Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 739/1206/26

провадження № 51-2954км26

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 14 липня 2026 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області ухвалою від 01 липня 2026 року повернув засудженому ОСОБА_6 для належного оформлення його клопотання (заяву) про вирішення питання, пов`язаного з виконанням вироку,

а саме про застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі.

Не погоджуючись із указаним рішенням суду, засуджений ОСОБА_6 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.

Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 14 липня 2026 року відмовив

у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на підставі ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвали судів попередніх інстанцій і призначити новий розгляд у суді першої інстанції

для вирішення по суті його клопотання про умовно-дострокове звільнення

від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі.

За твердженням засудженого ОСОБА_6 , рішення судів попередніх інстанцій унеможливлюють судовий розгляд по суті в межах кримінального провадження та позбавляють його доступу до правосуддя.

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції безпідставно повернув його клопотання для належного оформлення, пославшись на відсутність прохальної частини. Стверджує, що клопотання містило чітко сформульовану прохальну частину з трьома вимогами, що підтверджується його текстом.

Вважає помилковим висновок місцевого суду про необхідність звернення

в порядку адміністративного судочинства, оскільки він не оскаржував рішення адміністрації установи виконання покарань, а порушував питання, пов`язане

з виконанням вироку, у порядку, передбаченому статтями 537, 539 КПК.

Заперечує проти висновку апеляційного суду про те, що ухвала місцевого суду

не підлягає апеляційному оскарженню.

Крім того, стверджує, що апеляційний суд застосував нечинну редакцію ст. 81 КК та не врахував змін, внесених Законом від 18 жовтня 2022 року № 2690-IX, які, на думку засудженого, передбачають можливість умовно-дострокового звільнення осіб, засуджених до довічного позбавлення волі. У цьому контексті посилається на рішення ЄСПЛ у справі "Петухов проти України (№ 2)" та Рішення Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року № 6-р(ІІ)/2021.

На переконання засудженого ОСОБА_6 , сукупність допущених судами порушень призвела до порушення гарантій, передбачених статтями 8, 55, 129 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор частково підтримав касаційну скаргу засудженого.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі засудженого, Суд дійшов висновку,що ця скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим

і вмотивованим.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень під час розгляду справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).

Як визначено ч. 2 ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Водночас колегія суддів зауважує, що не розглядає доводи касаційної скарги засудженого в частинні незаконності ухвали Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 01 липня 2026 року, оскільки Верховний Суд ухвалою від 28 липня 2026 року відмовив у відкритті касаційного провадження в цій частині.

Стосовно ж тверджень касатора щодо незаконності ухвали судді суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, з підстав того, що таке рішення було постановлено з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, то Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як убачається з матеріалів провадження, засуджений ОСОБА_6 звернувся до суду першої інстанції з клопотанням в порядку виконання вироку на підставі статей 537, 539 КПК.

Відповідно до норм КПК питання, які виникають під час виконання судових рішень, мають розглядатися судом згідно з положеннями, передбаченими розділом VIII цього Кодексу.

Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 537 КПК під час виконання вироку суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Частиною 1 ст. 539 КПК передбачено, що питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням), зокрема засудженого.

Водночас, згідно з приписами ч. 6 ст. 539 КПК за наслідками розгляду клопотання (подання) суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Отже, кримінальний процесуальний закон прямо передбачає можливість апеляційного оскарження ухвали, постановленої за результатами розгляду клопотання з питань, пов`язаних із виконанням вироку.

Однак, як убачається зі змісту оскарженої ухвали, суддя апеляційного суду, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, керувався положеннями

ст. 392 КПК, зазначивши, що судові рішення, які не перешкоджають повторному зверненню до суду, не підлягають апеляційному оскарженню.

Верховний Суд вважає такий висновок помилковим, оскільки засуджений звернувся з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання в порядку виконання вироку, а отже, питання щодо можливості апеляційного оскарження відповідного судового рішення мало вирішуватися

з урахуванням положень ст. 539 КПК, зокрема її частини шостої, яка прямо передбачає право на апеляційне оскарження ухвали, постановленої за результатами розгляду такого клопотання.

Вказані порушення, на переконання колегії суддів, є істотними, оскільки вони перешкодили суду апеляційної інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).

Таким чином, ураховуючи положення ст. 424 КПК та вищенаведені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, касаційна скарга відповідно до вимог ст. 436 КПК підлягає частковому задоволенню,

а оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції, з огляду на положення п. 1 ч. 1

ст. 438 КПК - скасуванню з призначенням нового судового розгляду в суді апеляційної інстанції, в ході якого необхідно врахувати наведене та ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 14 липня 2026 року стосовно

ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення,

є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3