомобілі до місць розміщення схованок; відкрив рахунок на своє ім`я у банківській установі з метою перерахування на нього оплати за проданий наркотичний засіб.

Інша Особа3, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, підшукувала місця для схованок та розкладала в них вказані наркотичні засоби, а також здійснювала контроль за діями учасників групи.

ОСОБА_7 відповідно до відведеної їй ролі здійснювала фіксування у блокноті місць розташування схованок з особливо небезпечним наркотичним засобом, які їй повідомляла Особа2, та передавала ці дані Особі1, яка виконувала функцію керівника групи та забезпечувала учасників групи засобами для вчинення злочинів і розподіляла між ними отримані кошти.

У період з початку травня 2017 року по 23 вересня 2017 року вказані особи у складі організованої групи вчинили ряд діянь, детально описаних у вироку, які були охоплені єдиним злочинним наміром та направлені на незаконне придбання, перевезення, зберігання з метою збуту і збут особливо небезпечних наркотичних засобів. При цьому ОСОБА_7 засуджена за вчинення вказаних дій, спрямованих на збут особливо небезпечних наркотичних засобів в особливо великих розмірах.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає про неправильне застосування ч. 5 ст. 72 КК України при зарахуванні засудженій у строк відбування покарання строку її попереднього ув`язнення, оскільки їй інкриміновано вчинення протиправних діянь у період з травня 2017 року, а отже, має бути застосовано редакцію цієї норми закону від 26 листопада 2015 року.

Стверджує про відсутність доказів того, що ОСОБА_7 була обізнана з тим, що виконані нею записі у блокноті мають відношення до вчинення особливо тяжких злочинів.

Також захисник вказує на порушення апеляційним судом вимог ст. 404 КПК України, оскільки суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про повторне дослідження протоколів НСРД. Ухвала цього суду не вмотивована та не відповідає вимогам ст. 419 цього Кодексу.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав скаргу з наведених у ній мотивів та просив задовольнити.

Прокурор у суді касаційної інстанції заперечувала проти задоволення скарги та просила залишити судове рішення без зміни.

Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Мотиви суду

Доводи касаційної скарги в частині невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та неповноти судового розгляду відповідно до положень ст. 433 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. При перевірці доводів, наведених у скарзі, касаційний суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті при ухваленні судового рішення.

Під час перегляду оскаржуваних судових рішень судом касаційної інстанції у межах передбачених законом повноважень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів обґрунтованість висновків суду про винуватість засудженої ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за викладених у вироку фактичних обставин. Ці висновки підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні й безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами.

У цьому провадженні суди ретельно перевірили доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі. Зазначені в судових рішеннях мотиви про визнання цих доводів безпідставними колегія суддів знаходить обґрунтованими.

Місцевий суд належним чином вирішив питання допустимості всіх доказів у провадженні. Дотримуючись положень ст. 94 КПК України, оцінив докази в їх сукупності, детально виклав їх у вироку, встановив, що вони є взаємоузгодженими, належними та допустимими, доповнюють один одного і дійшов обґрунтованого переконання про те, що вина обвинуваченої доведена поза розумним сумнівом.

Так, суд взяв до уваги показання обвинуваченої, яка не заперечувала факту записів нею у блокнот адрес, координат та грамів, які їй передавали інші особи, за що вона отримувала гроші. Однак ОСОБА_7 заперечувала, що була обізнана про те, що саме означали ці записи.

Суд дослідив та поклав в основу вироку дані протоколу слідчого експерименту з підозрюваними, протоколів за результатами проведення НСРД - аудіо, відео контролю особи та оперативної закупки, протоколів огляду покупця та вручення грошових коштів, висновки експерта, відповідно до яких надана на експертизу речовина є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - ацетильований опій. Такі протоколи та висновки експерта складені по кожному з епізодів злочинної діяльності, вони визнані судом допустимими доказами та їм дана відповідна оцінка у вироку.

Також суд дослідив записи розмов, які проводилися під контролем правоохоронних органів, де обговорювалося питання придбання наркотиків, протоколи огляду місця події, інформацію про з`єднання телефонного номера ОСОБА_7 з іншими співучасниками та змісту телефонних розмов між ними, був досліджений зміст блокноту, вилученого у ОСОБА_7 , із записами адрес розташування схованок наркотичних засобів, що підтверджують обізнаність ОСОБА_7 у суті цієї діяльності та її особистої ролі у вчиненні протиправних діянь.

Суд першої інстанції оцінив усі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов переконливого висновку про доведеність винуватості обвинуваченої "поза розумним сумнівом", оскільки вони прямо та непрямо підтверджують існування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. З висновком про належність та допустимість доказів погодився і суд апеляційної інстанції, вказавши на безпідставність твердження сторони захисту про необізнаність ОСОБА_7 щодо її участі у незаконних діях.

Оцінивши всі доказі в їх сукупності суди дійшли переконливого висновку про доведеність винуватості засудженої та правильно кваліфікували її дії за ч. 3 ст. 307 КК України.

Призначене покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, є необхідним та достатнім для виправлення винної та попередження вчинення нових злочинів.

Посилання сторони захисту на неправильне застосування судом положень ч. 5 ст. 72 КК України було предметом перегляду суду апеляційної інстанції та визнані безпідставними, про що в ухвалі наведені мотиви, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно матеріалів провадження ОСОБА_7 засуджено за незаконне придбання, перевезення, зберігання з метою збуту, а також збут особливо небезпечних наркотичних засобів, вчинені організованою групою, в особливо великих розмірах. Суди установили, що винна вчинила один продовжуваний злочин, що складається з кількох тотожніх діянь, охоплених єдиним умислом, в межах діяльності організованої групи. Протиправна діяльність її була припинена 23 вересня 2017 року. Тому посилання сторони захисту на необхідність застосування положень ч. 5 ст. 72 КК України в редакції цієї норми від 26 листопада 2015 року і зарахування винній у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі не ґрунтуються на законі.

Посилання у касаційній скарзі на порушення апеляційним судом вимог ст. 404 КПК України також є безпідставними.

Положеннями цієї норми закону чітко регламентовано, що за клопотанням учасників судового провадження апеляційний суд зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, якщо суд першої інстанції дослідив їх неповністю або з порушеннями; апеляційний суд може дослідити докази, які не досліджувалися місцевим судом, виключно в разі, якщо учасники судового провадження заявляли клопотання про дослідження таких доказів під час розгляду в суді першої інстанції або якщо про них стало відомо після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Апеляційний суд у межах, установлених ст. 404 КПК України, та у порядку, визначеному ст. 405 КПК України, перевірив усі доводи апеляційних скарг та визнав їх необґрунтованими, навівши в ухвалі відповідно до вимог ст. 419 КПК України мотиви на їх спростування. Ухвала суду відповідає вимогам кримінального процесуального закону та є обґрунтованою.

Матеріали провадження не містять даних про порушення вимог кримінального процесуального чи неправильне застосування кримінального законів, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування судових рішень, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню. У зв`язку із цим та керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити судове рішення без зміни.

З цих підстав суд ухвалив:

Ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 04 грудня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_9 ОСОБА_3