Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 214/6689/22

провадження № 51-1151км25

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду

у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 15 квітня 2025 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2026 року щодо

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого там само, раніше не судимого,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України (надалі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 15 квітня 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років із конфіскацією майна.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено обчислювати з 04 липня 2022 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 04 липня 2022 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат і речових доказів.

Відповідно до обставин, з`ясованих судом та детально наведених у вироку за невстановлених в ході досудового розслідування обставин та часу, проте не пізніше лютого 2022 року, на особистий номер мобільного телефону ОСОБА_7 ( НОМЕР_1 ) в месенджері "Telegram" надійшло повідомлення з пропозицією надсилати фотографії військових об`єктів та об`єктів критичної інфраструктури (мостів, залізничних станцій, тощо) та надавати їх координати за грошову винагороду від користувача "Telegram" під нікнеймом " ОСОБА_8 ", який є співробітником 9 управління департаменту оперативної інформації 5 служби федеральної служби безпеки російської федерації ОСОБА_9 , що підтримував зв`язок за допомогою абонентського номеру оператора мобільного зв`язку НОМЕР_2 .

Після цього у ОСОБА_7 виник умисел, спрямований на надання представникам російської федерації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, з корисливих мотивів та з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, шляхом передачі інформації про об`єкти критичної та військової інфраструктури в умовах воєнного стану.

Реалізуючи свій умисел, 20 квітня 2022 року о 21:37 у невстановленому місці ОСОБА_7 зі свого мобільного телефону, здійснив передачу вищевказаної інформації, шляхом надсилання через месенджер "Viber" повідомлення ОСОБА_9 з геолокацією картографічного веб-сервісу "Google Maps" з відповідним посиланням на розташування об`єкту критичної інфраструктури.

Після передачі ОСОБА_7 указаної інформації, згідно з відомостями оперативного командування " Схід " Міністерства оборони України 21 квітня 2022 року, в період з 13:02 по 13:09 підрозділами збройних сил російської федерації нанесено ракетний удар 2 (двома) ракетами в об`єкт критичної інфраструктури розташування якого назвав ОСОБА_7 .

У свою чергу, за невстановлених в ході досудового розслідування обставин ОСОБА_7 повідомив, що об`єкт критичної інфраструктури на який було спрямовано удар, цілий.

Крім цього, 20 квітня 2022 року о 22:08 ОСОБА_7 , перебуваючи у невстановленому в ході досудового розслідування місці, діючи з раніше виниклим умислом, зі свого мобільного телефону здійснив передачу інформації про об`єкт критичної інфраструктури, шляхом надсилання через месенджер "Viber" повідомлення ОСОБА_9 з геолокацією картографічного веб-сервісу "Google Maps" з відповідним посиланням, що являється місцем розташування об`єкту критичної та військової інфраструктури.

Того ж дня, близько 22:09 ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати свій умисел, у такий самий спосіб надіслав ОСОБА_9 ще одне посилання на розташування об`єкту критичної та військової інфраструктури.

Також, 17 червня 2022 року о 21:11 ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати свій умисел, у такий самий спосіб надіслав ОСОБА_9 ще одне посилання на розташування об`єкту критичної та військової інфраструктури.

Після передачі ОСОБА_7 вищезгаданої інформації, згідно з відповіддю оперативного командування " Схід " Міністерства оборони України 24 червня 2022 року о 20:19 підрозділами збройних сил російської федерації нанесено ракетний удар 2 (двома) ракетами в район населеного пункту Широке Криворізького району Дніпропетровської області, який знаходиться у безпосередній близькості від населеного пункту де розташований повідомлений ОСОБА_7 об`єкт критичної та військової інфраструктури.

Крім того, 17 червня 2022 року о 21 год. 21 хв. ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати свій умисел, у такий самий спосіб надіслав ОСОБА_9 ще одне посилання на розташування об`єкту критичної та військової інфраструктури.

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 05 березня 2026 року залишив без змін вирок місцевого суду.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник засудженого - адвокат ОСОБА_6 , покликаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповноту судового розгляду, просить скасувати судові рішення й призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Обґрунтовуючи доводи, викладені в касаційній скарзі, адвокат звертає увагу на неконкретність сформульованого обвинувачення, не встановлення всіх обставин вчинення кримінального правопорушення, у том числі часу й місця, а також на не зазначення мотивів, якими керувався підзахисний, що, на його думку, є порушенням права на захист.

