Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 629/5315/21

провадження № 51-2502км24

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального

суду у складі

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та прокурора на вирок Дніпровського апеляційного суду від 9 липня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021221110000179, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_7 було кваліфіковано за ч. 3 ст. 286-1 КК, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілої.

Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 7 березня 2023 року дії ОСОБА_7 перекваліфіковано з ч. 3 ст. 286-1 КК на ч. 2 ст. 286 КК та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки та покладено обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК.

Дніпровський апеляційний суд 14 лютого 2024 року частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора, вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасував та ухвалив новий вирок, яким призначив ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. В іншій частині вирок залишив без зміни.

Постановою Верховного Суду від 16 січня 2025 року частково задоволено касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 . Скасовано вирок Дніпровського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року щодо ОСОБА_7 і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Вироком Дніпровського апеляційного суду від 9 липня 2025 року задоволено апеляційну скаргу прокурора. Скасовано вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 7 березня 2023 року щодо ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК та ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК та призначено йому покарання, з урахуванням ст. 69 КК, у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років.

За обставин, детально викладених у вироку апеляційного суду, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілого.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

В касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Посилаючись на висновки Верховного Суду зазначає, що Дніпровський апеляційний суд, повторно переглядаючи апеляційну скаргу прокурора на вирок місцевого суду та постановляючи свій вирок, порушив вимоги ч. 2 ст. 416 та ч. З ст. 439 КПК, так як застосував закон про більш тяжке кримінальне правопорушення, оскільки вирок Дніпровського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року щодо ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК скасований постановою Верховного Суду від 16 січня 2025 року лише у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

В касаційній скарзі засуджений, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі, просить вирок апеляційного суду за обвинуваченням його у скоєнні злочину, передбаченого ч. З ст. 286-1 КК змінити, визнати його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та призначити за вказаною статтею покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, звільнивши відповідно до положень ст. 75 КК від його відбуття з іспитовим строком у 2 роки. Вказує, що апеляційний суд, скасовуючи вирок суду першої інстанції в частині звільнення його від відбування покарання з випробуванням та перекваліфіковуючи його дії, у достатній мірі не врахував усіх обставин, що пом`якшують покарання, дані про його особу та стан його здоров`я, у зв`язку з чим призначив надмірно суворе покарання. Зазначає, що судом апеляційної інстанції необґрунтовано визнано факт керування ним в стані алкогольного сп`яніння, оскільки під час розгляду справи судами такого стану встановлено не було. Вказує про повне відшкодування потерпілій матеріальної шкоди. Вважає, що можливість застосування вимог, як ст. 69 КК так і ст. 75 КК в повній мірі підтверджується обставинами, які були предметом розгляду суду апеляційної інстанції.

Позиції учасників судового провадження

Захисник підтримала касаційну скаргу засудженого та частково підтримала касаційну скаргу прокурора в частині скасування рішення апеляційного суду.

Прокурор підтримала касаційну скаргу сторони обвинувачення та частково підтримала касаційну скаргу засудженого.

Мотиви Суду

Положенням ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Доводи прокурора про порушення апеляційним судом вимог ч. 2 ст. 416 КПК є обґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 416 КПК при новому розгляді допускається застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв`язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання.

Вказані вимоги кримінального процесуального закону спрямовані на забезпечення правової визначеності для обвинуваченого шляхом встановлення законодавчої заборони погіршення його становища під час нового розгляду в суді першої інстанції після скасування апеляційним судом попереднього судового рішення місцевого суду, крім випадків, прямо передбачених законом.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях наголошував на тому, що суди першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи мають дотримуватися вимог статей 409, 416 та 421 КПК.

Так, у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 23 вересня 2019 року (справа № 728/2724/16-к) зроблено висновок щодо застосування норм права, згідно з яким у разі встановлення апеляційним судом істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які є підставами для скасування вироку чи ухвали суду і призначення нового розгляду в суді першої інстанції, відповідно до вимог статей 370, 419, ч. 2 ст. 416 КПК він не може залишити поза увагою доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора чи потерпілого, щодо необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання, оскільки в протилежному випадку це призведене до неможливості застосування такого закону під час нового розгляду. При цьому, перевіривши обґрунтованість відповідних доводів прокурора чи потерпілого в апеляційних скаргах, апеляційний суд, крім випадку, якщо знайде їх неспроможними, під час скасування оскарженого судового рішення з підстав істотних порушень кримінального процесуального закону і призначення нового розгляду в суді першої інстанції повинен також указати на неправильність чи передчасність висновків суду в судовому рішенні, яке скасовується, про застосування чи незастосування того чи іншого закону про кримінальну відповідальність чи призначення того чи іншого покарання, як на додаткову підставу для скасування судового рішення.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 14 вересня 2020 року (справа № 51-6070кмо19) йдеться, що погіршення становища обвинуваченого можливе виключно за умови, якщо з цих підстав подали апеляційну скаргу прокурор, потерпілий чи його представник, а відповідно до ст. 416 КПК України таке погіршення може мати місце тільки, якщо вирок було скасовано з цих підстав (або також із цих підстав). Наголосивши на тому, що засудження особи під час нового розгляду після скасування виправдувального вироку є крайнім за тяжкістю випадком погіршення становища особи в кримінальному провадженні, об`єднана палата зробила висновок, що вказані вище норми кримінального процесуального законодавства мають в однаковій мірі застосовуватися як під час нового розгляду після скасування вироку за необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання, так і під час нового розгляду після скасування виправдувального вироку.

