Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 748/440/25

провадження № 51-474км26

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

представник потерпілого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_7 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 09 червня 2025 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігова, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 128, ч. 2 ст. 248 КК, і

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 09 червня 2025 року ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено за: ст. 128 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік; ч. 2 ст. 248 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_8 призначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

Цивільний позов потерпілого задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 50 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат, а також інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року вирок місцевого суду змінено в частині вирішення цивільного позову, стягнуто з ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_7 150 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. В решті вирок місцевого суду залишено без змін.

Судами попередніх інстанцій ОСОБА_8 визнано винуватим в тому, що він 30 листопада 2024 року у період часу з 16 год 00 хв до 18 год 00 хв, перебуваючи на території природно-заповідного фонду України в зоні регульованої рекреації Регіонального ландшафтного парку "Міжрічинський", на річці Десна, неподалік с. Смолин Чернігівського району та області на човні "Прогрес", під час незаконного полювання проявив злочинну недбалість, попередньо не переконався у тому, що в напрямку пострілу немає людей, в темну пору доби, здійснив постріли з нарізного мисливського карабіну SAVAGE моделі В17 калібру 17 HMR, обладнаного тепловізійним прицілом та пристроєм для безшумної стрільби, у напрямку джерела випромінювання тепла, обриси якого побачив в тепловізійний приціл, в результаті чого заподіяв ОСОБА_7 тяжке тілесне ушкодження та легке тілесне ушкодження, яке спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі потерпілий стверджує про істотне порушення вимог КПК, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного ОСОБА_8 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На обґрунтування касаційних вимог потерпілий вказує про неправильну кваліфікацію судами попередніх інстанцій дій ОСОБА_8 за ст. 128 КК та вважає, що його дії підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 15, п. 9 ч. 2 ст. 115 КК, оскільки той, під час здійснення пострілів у потерпілого, діяв з прямим умислом на вбивство з метою приховання вчинення засудженим іншого злочину - незаконного полювання. Вважає, що суди не врахували знаряддя вчинення злочину (нарізний мисливський карабін, обладнаний пристроєм безшумної стрільби та тепловізійним прицілом); кількість здійснених у потерпілого пострілів (2 постріли); того, що після першого пострілу та поранення ОСОБА_7 останній почав кричати та розмахувати ліхтариком в бік човна, на якому перебував засуджений, однак ОСОБА_8 здійснив другий постріл в потерпілого; характер та локалізацію поранень у ОСОБА_7 (поранення грудної клітки та руки), а також посткримінальну поведінку засудженого, який після здійснення пострілів залишив потерпілого у безпорадному стані, втік з місця події і переховувався від органів досудового розслідування до моменту затримання. Вказує про те, що неправильна кваліфікація кримінально-караного діяння ОСОБА_8 призвела до неправильного вирішення судами попередніх інстанцій цивільного позову, а також зазначає про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК.

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні представник потерпілого підтримав касаційну скаргу потерпілого, просив її задовольнити, а прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги вважав рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими, просив залишити їх без зміни.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися. В касаційній скарзі потерпілий просив здійснити касаційний розгляд без його участі.

Мотиви суду

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, позицію учасників провадження, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Висновки судів обох інстанцій щодо винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 248 КК, в касаційній скарзі не оскаржуються.

Зі змісту касаційної скарги слідує, що потерпілий не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про кваліфікацію дій ОСОБА_8 за ст. 128 КК, видом і розміром призначеного йому покарання за це кримінальне правопорушення, а також вирішенням цивільного позову.

Доводи потерпілого про те, що у нього було двічі здійснено постріли з нарізного мисливського карабіну калібру 17 HMR, обладнаного пристроєм для безшумної стрільби та тепловізійним прицілом, той факт, що він після першого пострілу кричав і подавав світлові сигнали за допомогою ліхтарика, дійсно є важливими. Окрім цього, на кримінально-правову оцінку дій особи впливає характер та локалізація тілесних ушкоджень.

У цьому провадженні перший постріл було здійснено в грудну клітку зліва, який призвів до уламкового перелому грудного кінця лівої ключиці, ушкодження лівої легені, ускладненого лівобічним гемопневмотораксом, а другий постріл - в кисть лівої руки.

До того ж важливе значення у будь-якому провадженні має те, чи видно було тому, хто здійснює постріл, ціль і якщо той, хто полює, стверджує, що хотів вполювати бобра, то необхідно встановити, чи були якісь перешкоди для того, щоб у тепловий приціл розгледіти хто саме знаходиться у напрямку пострілу: бобер чи людина.