Також захисник детально наводить аргументи незгоди з оцінкою доказів, наданою місцевим судом, оскільки вона є неповною, вибірковою і суперечить об`єктивним даним кримінального правопорушення.

Водночас, на переконання касатора, докази в кримінальному провадженні зібрані неуповноваженими особами, оскільки постанова прокурора про призначення групи прокурорів є незаконною, у зв`язку з тим, що її винесено до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі - ЄРДР), а доручення начальника слідчого відділу управління СБУ від 26 вересня 2022 року надано неуповноваженою особою, оскільки начальник слідчого відділу управління СБУ не є слідчим у кримінальному провадженні.

Враховуючи наведене вище, захисник уважає, що досудове розслідування проводилось без наявних на те законних підстав, а тому докази слід визнати недопустимими, беручи до уваги доктрину "плодів отруєного дерева".

Окремо захисник акцентує на недопустимості даних протоколу огляду місця події від 29 червня 2022 року, через те, що огляд проводився неуповноваженою особою, з порушеннями вимог Кримінального процесуального кодексу України (надалі - КПК), зокрема ст. 237 цього Кодексу, а під виглядом огляду було фактично проведено обшук ОСОБА_7 у ході якого незаконно було вилучено мобільний телефон останнього з порушенням його процесуальних прав.

Стверджує про невідповідність протоколу огляду місця події приписам ч. 3 ст. 104, статтям 105, 106 КПК.

Між тим, наполягає на незаконності огляду вилученого мобільного телефону, у тому числі записів з месенджерів, адже, на думку захисту, це втручання у приватне спілкування.

Більше того, адвокат зауважує, що добровільна згода підзахисного на огляд речей була вимушеною, оскільки працівники правоохоронних органів вдавались до заходів примусу, у тому числі й фізичних.

Уважає, що не дослідження згаданого телефону під час судового розгляду як речового доказу, вказує на неповноту судового розгляду.

Крім того, захисник зазначає детальні доводи з приводу незаконності затримання ОСОБА_7 , через те що не було складено відповідного протоколу затримання в порядку ст. 208 КПК, не було роз`яснено підзахисному прав як затриманого, а суд в цій частині не зважив на різницю між інститутом затримання особи й обрання щодо неї запобіжного заходу.

Тому захисник переконаний, що ОСОБА_7 з огляду на ст. 209 КПК був незаконно затриманим, що порушило його процесуальні права, зокрема й права на захист.

Також адвокат не погоджується з оцінкою показань свідків обвинувачення ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , вважаючи, що ці показання не містять інформації яка б підтверджувала й достовірно доводила винуватість підзахисного.

Понад те, на думку захисника, суд неповно та вибірково відобразив показання зазначених свідків у судовому рішенні, що вплинуло на висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 .

До того ж, адвокат уважає недостовірними дані судово-психіатричного експерта № 336 від 15 серпня 2022 року, стверджуючи, що його проведено без дотримання встановленого порядку, а висновки цієї експертизи є неповними і не коректними.

У свою чергу клопотання сторони захисту про проведення судових психіатричної і авторознавчої експертиз були безпідставно залишені без задоволення.

Звертає увагу, що ОСОБА_7 не було забезпечено послугами державного перекладача, що є порушенням його конституційних прав.

Між тим, адвокат покликається на неврахування судами під час вирішення питання щодо призначення покарання стану здоров`я засудженого, який має діагноз пов`язаний з порушенням психічного розвитку.

Узагальнюючи доводи, викладені в касаційній скарзі, захисник стверджує, що недоліки судового розгляду, допущені місцевим судом, не усунуті в ході апеляційного перегляду, зокрема суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи його апеляційної скарги, які стосуються необґрунтованості вироку місцевого суду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та неповноти судового розгляду, не здійснив їх повної та всебічної оцінки, формально погодившись із висновками суду першої інстанції, а тому, на його думку, рішення судів попередніх інстанцій суперечить положенням ст. 370 КПК.

Ба більше, апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання захисту про повторне дослідження доказів та призначенні відповідних експертиз, що, на думку адвоката, підтверджує формальність апеляційного розгляду.

Крім того, касатор ставить під сумнів безсторонність складу апеляційного суду, який розглядав кримінальне провадження по суті, оскільки судді цього складу суду брали участь у розгляді апеляційних скарг на рішення про обрання/продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 .

