Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 760/14335/24

провадження № 51-1732км26

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 26 вересня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 05 березня 2026 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019100090000160 від 06 січня 2019 року, стосовно

ОСОБА_6 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Стаханів Луганської обл., зареєстрованого у АДРЕСА_1 , проживаючого у АДРЕСА_2 , раніше судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 26 вересня 2025 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 186 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Цивільний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в сумі 275 100 грн.

Цим же вироком вирішено питання заходів забезпечення кримінального провадження, початку строку відбування покарання.

Згідно з вироком, 06 січня 2019 року приблизно о 09 год, невстановлена досудовим розслідуванням особа, діючи за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами і ОСОБА_6 , направленою на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_7 шляхом обману, зателефонувала на номер НОМЕР_1 , яким користувалася потерпіла за адресою: АДРЕСА_3 , та яка в цей час перебувала за місцем свого проживання, та повідомила, що її син потрапив у дорожньо-транспортну пригоду та потребує операції, на що потрібні гроші в сумі 10 000 доларів США, які необхідно передати фельдшеру лікарні, який прийде за грошима. Після чого, ОСОБА_7 , будучи введеною в оману, зібрала та поклала гроші в сумі 10 000 доларів США на диван з метою передати їх особі, яка прийде. ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами, подзвонив у вхідні двері квартири за місцем проживання ОСОБА_7 . Коли вона відкрила вхідні двері своєї квартири, ОСОБА_6 , продовжуючи спільні дії, представився потерпілій фельдшером лікарні та повідомив останній про необхідність передачі йому грошей в сумі 10 000 доларів США. В цей час ОСОБА_6 помітив на дивані гроші в сумі 10 000 доларів США, і у нього виник умисел на повторне відкрите викрадення грошей ОСОБА_7 , поєднаний з проникненням у житло. Після чого, ОСОБА_6 без дозволу ОСОБА_7 зайшов в коридор квартири останньої, тим самим проник у житло ОСОБА_7 , де з дивану повторно відкрито викрав гроші в сумі 10 000 доларів США, які належать ОСОБА_7 , та вибіг з квартири потерпілої, викраденим розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілій ОСОБА_7 матеріальної шкоди в сумі 275 100 грн.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 березня 2026 року вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 26 вересня 2025 року залишено без змін.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 26 вересня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 05 березня 2026 року і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Указує на порушення процедури повідомлення про підозру від 25 лютого 2019 року, яка була вручена не особисто йому, а ОСОБА_9 для передачі засудженому. Вважає, що повідомлення про підозру в порядку статті 135 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) можливе тільки за умови доведення неможливості особистого вручення. Сторона обвинувачення не довела, що у лютому 2019 року він переховувався від слідства.

Зазначає, що фактично дізнався про підозру після затримання у 2024 році Неналежне повідомлення про підозру призвело до порушення його прав на захист. Зокрема, захист був позбавлений можливості своєчасно ініціювати вилучення відеозаписів з камер відеоспостереження, наявність яких підтверджена рапортом оперуповноваженого, та які вже були знищені через сплив терміну зберігання.

Вважає недопустимими свідчення ОСОБА_9 , адже він не допитувався судом.

Вважає неправильною кваліфікацію за частиною 3 статті 186 КК, адже суд встановив, що злочин розпочався, як "шахрайство" проте не обґрунтував, в який саме момент шахрайство переросло у відкрите викрадення.

Звертає увагу на короткий проміжок часу між телефонним дзвінком, яким повідомили про те, що син потерпілої потрапив у дорожньо-транспортну пригоду та заявою про заволодіння коштами. Короткий проміжок часу (30 хв) ставить під сумнів, що потерпіла змогла зібрати 10 тис. доларів. Така сума викрадених коштів нічим не підтверджується, а ґрунтується лише на показаннях потерпілої, а тому, засуджений вважає необґрунтованим задоволення цивільного позову на суму 275 100 грн.

Указує на фальсифікацію та втрату речових доказів:

- в своїх показаннях потерпіла повідомила, що відірвала у нападника ручку від сумки, проте такого речового доказу не містять матеріали кримінального провадження;

- рапорт оперуповноваженого підтверджує наявність камер відеоспостереження, однак відеозаписи не були долучені до матеріалів справи, що свідчить про неповноту досудового розслідування.

Вважає недопустимим впізнання за фотознімками, адже слідство не обґрунтувало неможливості проведення особистого впізнання.

Вважає недопустимими доказами показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , оскільки суд їх безпосередньо не допитував.

