Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 751/12/26

провадження № 51-3134км26

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

засудженої ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Чернігівського апеляційного суду від 12 травня 2026 року у кримінальному провадженні стосовно

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

громадянки України,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3

ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 лютого

2026 року ОСОБА_7 визнано винуватою і засуджено за ч. 3 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання

з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено на неї низку обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 72 КК зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, а також час її перебування під цілодобовим домашнім арештом з розрахунку трьом дням цілодобового домашнього арешту відповідає один день позбавлення волі.

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 , у період з 15 по 31 жовтня 2025 року, точного місця, дня і часу не встановлено досудовим слідством, досягши відповідних домовленостей із ОСОБА_8 шляхом усного спілкування, а потім - з невстановленою особою шляхом листування в месенджері "Telegram", діючи умисно, з метою протиправного збагачення, з корисливих мотивів, вступила з ними в попередню змову, спрямовану на протиправне отримання доходів шляхом незаконного збуту наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.

Далі ОСОБА_7 , 12 листопада 2025 року в період із 06:00 до 21:00, діючи за попередньо узгодженою домовленістю із ОСОБА_8 та невстановленою особою, усвідомлюючи, що вчиняє дії з придбання і зберігання психотропних речовин та наркотичного засобу, з метою подальшого їх збуту, з корисливих мотивів, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , отримала від ОСОБА_8 речовини, які, як заздалегідь було відомо ОСОБА_7 , містили у складі психотропні речовини і наркотичний засіб та згідно з висновками експертів є:

- особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено, PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) загальною масою не менше 138,7815 г, що є особливо великим розміром;

- особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено, MDMB-4en-PINACA (MDMB-PENINACA), загальною масою не менше 1,0618 г, що є великим розміром;

- особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено, 4-ММС (4-метилметкатинон), масою 0,4010 г;

- наркотичним засобом, обіг якого обмежено, - канабісом загальною масою не менше 118,993 г.

Отримавши вказані речовини, ОСОБА_7 , діючи за попередньо узгодженою домовленістю із ОСОБА_8 та невстановленою особою, умисно зберігала ці речовини за місцем свого проживання з метою збуту.

Далі ОСОБА_7 , реалізовуючи попередньо узгоджений із ОСОБА_8 та невстановленою особою кримінально протиправний намір на збут зазначених вище речовин шляхом розміщення згортків з їх вмістом у відповідних місцях м. Чернігова, у період із 06:00 12 листопада 2025 року до 11:45 13 листопада 2025 року, перебуваючи за місцем свого проживання, діючи спільно із ОСОБА_8 , умисно помістила речовини зі вмістом PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) загальною масою 115,5751 г до 31 окремого зип-пакета, MDMB-4en-PINACA (MDMB-PENINACA) загальною масою 1,0618 г - до 15 окремих зип-пакетів, канабісу загальною масою 11,996 г - до 11 окремих зип-пакетів, кожен з яких, діючи разом із ОСОБА_8 , обмотала ізолюючою стрічкою, виготовивши таким чином згортки, які, за попередньою змовою з останньою та невстановленою особою, спільно із ОСОБА_8 мала намір розмістити у відповідних місцях м. Чернігова, а решту вказаних речовин умисно залишила зберігати за місцем свого проживання.

Для доведення своїх намірів до кінця, 13 листопада 2026 року в не встановлений досудовим слідством час, але не пізніше 11:55, ОСОБА_7 , утримуючи при собі 3 згортки з речовиною зі вмістом PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) загальною масою 20,8178 г та 2 згортки з речовиною зі вмістом канабісу загальною масою 3,475 г, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_8 , котра у свою чергу утримувала при собі решту - 28 згортків з речовиною зі вмістом PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) загальною масою 94,7573 г, 15 згортків з речовиною зі вмістом MDMB-4en-PINACA (MDMB-PENINACA) загальною масою 1,0618 г та 9 згортків із речовиною і вмістом канабісу загальною масою 8,521 г, умисно прибула разом з нею на територію лісових насаджень, розташованих між вулицями Леоніда Пашина, Підлісної та Степана Бандери в м. Чернігові. Того ж дня о 11:56 ОСОБА_7 , яка перебувала у стані, викликаному вживанням задурманюваний засобів, була затримана на ділянці місцевості з координатами 51.49106, 31.24499, що неподалік перехрестя вулиць Леоніда Пашина та Степана Бандери в м. Чернігові, чим було припинено вчинення нею кримінально протиправних дій.