Зважаючи на викладене, захисник стверджує про недоведеність винуватості ОСОБА_7 "поза розумним сумнівом".

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав подану скаргу та просив її задовольнити, прокурор ОСОБА_5 заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника, вважаючи ї безпідставною.

Мотиви Суду

За приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставині не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Він є судом права, а не факту і під часперевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.

Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через неповноту судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Оспорювання в касаційній скарзі установлених за результатами судового розгляду фактів із викладенням власної версії події, що зводиться до тверджень про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, з огляду на вимоги ст. 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Отже, доводи які стосуються незгоди з оцінкою показань свідків обвинувачення про які зазначено в касаційній скарзі, часткового відображення цих показань, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам перебувають поза предметом розгляду Верховного Суду.

Тому доводи щодо неповноти судового розгляду і невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, Суд не перевіряє.

Натомість зазначені обставини, на які, зокрема, покликається захисник в своїй касаційній скарзі, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Під час перегляду судових рішень колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, у тому числі аналогічні викладеним у касаційній скарзі. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними колегія суддів уважає обґрунтованими й такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

За наслідками апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції констатував, що районний суд, розглянувши матеріали справи, обґрунтовано постановив обвинувальний вирок, зробивши ґрунтовний аналіз доказів, наданих стороною обвинувачення, допитавши обвинуваченого, свідків, дослідивши письмові докази, зазначивши підстави для прийняття такого рішення. Водночас порушень процесуального порядку дослідження та оцінки доказів, наведених місцевим судом у вироку, суд апеляційної інстанції не встановив, у зв`язку із чим доводи апеляційних скарг у цій частині визнав необґрунтованими.

Понад те, апеляційний суд не виявив неповноти судового розгляду, адже під час нього не залишилися недослідженими обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Так, з положень ст. 94 КПК випливає, що оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Даючи оцінку дослідженим у судовому засіданні доказам, а саме показанням свідків, письмовим доказам у справі, які місцевий суд визнав належними й допустимими, такими, що в сукупності підтверджують визначені ст. 91 КПК обставини, які підлягають доказуванню, і не містять суперечностей, доповнюють один одного, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Суд апеляційної інстанції погодився з оцінкою доказів, яку дав місцевий суд, і дійшов переконання, що указаний вище висновок районного суду є обґрунтованим.

Зокрема, у ході апеляційного розгляду апеляційний суд проаналізував доводи сторони захисту щодо неправильного встановлення фактичних обставин унаслідок того, що суд не повною мірою зважив на докази й обставини справи, дав правову оцінку цим доводам і навів вичерпні мотиви прийнятого рішення.

На переконання колегії суддів, висновки судів попередніх інстанцій є правильними в тому числі з огляду на наведене нижче.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у його скоєнні.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, установленими на підставі допустимих доказів, і єдиною версією, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.

Суди першої та апеляційної інстанцій врахували цей стандарт і навели мотиви прийнятого рішення.

Згідно з фактичними обставинами, встановленими судами попередніх інстанцій, ОСОБА_7 у вказаний в обвинуваченні день був зупинений військовослужбовцями, оскільки, на їх думку, вів себе підозріло. Після цього була викликана слідчо-оперативна група, яка, здійснивши огляд мобільного телефону, встановила ймовірні факти, які стали підставою для внесення відомостей в ЄРДР. Ці обставини з`ясовані внаслідок оцінки сукупності доказів, наданих стороною обвинувачення, зокрема показань свідків, дослідження висновків експертиз, змісту інформації з вилученого під час огляду місця події телефону ОСОБА_7 у якому не було знайдено вірусного програмного забезпечення.

Більше того, під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_7 в умовах воєнного стану, повідомляє місце розташування об`єктів критичної інфраструктури, усвідомлюючи, що після цього вказані об`єкти піддаються атакам ворога, а потім він уточнює наслідки цих атак, забезпечуючи таким чином ворогу можливість їх корегування.

Надалі, в ході досудового розслідування шляхом проведення слідчих дій, було встановлено причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК, а його винуватість доведена в ході змагального судового розгляду, де останньому було забезпечено можливість користуватися всіма правами, передбаченими КПК.

Крім того, місцевий суд звернув увагу на те, що ОСОБА_7 не зміг послідовно пояснити, як саме він опинився на межі з непідконтрольною Україні територією, а його показання суперечливі й не підтверджені ніякими доказами.