Суд першої інстанції неправомірно вказав на його попередню судимість, як доказ на доведення винуватості у вчиненні інкримінованого правопорушення.

Суд апеляційної інстанції вказані порушення та клопотання сторони захисту проігнорував, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статті 419 КПК.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні просила залишити без зміни оскаржувані судові рішенні, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Від представника потерпілої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_12 до Суду надійшла заява, в який представник повідомляє, що потерпіла ІНФОРМАЦІЯ_2 померла та долучає копію свідоцтва про смерть.

Засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_13 було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до приписів статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Відповідно до вимог статті 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Колегія суддів не надає оцінки доводам касаційної скарги засудженого щодо фальсифікації речових доказів, адже суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.

Як регламентовано статтею 91 КПК, доказуванню у кримінальному провадженні підлягають, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та в установлених КПК випадках - на потерпілого.

Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Відповідно до статті 94 КПК оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Оцінка доказів здійснюється судом за критеріями належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Місцевий суд, з урахуванням вимог кримінального процесуального закону, перевірив надані прокурором докази та встановив, що сторона обвинувачення довела належними й допустимими доказами те, що ОСОБА_6 вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення.

Так, свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 186 КК, правильність кваліфікації його дій за цією нормою кримінального закону суд першої інстанції зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності, з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, врахувавши, зокрема:

- показання потерпілої ОСОБА_7 , яка суду показала, що проживає за адресою: АДРЕСА_3 , у якій встановлений стаціонарний телефон. Зранку їй зателефонувала невідома особа, яка, плачучи, повідомила, що її син потрапив у лікарню та необхідні гроші в сумі 10 000 доларів США на медичну допомогу, які треба підготувати та передати людині, яка за ними прийде. Вона перебувала у стресовому стані, оскільки питання стосувалось життя її сина, тому зібрала гроші в сумі 10 000 доларів США, які поклала на диван, що стояв у кімнаті біля коридору. Після чого, дійсно прийшла людина, вона відкрила вхідні двері, побачила раніше незнайомого ОСОБА_6 у темному одязі, який щось говорив. Потім ОСОБА_6 побачив на дивані гроші, які схопив та втік. Вона побігла за ОСОБА_6 , але не наздогнала. Звернулась до поліції. Мала відповідні заощадження, оскільки працювала лікарем, а її чоловік був керівником лікарні.

- показання свідка ОСОБА_14 , який суду показав, що у 2019 році працював у таксі. Отримав замовлення з вул. Лугової на вул. Бальзака. У таксі було два пасажири - молоді чоловіки. На шляху за маршрутом пасажири попросили здійснити зупинку у приватному секторі житлового масиву "Куренівка". По прибуттю за адресою, один чоловік пішов у напрямку приватного будинку, інший залишався в автомобілі. В цей час до автомобіля підбігли працівники поліції, другий пасажир втік від поліцейських, а він був затриманий. Надалі, у приватному будинку поліцейські здійснили затримання осіб.

- данні протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 12 січня 2019 року, у відповідності до яких ОСОБА_7 впізнала ОСОБА_6 , як особу, яка 06 січня 2019 року за адресою: АДРЕСА_3 відкрито викрала її гроші в сумі 10 000 доларів США.

- данні протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 31 січня 2019 року, у відповідності до яких свідок ОСОБА_14 впізнав ОСОБА_6 , як особу, яка була однією з двох пасажирів його автомобіля (таксі) 09 січня 2019 року.

- данні протоколу обшуку від 09 січня 2019 року приватного будинку АДРЕСА_4 , відповідно до яких в ході обшуку були виявлені і вилучені, в тому числі, довідка про звільнення ОСОБА_11 , свідоцтво про народження ОСОБА_9 , копії паспорту та паспорт ОСОБА_6 , ІПН ОСОБА_6 , інші документи ОСОБА_6 .

При цьому, відповідно до вимог кримінального процесуального закону суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 23 КПК).

Як убачається з вироку, свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_6 суд першої інстанції зробив на підставі доказів, які були безпосередньо ним досліджені.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження не встановлено, що суд досліджував та/або посилався у вироку на показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , а тому такі доводи касаційної скарги засудженого є безпідставними.

Доводи касаційної скарги засудженого щодо правильності кваліфікації його дій колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.

Як визначено у статті 190 КК, шахрайством є заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.