Решту речовин, які містять у складі PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) загальною масою 23,2064 г, канабіс загальною масою 106,997 г і 4-ММС (4-метилметкатинон) масою 0,4010 г, вилучено за результатами обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 .

Отже, дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ч. 3 ст. 307 КК як незаконне придбання і зберігання з метою збуту наркотичних засобів, особливо небезпечних психотропних речовин, у тому числі у великих та особливо великих розмірах, вчинені за попередньою змовою групою осіб.

Чернігівський апеляційний суд 12 травня 2026 року скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та ухвалив новий, яким призначив ОСОБА_7 покарання за ч. 3 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк 6 років із конфіскацією належного їй на праві власності майна, крім житла.

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.

У цьому кримінальному провадженні також засуджено ОСОБА_8 , судові рішення стосовно якої не оскаржуються.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Захисник у касаційній скарзі, не оспорюючи фактичних обставин кримінального правопорушення, просить суд касаційної інстанції скасувати вирок Чернігівського апеляційного суду з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої ОСОБА_7 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Вважає, що призначене ОСОБА_7 покарання за ч. 3 ст. 307 КК лише із застосуванням ст. 69 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк 6 років, яке необхідно відбувати реально, є занадто суворим і таким, що не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженої.

На думку захисника, апеляційний суд невмотивовано скасував вирок місцевого суду в частині звільнення ОСОБА_7 від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК.

Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції належним чином не врахував позиції засудженої стосовно скоєного, того, що підзахисна визнала свою винуватість у повному обсязі, щиро розкаялася, активно сприяла розкриттю злочину, критично оцінила свої дії, шкодує за вчиненим та бажає виправити ситуацію подальшою правомірною поведінкою, не виконувала основної ролі у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, висловлювала щирі наміри не займатися протиправною діяльністю у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, утримує малолітню дочку, оскільки її чоловік проходить військову службу, і має молодий вік.

На думку захисту, необґрунтованими є висновки апеляційного суду про відсутність у вироку місцевого суду переконливого обґрунтування того, що зазначені обставини в сукупності дають підстави для звільнення

ОСОБА_7 від призначеного покарання, за ст. 75 КК, і про те, що така форма відбування покарання не буде сприяти її виправленню і запобіганню вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Захисник вважає, що реальне відбування покарання, визначене апеляційним судом є явно несправедливим внаслідок суворості.

Як стверджує сторона захисту, апеляційний суд не дав оцінки тій обставині, що ОСОБА_7 добровільно, з власної ініціативи видала працівникам правоохоронного органу, вже після завершення невідкладного обшуку її житла, грошові кошти в розмірі 90 000 грн і 2000 дол. США, отримані для зберігання від ОСОБА_8 . Водночас захисник звертає увагу, що видача підзахисною коштів передувала добровільній згоді ОСОБА_8 на перерахування їх на потреби Збройних Сил України. Такі дії підзахисної свідчать про глибоке засудження нею своїх протиправних дій та бажання виправитися.

Захисник наполягає, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишився той факт, що ОСОБА_7 виконувала другорядну роль у вчиненні інкримінованих протиправних дій.

Крім того, не отримало належної оцінки апеляційного суду утримання засудженою малолітньої дочки під час проходження чоловіком військової служби, поєднаної з безпосередньою участю в заходах із захисту незалежності та територіальної цілісності України, що, на думку захисника, є стримуючим фактом вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Як наголошує скаржник, розлучення підзахисної з малолітньою дочкою негативно позначиться на розвитку дитини, до того ж її чоловік на даний час проходить службу у Збройних Силах України.

На переконання сторони захисту, сукупність встановлених місцевим судом обставин є підставою для застосування до ОСОБА_7 інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком відповідно до ст. 75 КК з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу. Реальна форма відбування покарання не буде сприяти виправленню засудженої.

Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні

Захисник та засуджена ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу і просили її задовольнити.

Прокурор не підтримала касаційної скарги захисника і просила Суд відмовити в її задоволенні.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, позицію засудженої та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно з ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Статтею 438 КПК визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 та кваліфікація її дій у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи захисника щодо наявності підстав для звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з іспитовим строком відповідно до ст. 75 КК, на думку колегії суддів, є безпідставними.