Твердження про те, що у вироку належним чином не сформульоване обвинувачення, зокрема, через те, що не вказані дата й час, колегія суддів уважає неспроможними.

Як убачається з вироку суду, у його мотивувальній частині послідовно викладені фактичні обставини та сформульовано обвинувачення, яке, за наслідками розгляду кримінального провадження, визнано судом доведеним.

Водночас суд у достатній мірі вказав з яких мотивів виходив під час прийняття рішення про доведеність винуватості ОСОБА_7 і встановив усі елементи інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також обставини визначені ст. 91 КПК.

Доводи захисника про відсутність підстав уважати законність початку проведення досудового розслідування, через те, що постанова про призначення групи прокурорів датована раніше ніж внесено відомості в ЄРДР надумані.

Як убачається з витягу ЄРДР відомості про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення внесено 30 червня 2022 року (т. 2, а. п. 1).

Зі змісту постанови про призначення групи прокурорів видно, що підставою для визначення групи прокурорів стала необхідність забезпечення досудового розслідування у кримінальному провадженні за відомостями внесеними до ЄРДР щодо ОСОБА_7 30 червня 2022 року.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що зазначення у постанові про призначення групи прокурорів дати 31 травня 2022 року є очевидною технічною помилкою, яка, на думку Суду, не впливає ані на законність здійснення досудового розслідування, ані на обґрунтованість судових рішень.

Також колегія суддів відхиляє доводи адвоката про відсутність повноважень у начальника слідчого відділу на доручення про проведення досудового розслідування, з огляду на те, що інформація щодо нього не внесена до ЄРДР.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що начальник слідчого відділу управління СБУ у Дніпропетровській області виніс постанову про призначення групи слідчих від 30 червня 2022 року.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 3 КПК керівником органу досудового розслідування є, зокрема, начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органу безпеки та заступники зазначених посадових осіб, які діють у межах своїх повноважень.

Керівник органу досудового розслідування організовує досудове розслідування (ч. 1 ст. 39 КПК).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 39 КПК керівник органу досудового розслідування уповноважений визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих.

Беручи до уваги наведене вище, колегія суддів не убачає порушень під час визначення групи слідчих, оскільки начальник слідчого відділу управління СБУ у Дніпропетровській області діяв в межах своїх процесуальних повноважень, покликання ж захисника на те, що відомості про особу, яка дала доручення на проведення процесуальних дій мають обов`язково бути зазначені у витягу з ЄРДР, є необґрунтованими.

Таким чином підстав визнавати докази, зібрані під час досудового розслідування недопустимими, за "доктриною плодів отруєного дерева", через проведення досудового розслідування неуповноваженими на проведення досудового розслідування особами, не знайшли свого підтвердження.

Що стосується доводів про незаконність огляду місця події від 29 червня 2022 року та недотримання вимог КПК під час складення відповідного протоколу огляду, колегія суддів виходить з такого.

Частиною 1 ст. 237 КПК визначено, що з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп`ютерних даних.

При проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. У разі якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов`язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються у такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд і опечатування (частина 5 цієї статті).

За матеріалами кримінального провадження, внаслідок повідомлення оперативної інформації було проведено огляд місця події, у ході якого було вилучено речі ОСОБА_7 , які він видав добровільно, що підтверджується даними протоколу огляду від 29 червня 2022 року (т. 2, а. п. 10, 11).

Згаданий протокол відповідає вимогам КПК, адже він містить усі необхідні реквізити, в тому числі підписи понятих і ОСОБА_7 , які не висловлювали жодних зауважень і заяв з приводу слідчої дії, що, на думку Суду, підтверджує правомірність її проведення.

Аргументи захисника, що під час огляду фактично було проведено обшук, колегія суддів уважає непереконливими.

За змістом статей 214, 223, 237 КПК огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до ЄРДР, що здійснюється після огляду. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 був зупинений військовослужбовцями та переданий працівникам поліції, які одразу ж на місці події провели огляд його за добровільною згодою останнього.

Ці обставини були підтверджені свідками ОСОБА_13 й ОСОБА_12 у судовому засіданні.

Тобто враховуючи сукупність подій, слідчу дію було проведено невідкладно, одразу після повідомлення про можливе вчинення кримінального правопорушення. Водночас згідно з протоколом огляду речі були видані ОСОБА_7 добровільно, а тому дані про те, що слідчий вчиняв активні дії притаманні саме для обшуку, відсутні.