Проте, за встановлених судом обставин, коли ОСОБА_6 помітив на дивані гроші в сумі 10 000 доларів США, то у нього виник умисел на повторне відкрите викрадення грошей ОСОБА_7 , поєднаний з проникненням у житло. Після чого, ОСОБА_6 без дозволу ОСОБА_7 зайшов в коридор квартири останньої, тим самим проник у житло ОСОБА_7 , де з дивану повторно відкрито викрав гроші в сумі 10 000 доларів США, які належать ОСОБА_7 та вибіг з квартири потерпілої, викраденим розпорядився на власний розсуд.

Такі дії ОСОБА_6 судом вірно кваліфіковані за статтею 186 КК як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з проникненням у житло.

Розглядаючи доводи касаційної скарги засудженого щодо неповідомлення його про підозру у встановленому законом порядку, колегія суддів виходить з такого.

Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (частина 1 статті 42 КПК).

Відповідно до частини 1 статті 278 КПК письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Згідно з частиною 2 статті 135 КПК у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Як убачається з матеріалів провадження у судовому засіданні від 25 вересня 2025 року прокурором були надані до суду повідомлення про підозру від 25 лютого 2019 року та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 18 червня 2024 року (т. 2, а. п. 87 - 92).

Суд першої інстанції з показань ОСОБА_6 встановив, що протягом 2019 року він постійно проживав з ОСОБА_9 та ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_4 , житло залишив у 2020 - 2021 роках.

З повідомлення про підозру від 25 лютого 2019 року вбачається, що повідомлення про підозру ОСОБА_8 за частиною 3 статті 186 КК отримав " ОСОБА_9 для передачі ОСОБА_8 "

Отже, суд першої інстанції вважав, що вимоги статей 278, 135 КПК у цьому кримінальному провадженні дотримані та ОСОБА_8 набув статусу підозрюваного за частиною 3 статті 186 КК, з чим погоджується і колегія суддів.

Крім того, відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування кримінального провадження № 12019100090000160 від 06 січня 2019 року (т. 1, а. п. 7 - 11) в ході досудового розслідування виносились ухвали слідчими суддями про задоволення клопотань слідчого та надання дозволу на затримання ОСОБА_6 . Як убачається з тексту наведених ухвал, розміщених в Єдиному державному реєстрі судових рішень, підозрюваний переховувався від органів досудового розслідування, його місце знаходження не було відоме, про зміну місця свого проживання він не повідомляв, в зв`язку з цим є безпідставними доводи засудженого про недоведеність неможливості особистого вручення повідомлення про підозру.

Доводи захисту в частині того, що в ході досудового розслідування не встановлений розмір завданої злочином матеріальної шкоди, оскільки сума у 10 000 доларів США, повідомлена потерпілою, нічим не підтверджена, суд першої інстанції спростував логічними та послідовними показаннями потерпілої, які повністю відповідають даним її заяви про вчинення кримінального правопорушення від 06 січня 2019 року, даним протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 12 січня 2019 року. Суд не встановив підстав для обмови потерпілою ОСОБА_6 .

Колегія суддів вважає безпідставними доводи про недопустимість впізнання за фотознімками через те, що слідство не обґрунтувало неможливості проведення особистого впізнання, враховуючи таке.

Відповідно до висновку про застосування норми права, передбаченої частиною 6 статті 228 КПК, викладеного в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25 вересня 2023 року у справі № 208/2160/18, положення частини 6 статті 228 КПК у разі необхідності дозволяють провести впізнання за фотознімками з додержанням вимог, зазначених у частинах 1, 2 вказаної статті, незалежно від наявності реальної можливості пред`явити для впізнання саму особу. Законодавством не передбачено необхідності обґрунтування та вмотивування слідчим проведення впізнання за фотознімками.

Також колегія суддів не погоджується з доводами засудженого про те, що відомості про його попередню судимість вплинули на визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, адже на попередню судимість ОСОБА_6 суд послався лише при призначенні покарання, врахувавши дані, які характеризують його особу, як того вимагають положення пункту 3 частини 1 статті 65 КК.

Не підтверджуються доводи касаційної скарги засудженого про те, що суд апеляційної інстанції не розглянув клопотань сторони захисту.

За правилами частини 3 статті 404 КПК суд апеляційної інстанції за клопотанням учасників судового провадження зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Разом з тим матеріали кримінального провадження не містять клопотань сторони захисту про повторне дослідження доказів, під час апеляційного розгляду також не заявлялись такі клопотання, а тому суд апеляційної інстанції не мав підстав для повторного дослідження доказів за відсутності відповідного клопотання.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статті 419 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність колегією суддів не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

у х в а л и в:

Вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 26 вересня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 05 березня 2026 року залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3