За правилами статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винуватого і має на меті не тільки кару,

а й виправлення засудженого.

На реалізацію принципу, встановленого ч. 2 ст. 61 Конституції України, згідно з яким юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, спрямовані положення ст. 65 КК. Зазначений принцип, зокрема, конкретизовано в положеннях КК щодо системи покарань, звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання та його відбування, у тому числі призначення більш суворого покарання.

Як убачається з матеріалів провадження, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги прокурора, обґрунтовуючи свій висновок щодо необхідності скасування вироку місцевого суду в частині звільнення

ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, установив, що цей суд не навів переконливих обставин, як підстави для застосування до засудженої одночасно положень статей 69, 75 КК і належно не мотивував свого рішення про застосування ст. 75 цього Кодексу.

Зокрема, суд першої інстанції, мотивуючи свій висновок про можливість виправлення ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства на підставі ст. 75 КК, взяв до уваги, що засуджена щиро розкаялася, визнавши протиправність своєї поведінки, критично оцінила свої дії, шкодує стосовно вчиненого та бажає виправити ситуацію подальшою правомірною поведінкою, не виконувала основної ролі у вчиненні інкримінованого злочину, попередньо висловлювала наміри припинити займатися протиправною діяльністю у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, утримує малолітню дочку під час проходження її чоловіком військової служби.

Водночас суд апеляційної інстанції зауважив, що місцевий суд не навів переконливого обґрунтування того, що зазначені обставини в сукупності дають підстави для призначення ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст.75 КК, а також чому ці обставини будуть сприяти досягненню виправлення засудженої і запобіганню вчиненню нею нових кримінальних правопорушень за умови звільнення її від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком.

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду, що застосування місцевим судом відповідно до ст. 75 КК інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком є безпідставним, а виправлення ОСОБА_7 неможливе без ізоляції від суспільства.

Призначаючи ОСОБА_7 покарання за ч. 3 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу, апеляційний суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що є особливо тяжким, дані про особу засудженої, яка раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувалася, на обліку у психіатра не перебуває, водночас із 13 листопада 2025 року доставлялася в диспансерне наркологічне відділення КНП "Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня" з діагнозом "психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання психостимуляторів, гостра інтоксикація неускладнена", утримує неповнолітню дочку; ступінь суспільної небезпеки скоєного, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, її ставлення до скоєного.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_7 та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, апеляційний суд визнав її щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, молодий вік, наявність на утриманні неповнолітньої дитини.

Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнав вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебуває у стані, викликаному вживанням задурманюваних засобів.

Указані обставини апеляційний суд визнав достатніми, які дають можливість для призначення ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст. 69 КК.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, призначаючи ОСОБА_7 покарання за ч. 3 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу у виді позбавлення волі саме в розмірі 6 років, не повною мірою врахував усі встановлені обставини, які в цьому конкретному випадку впливають на розмір покарання в їх сукупності, у тому числі її особу, вчинення кримінального правопорушення в молодому віці, її критичне ставлення до скоєного, сімейний стан, надання нею згоди на перерахування коштів на потреби Збройних Сил України.

Отже, наведене вище є підставою у цьому конкретному кримінальному провадженні для пом`якшення призначеного засудженій ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк до 3 років. Саме це покарання, на переконання колегії суддів, за видом і розміром є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_7 і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, і таке покарання буде відповідати вимогам статей 50, 65 КК.

Беззаперечних обставин, які дають можливість звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання і які суд апеляційної інстанції необґрунтовано не взяв до уваги або не повною мірою врахував, касаційна скарга захисника не містить.

Враховуючи викладене, касаційна скарга захисника ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, а вирок суду апеляційної інстанції стосовно

ОСОБА_7 - зміні шляхом пом`якшення призначеного апеляційним судом основного покарання за ч. 3 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Чернігівського апеляційного суду від 12 травня 2026 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 - змінити.

Пом`якшити ОСОБА_7 призначене вироком Чернігівського апеляційного суду від 12 травня 2026 року основне покарання за ч. 3

ст. 307 КК із застосуванням приписів ст. 69 цього Кодексу до 3 років позбавлення волі.

В іншій частині судове рішення залишити без зміни.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3