До того ж, як зазначалось вище, від ОСОБА_7 не надходило будь-яких зауважень щодо проведення слідчої дії, що підтверджується підписом останнього.

У зв`язку із цим, колегія суддів дійшла висновку про недостатність підстав для визнання даних, отриманих за наслідками огляду недопустимими доказами.

Крім того, Суд уважає безпідставними покликання захисника на незаконність проведення огляду вилученого мобільного телефону, зокрема переписки через месенджер, оскільки цей огляд відбувався за добровільною згодою ОСОБА_7 , який у власноручно написаній заяві від 30 червня 2022 року не заперечував проти огляду відомостей з електронних інформаційних систем, а саме його мобільного телефону та даних месенджера (т. 2, а. п. 39).

Твердження захисника про те, що на підзахисного здійснювався вплив та чинився примус, місцевий суд належно спростував показаннями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_14 , які в судовому засіданні підтвердили, що 29 червня 2022 року на місці огляду місця події у ОСОБА_7 жодних тілесних ушкоджень виявлено не було, фізичного та психологічного впливу до останнього не застосовувалось, що також підтверджується фотознімками доданими до протоколу огляду місця події від 29 червня 2022 року на яких зображений ОСОБА_7 без очевидних тілесних ушкоджень.

Між тим, адвокат звертає увагу на незаконність затримання ОСОБА_7 , оскільки, на думку сторони захисту, останній був фактично затриманий з 29 червня 2022 року, однак протоколу затримання особи в порядку ст. 208 КПК матеріали кримінального провадження не містять.

У ході апеляційного перегляду, апеляційний суд вирішив, що відсутність протоколу затримання ОСОБА_7 не впливає на встановлення його винуватості, оскільки вилучення речей при огляді здійснювалось за добровільної згоди ОСОБА_7 , як і надання ним своїх речей, повідомлення паролю у виді графічного ключа для розблокування мобільного телефону.

Разом із цим, 30 червня 2022 року ОСОБА_7 уклав договір про надання правової допомоги і з цього часу був забезпечений професійним адвокатом.

Цього дня, ОСОБА_7 у присутності захисника було повідомлено про підозру, а 04 липня 2022 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Колегія суддів зважає на те, що ані під час обрання запобіжного заходу, ані під час досудового розслідування сторона захисту не повідомляла про незаконне затримання ОСОБА_7 та не оскаржувала дії органу досудового розслідування в порядку, передбаченому КПК.

Враховуючи обставини цього кримінального провадження, відсутність протоколу затримання в порядку ст. 208 КПК не впливає на законність й обґрунтованість судових рішень судів попередніх інстанцій, оскільки даних про незаконне затримання встановлено не було.

Крім того, Суд звертає увагу, що під час судового розгляду місцевим судом перевірено доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про застосування до нього фізичного насильства та його побиття в слідчому ізоляторі після судового засідання 21 липня 2023 року, однак вказані доводи не знайшли свого підтвердження.

Так, згідно з постановою про закриття кримінального провадження від 30 березня 2024 року винесеної слідчим третього СВ ТУ ДБР у м. Полтаві капітана ДБР ОСОБА_17 встановлено, що згідно медичної довідки виданої Криворізькою міською медичною частиною № 3 за час перебування ОСОБА_7 в ДУ "Криворізька установа виконання покарань (№3)" з 12 грудня 2022 року по теперішній час тілесних ушкоджень у останнього виявлено не було.

Відповідно до журналу № 4 обліку виявлення тілесних ушкоджень в осіб, які прибули в ДУ "КУВП № 3" та журналу № 5 обліку виявлення тілесних ушкоджень в осіб, які перебувають у ДУ "КУВП № 3", тілесних ушкоджень у ОСОБА_7 виявлено не було, у зв`язку з чим кримінальне провадження закрите через відсутність в діяннях складу кримінального правопорушення.

Доводи касаційної скарги захисника, які стосуються незгоди з висновком судово- психіатричної експертизи від 15 серпня 2022 року через суперечливість її змісту, колегія суддів знаходить не переконливими, оскільки як убачається з висновку цієї експертизи він відповідає вимогам статей 101, 102 КПК та містить чіткі відповіді на поставлені запитання.

З цього висновку видно, що ОСОБА_7 не потребує застосування примусових заходів медичного характеру, за своїм психічним станом в період часу, зазначений в обвинуваченні й на теперішній час він міг/може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними (т. 2, а. п. 85 - 88).