Однак всі ці питання суди можуть з`ясувати у тому випадку, якщо особі буде інкриміновано стороною обвинувачення вчинення умисного вбивства або замаху на нього.

У цьому провадженні відомості до ЄРДР були внесені за фактом спричинення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень шляхом здійснення невідомою особою пострілів з вогнепальної зброї, тобто за ст. 128 КК.

Обвинувальний акт, який надійшов на розгляд до місцевого суду, містив кримінально-правову кваліфікацію дій ОСОБА_8 за ст. 128, ч. 2 ст. 248 КК.

Тобто справа була скерована до суду з обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК, а не за ст. 115 КК.

На етапі досудового розслідування потерпілий не звертався з письмовими заявами про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 15, п. 9 ч. 2 ст. 115 КК. Сторона обвинувачення самостійно не знайшла для цього підстав.

Тому суди розглянули провадження у межах пред`явленого обвинувачення і не мали процесуальних повноважень кваліфікувати дії засудженого за статтями кримінального закону, які передбачають відповідальність за більш тяжке кримінальне правопорушення.

Представник потерпілого на запитання Суду чітко відповів, що розуміє, що не існує таких положень КПК, які б уповноважували суди перекваліфіковувати діяння, за яке особа притягується до кримінальної відповідальності, на статтю про більш тяжкий злочин.

Для потерпілого важливо, щоб провадження було направлено до суду з обвинувальним актом, який би дозволив суду або погодитись зі здійсненою прокурором кваліфікацією дій, або дозволяв би перекваліфікувати вчинене особою кримінально-каране діяння на статтю кримінального закону, яка передбачає відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення.

Перекваліфіковувати вчинене особою кримінально-каране діяння на більш тяжке кримінальне правопорушення за відсутності такої кваліфікації у обвинувальному акті суд не може.

Суд раніше вже наголошував про можливість оскарження кримінально-правової кваліфікації лише у тому разі, якщо у суду є визначені законом процесуальні механізми для перекваліфікації дій, які залежать і від висунутого особі обвинувачення. Будь-яке оскарження кримінально-правової оцінки дій обвинуваченого у апеляційному порядку, яке стосується застосування статті про більш тяжке кримінальне правопорушення, є безрезультатним, оскільки повноваження суду апеляційної інстанції визначені КПК і суд позбавлений такої можливості (постанова ККС ВС від 23 червня 2026 року у справі № 369/19664/24).

Отже, вимога потерпілого про перекваліфікацію дій ОСОБА_8 з ст. 128 КК на ч. 2 ст. 15, п. 9 ч. 2 ст. 115 КК, тобто на більш тяжке кримінальне правопорушення, яке не інкримінувалося засудженому в обвинувальному акті, не ґрунтується на вимогах ст. 337 КПК.

З огляду на вищезазначене суди могли призначити ОСОБА_8 покарання, визначене санкцією ст. 128 КК.

Також скаржник не вказує підстав, через які цивільний позов вважає вирішеним не правильно.

У цьому провадженні потерпілий заявляв цивільний позов до ОСОБА_8 про стягнення моральної шкоди в розмірі 500 000 грн.

Місцевий суд частково задовольнив вказаний цивільний позов та стягнув із засудженого на користь ОСОБА_7 50 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Апеляційний суд змінив вирок суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову та стягнув з ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_7 150 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

У касаційній скарзі потерпілого не наведено аргументів, які були б підставою для зміни рішення суду апеляційної інстанції в цій частині.

Суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, й у порядку, визначеному ст. 405 КПК, переглянув кримінальне провадження, у тому числі й за апеляційною скаргою потерпілого на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у ній доводи, які є аналогічними за змістом доводам його касаційної скарги, і в частині неправильної кваліфікації дій ОСОБА_8 за ст. 128 КК визнав їх необґрунтованими, навів належні й докладні мотиви своїх висновків, з чим погоджується і суд касаційної інстанції.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що в ході розгляду цього кримінального провадження місцевий та апеляційний суди не допустили істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного засудженому покарання за ст. 128 КК тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирок місцевого суду відповідає положенням статей 370, 374 КПК, а ухвала апеляційного суду є вмотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційну скаргу потерпілого слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 436, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 09 червня 2025 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу потерпілого - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3