Разом з тим, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові Верховного Суду 9 квітня 2025 року (справа № 442/5716/16- к, провадження № 51-4429 км 18) зауважила, що хоча вказані висновки Об`єднаної палати стосувалися нового розгляду судом першої інстанції після перегляду рішення судом апеляційної інстанції, однак аналогічний підхід має застосовуватися і у випадку скасування рішення судом касаційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження постановою Верховного Суду від 16 січня 2025 року частково задоволено касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , скасовано вирок Дніпровського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року щодо ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Зокрема, скасовуючи рішення касаційний суд зазначив, що суд апеляційної інстанції не з`ясував суті викладених в апеляційній скарзі аргументів, належно їх не проаналізував і не зважив на те, що призначення більш суворого покарання та неможливість застосування до ОСОБА_7 ст. 75 КК прокурор безпосередньо пов`язував із вимогою про необхідність юридичної оцінки діяння саме за ч. 3 ст. 286-1 КК, а таке не знайшло підтвердження.

При цьому Верховний суд звернув увагу на те, що за змістом поданої апеляційної скарги її автор не порушував питання про скасування вироку через м`якість застосованого за ч. 2 ст. 286 КК заходу примусу та порядку його відбування.

Також вказав, що суди попередніх визнали обтяжуючою обставиною-вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, однак не врахували, що злочин, за який було засуджено ОСОБА_7 , за формою вини є необережним, а його наслідки-заподіяння смерті особі похилого віку - в юридичному аспекті не охоплюються умислом винуватця ДТП.

Крім цього Суд звернув увагу на те, що застосовуючи більш суворий захід примусу, суд апеляційної інстанції вказав про не підтвердження факту відсутності претензій з боку потерпілого, проте не взяв до уваги відсутність в матеріалах кримінального провадження цивільного позову ОСОБА_8 та добровільне відшкодування ОСОБА_7 потерпілому матеріальної шкоди.

Також зауважив, що у вироку апеляційного суду не наведено переконливих обґрунтувань неправильності висновків місцевого суду щодо можливості застосування до засудженого інституту умовного звільнення з огляду на представлені в справі позитивні дані про його особу.

Окрім цього касаційний суд звернув увагу на недотримання судом апеляційної інстанції принципу незмінності складу суду, що в свою чергу могло негативно вплинути на результат провадження.

Відтак, Суд скасував вирок апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

При новому розгляді суд апеляційної інстанції задовольнив апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 7 березня 2023 року щодо ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК та ухвалив новий вирок, яким ОСОБА_7 визнав винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК та призначив йому покарання, з урахуванням ст. 69 КК, у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років.

Разом з тим, повторно переглядаючи апеляційну скаргу прокурора на вирок місцевого суду та постановляючисвій вирок, апеляційний суд порушив вимоги ч. 2 ст. 416 та ч. З ст. 439 КПК, оскільки застосував закон про більш тяжке кримінальне правопорушення, залишив поза увагою, що попередній вирок Дніпровського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року щодо ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК Верховним Судом був скасований лише у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Таким чином вирок апеляційного суду не можна вважати законним і обґрунтованим, оскільки він постановлений з істотними порушеннями кримінального процесуального закону, а тому касаційну скаргу прокурора слід задовольнити, вказане судове рішення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Оскільки вирок суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню через допущення істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, що могло призвести до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та ставить під сумнів правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 286-1 КК, то Суд позбавлений можливостей перевірити доводи касаційної скарги засудженого в частині невідповідності призначеного йому покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого та наявності підстав для застосування положень ст. 75 КК, а тому касаційну скаргу засудженого слід задовольнити частково.

Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати наведене в постанові касаційного суду та прийняти рішення відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 задовольнити частково.

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Дніпровського апеляційного суду від 9 липня 2025 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3