У той же час клопотання про призначення повторної судово-психіатричної експертизи було предметом розгляду місцевого суду, який виніс відповідну ухвалу із зазначенням мотивів прийнятого рішення (т. 5, а. п. 107, 108).

Заразом суд першої інстанцій не вважав за доцільне задовольнити клопотання сторони захисту про проведення судової авторознавчої експертизи про що також постановив ухвалу (т. 5, а. п. 110, 111).

Сама по собі незгода з рішенням про відмову у задоволенні клопотання не вказує на неповноту судового розгляду, а є лише позицію сторони захисту.

Покликання адвоката про те, що безпосередньо не було досліджено речовий доказ і його не було оглянуто, спростовується матеріалами кримінального провадження з яких видно, що мобільний телефон за клопотанням прокурора було оглянуто, після чого повернуто до камери зберігання речових доказів (т. 5, а. п. 115).

Аргументи про те, що ОСОБА_7 не був забезпечений державним перекладачем є неспроможними, оскільки із матеріалів кримінального провадження убачається, що під час розгляду провадження в судах попередніх інстанцій приймав участь перекладач.

Самостійне залучення до розгляду перекладача є правом сторони і не породжує у держави беззастережного обов`язку залучати перекладача за її рахунок.

Відомостей які б вказували на те, що стороною захисту ставилось питання про забезпечення ОСОБА_7 перекладачем за рахунок держави, Суду не надано.

Отже, порушень вимог кримінального процесуального закону, які б у контексті приписів статей 85-87 КПК були підставою для визнання доказів недопустимими або неналежними, у ході касаційного розгляду не встановлено.

Доводи про те, що судами не враховано як пом`якшуючу обставину психічний стан засудженого неспроможні, через те, що згідно з ч. 2 ст. 62 КК при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

Проте по своїй суті визнання інших обставин, які пом`якшують покарання є дискреційним повноваженнями суду.

Зі змісту вироку видно, що мотивуючи висновки про вид і розмір покарання, суд першої інстанції з яким погодився апеляційний суд, вказав вичерпні підстави призначення саме такого покарання.

До того ж, суд врахував психічний стан засудженого, але не вважав його таким, що, за обставин цього кримінального провадження, вказує на наявність пом`якшуючої обставини.

Твердження адвоката про фактично незаконний склад суду в суді апеляційної інстанції, через те, що судді, які входять до цього складу суду брали участь під час розгляду апеляційних скарг на рішення про обрання/продовження запобіжного заходу виді тримання під вартою не ґрунтуються на вимогах КПК.

Так, ч. 1 ст. 76 КПК встановлено, що суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, крім випадків перегляду ним в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, яка була постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Беручи до уваги наведену вище норму, колегія суддів відхиляє доводи щодо незаконного складу суду з підстав указаних вище.

Колегія суддів не погоджується з аргументами адвоката про формальний розгляд апеляційних скарг засудженого і його захисника судом апеляційної інстанції, адже цей суд у судовому засіданні від 05 березня 2026 року вирішив заявлені стороною захисту клопотання, в тому числі про повторне дослідження доказів та проведення судових психіатричної і авторознавчої експертиз, навів мотиви свого рішення, що підтверджується звукозаписом і журналом судового засідання та відповів на основні доводи, викладені в апеляційній скарзі (т. 6, а. п. 4 - 6).

На переконання колегії суддів, інші доводи захисника зводяться до незгоди з оцінкою доказів, викладеною в судових рішеннях та наданню власного аналізу обставинам справи, які не впливають на законність судових рішень та доведеність винуватості ОСОБА_7 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.

Між тим, як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у вищезгаданій Конвенції, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").

За результатами касаційного розгляду колегія суддів установила, що апеляційний суд, керуючись статтями 404, 405, 407, 412-414 КПК, переглянув вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 , зокрема за його скаргою і скаргою його захисника, ретельно перевірив зазначені в них доводи, проаналізував їх, дав на них переконливі відповіді, указавши в ухвалі підстави для визнання цих доводів необґрунтованими.

Суд вважає, що перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до правил кримінального процесуального закону, постановлена ухвала не суперечить приписам статей 370, 419 КПК, а тому аргументи сторони захисту про істотне порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону є безпідставними.

Отже, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судам попередніх інстанцій повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, Суд не встановив, а тому касаційна скарга захисника не належить до задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 15 квітня 2025 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2026 року щодоОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3