Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 367/8118/21

провадження № 51-669км26

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючого|ОСОБА_1 ,|

суддів|ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,|

за участю: секретаря судового засідання засудженого захисника прокурора потерпілої представника потерпілої| ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,|

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шепетівка, Хмельницької області, жителя м. Буча Київської області,

на вирок Ірпінського міського суду Київської області від 04 червня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 29 січня 2026 року.

Обставини справи

1. Оскарженим вироком ОСОБА_5 засуджено за частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

2. Суд частково задовольнив цивільний позов потерпілих, стягнувши із засудженого на користь кожного з потерпілих - ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 - по 350 000 грн відшкодування моральної шкоди

3. Суд визнав доведеним, що 17 вересня 2021 року приблизно о 21:00 засуджений, рухаючись автомобілем "Opel Astra" по вул. Енергетиків в напрямку вул. Вокзальної в місті Буча Київської області, ігноруючи вимоги дорожнього знаку 2.1 та порушивши вимоги пунктів 2.3 "б", 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху, зіткнувся з мотоциклом "Yamaha YBR 125" під керуванням ОСОБА_11 , внаслідок чого той отримав смертельні тілесні ушкодження.

4. Апеляційний суд залишив вирок без змін.

Вимоги і доводи касаційних скарг

5. Захисник, посилаючись на частину 1 статті 438 КПК, просить змінити судові рішення, звільнити засудженого на підставі статті 75 КК від відбування покарання з випробуванням на строк 1 рік без позбавлення права керування транспортними засобами і зменшити суму відшкодування моральної шкоди на користь кожного з потерпілих до 50 000 грн.

6. На її думку, судами належно не враховано пом`якшуючі обставини та позитивні дані про особу засудженого, який свою вину визнав та щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував потерпілій стороні частку завданої шкоди. Також діяльність засудженого пов`язана із використанням автомобіля для роботи в службі таксі, а тому позбавлення права керувати транспортними засобами поставить його та сім`ю в скрутне матеріальне становище.

7. Водночас захисник просить врахувати, що з огляду на матеріальне становище засудженого, який є пенсіонером, він не в змозі здійснити відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі, визначеному судом.

8. Представник потерпілих надав Суду письмові заперечення, в яких висловив незгоду з аргументами захисту.

Позиції учасників касаційного розгляду

9. Захисник та засуджений підтримали свою скаргу.

10. Прокурор, потерпіла та її представник заперечили проти задоволення касаційних вимог сторони захисту просили залишити судові рішення без змін.

Оцінка Суду

11. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

12. Частиною 2 статті 433 КПК передбачено, що касаційна інстанція переглядає рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги. Згідно з частиною 2 статті 438 КПК при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення касаційна інстанція має керуватися статтями 412?414 КПК.

13. Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

14. Суд відзначає, що суди першої та апеляційної інстанцій перебувають у кращому становищі, ніж касаційний суд щодо оцінки характеру злочинної поведінки, особи засудженого та інших вагомих для призначення покарання чинників, маючи можливість безпосереднього сприйняття всіх обставин, важливих для винесення рішення в межах наданих суду дискреційних повноважень.

15. Фактично, доводи сторони захисту в касаційній скарзі зводяться до того, що суди першої та апеляційної інстанцій надали таку оцінку обставинам вчинення злочину, індивідуальним рисам особи засудженого й іншим обставинам справи, з якою не згоден скаржник.

16. На переконання Суду, аргументів, які би доводили явну несправедливість покарання, призначеного засудженому за частиною 2 статті 286 КК через суворість, у касаційній скарзі сторони захисту не наведено.

17. Законодавець надав дискреційні повноваження судам у визначенні можливості застосовувати статтю 75 КК. Ухвалюючи свій вирок у частині призначення покарання, суд урахував, зокрема, що засуджений, грубо порушивши правила безпеки дорожнього руху, вчинив тяжкий злочин, наслідком якого стала смерть людини.

18. Суд не заперечує того, що у справах публічного обвинувачення позиція потерпілого стосовно призначення покарання не є обов`язковою для суду, однак вона може враховуватися в сукупності з іншими обставинами кримінального провадження.

19. У цьому провадженні потерпіла ОСОБА_8 в судах попередніх інстанцій категорично заперечувала проти звільнення засудженого від відбування покарання, оскільки він протягом кількох років не вибачився, не намагався надати допомогу, в рахунок відшкодування передав незначну суму грошей.

20. Зважаючи на ці обставини в поєднанні з характером установлених конкретних дій винного, суд визнав неможливим досягти мети попередження вчинення злочинів та виправлення засудженого без ізоляції його від суспільства.

21. Водночас суд не залишив поза увагою обставини, що характеризують особу винного, у тому числі й зазначені в касаційній скарзі сторони захисту, зокрема щодо часткового відшкодування заподіяної шкоди, поважного віку, незадовільного стану здоров`я засудженого та дійшов висновку про можливість призначення йому мінімального строку покарання у виді позбавлення волі, передбаченого санкцією частини 2 статті 286 КК.

22. Таким чином, суд першої інстанції не порушив вимог статей 50, 65 КК, а призначене засудженому покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально, відповідає визначеним законом меті та загальним засадам.

23. Використання засудженим автомобіля для роботи не є достатньою підставою для незастосування додаткового покарання, передбаченого санкцією закону за яким його засуджено.

24. Суд погоджується з мотивами вироку в цій частині та вважає необґрунтованими доводи в касаційній скарзі про порушення загальних засад при призначенні засудженому покарання.

25. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги потерпілої, врахував, що внаслідок передчасної смерті чоловіка дружини померлого та їхнім дітям було завдано душевних страждань з приводу втрати близької людини, порушено звичайний спосіб життя сім`ї.

26. Виходячи із засад розумності і співмірності, суд визнав справедливим стягнути з засудженого на користь потерпілої та дітей загиблого моральну шкоду у загальному розмірі 1 050 000 грн. Своє рішення суд належним чином обґрунтував.

27. Суд погоджується з такою позицією і вважає що відшкодування моральної шкоди у такій сумі визначено судом з урахуванням характеру та обсягу страждань, яких зазнали потерпілі. Підстав для зменшення розміру компенсації за заподіяну моральну шкоду Суд не вбачає, тому відхиляє доводи скарги в цій частині.

28. Апеляційний суд провів розгляд відповідно до вимог кримінального процесуального закону і погодився з висновками суду першої інстанції, надавши вмотивовані відповіді на доводи апеляційних скарг. Його ухвала відповідає вимогам статті 419 КПК.

29. Враховуючи викладене, Судом не встановлено порушень норм матеріального та процесуального права, які були б підставами для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень, а тому Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Ірпінського міського суду Київської області від 04 червня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 29 січня 2026 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3