Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 711/993/23

провадження № 51-1074км26

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7

(в режимі відеоконференції),

засудженого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 серпня 2024 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 22 січня 2026 року щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 січня 2022 року за ч. 1 ст. 309 КК,

засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК, і

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Придніпровського районного суду міста Черкаси від 26 серпня 2024 року ОСОБА_8 визнано винуватим та призначено покарання за: ч. 2 ст. 307 КК у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна; ч. 2 ст. 309 КК у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_8 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна.

Відповідно до вимог ст. 71 КК, з урахуванням положень ст. 72 КК, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Соснівського районного суду міста Черкаси від 05 січня 2022 року та остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 2 місяці з конфіскацією майна.

Вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат, а також інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 22 січня 2026 року вказаний вирок місцевого суду залишено без змін.

Судовими рішеннями ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він як особа, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 309 КК, придбав без мети збуту для власного вживання психотропну речовину "амфетамін" та незаконно зберігав її при собі у розфасованому вигляді (8 поліетиленових пакетів) у пачці з-під цигарок до 28 травня 2022 року, тобто до вилучення працівниками поліції. 18 жовтня 2022 року ОСОБА_8 збув поліетиленовий пакет з психотропною речовиною "амфетамін" ОСОБА_9 , за що отримав грошові кошти у розмірі 180 грн.

Вимоги касаційних скарг, узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі захисники посилаються на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просять скасувати оскаржувані судові рішення та закрити кримінальне провадження у зв`язку з недоведеністю вчинення ОСОБА_8 інкримінованих кримінальних правопорушень.

На обґрунтування своїх вимог захисники вказують про те, що:

- постанова про визначення групи прокурорів від 15 грудня 2022 року станом на момент ознайомлення захисника ОСОБА_10 з матеріалами досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК не була підписана першим заступником керівника Черкаської окружної прокуратури, а тому всі слідчі дії та зібрані за результатами їх проведення докази є недопустимими;

- суди попередніх інстанцій не дали оцінки доводам сторони захисту про незаконність проведення дій з відшукання наркотичних засобів до внесення відомостей до ЄРДР;

- в ході проведення огляду місця події та особистого обшуку ОСОБА_8 мало місце недотримання працівниками поліції Закону України "Про Національну поліцію";

- залучення залегендованої особи ОСОБА_9 до участі в НС(Р)Д було здійснено неуповноваженою особою, а саме прокурором на підставі постанови від 12 жовтня 2022 року, а не слідчим, а сам "закупний" під час участі в НС(Р)Д не мав допуску до державної таємниці;

- протоколи про зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 22 грудня 2022 року було складено оперуповноваженим ОСОБА_11 , а додатки до цих протоколів у вигляді DVD-R з аудіозаписами телефонних розмов долучені іншим оперуповноваженим ОСОБА_12 ,

- всупереч вимогам ч. 3 ст. 252 КПК протоколи за результатами проведених НСРД були передані прокурору після спливу 24 годин з моменту припинення зазначених НС(Р)Д;

- стороні захисту не було надано належної електронної копії запису оперативної закупки;

- винуватість ОСОБА_8 не доведено поза розумним сумнівом

- ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні захисники та засуджений підтримали касаційні скарги сторони захисту та просили їх задовольнити, а прокурор заперечувала проти задоволення касаційних скарг сторони захисту, вважала рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими і просила залишити їх без зміни.

Мотиви Суду

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, учасників судового провадження, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди дослідили доводи сторони захисту, які стосувалися оформлення постанови про визначення групи прокурорів від 15 грудня 2022 року і вказали, що на момент розгляду на цій постанові є всі необхідні реквізити, в тому числі підписи уповноважених осіб.

Окрім цього у матеріалах провадження є витяг із ЄРДР, відповідно до яких 15 грудня 2022 року о 10 год 47 хв до картки кримінального провадження № 12022250310002981 було внесено відомості про призначення групи прокурорів у цьому провадженні (т. 4, а.к.п. 80).

Тому колегія суддів відхиляє довід захисту про те, що прокурори у цьому провадженні діяли поза межами своїх повноважень.

Суд звертає увагу, що положеннями КПК не передбачено кількаразового призначення прокурорів у кримінальному провадженні, яке було виділено або об`єднано з іншим, якщо після початку досудового розслідування вже було визначено прокурора чи групу прокурорів. Не спонукають до цього й правила ст. 217 КПК.

Таким чином, прокурори, які були уповноважені в межах первісного провадження, не втрачають своїх повноважень у виділеному із первісного провадження. Зміна групи прокурорів вочевидь може мати місце, однак для цього необхідно прийняти відповідне рішення у формі постанови.

В ході касаційної перевірки матеріалів кримінального провадження Судом встановлено, що постановою першого заступника керівника Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_13 від 30 травня 2022 року у кримінальному провадженні № 1202225530000665 від 28 травня 2022 року призначено групу прокурорів, до якої включено прокурорів ОСОБА_14 (старшого групи) та ОСОБА_15 (т. 3, а.к.п. 4).

Далі 03 жовтня 2022 року до ЄРДР були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК, під № 12022250310002312, в якому було визначено групу прокурорів, до якої включено прокурорів ОСОБА_14 (старшого групи) та ОСОБА_15 .

Тоді постановою прокурора від 15 грудня 2022 року з кримінального провадження під № 12022250310002312 було виділено матеріали щодо ОСОБА_8 за фактом вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 307 КК та зареєстровано їх в ЄРДР за № 12022250310002981. Водночас постановою першого заступника керівника Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_13 від 15 грудня 2022 року у цьому кримінальному провадженні призначено групу прокурорів, до якої включено прокурорів ОСОБА_14 (старшого групи) та ОСОБА_15 .

Після цього постановою прокурора від 20 січня 2023 року матеріали кримінального провадження № 12022250310002981 було об`єднано з кримінальним провадженням № 1202225530000665 від 28 травня 2022 року в одне провадження, яке зареєстровано у ЄРДР за № 1202225530000665.

Тобто прокурори ОСОБА_14 та ОСОБА_15 здійснювали повноваження прокурорів у кримінальному провадженні за № 1202225530000665 з його початку (з врахуванням виділення і об`єднання матеріалів досудових розслідувань) і до завершення, що підтверджується наведеними вище процесуальними рішеннями та затвердженим прокурором ОСОБА_14 обвинувальним актом, який розглядався в суді (т. 1, а.к.п. 4 - 12).

Отже, прокурори ОСОБА_14 та ОСОБА_15 мали відповідні повноваження у цьому кримінальному провадженні.

Аргументи захисників про те, що суди попередніх інстанцій не дали оцінки доводам сторони захисту про незаконність проведення дій з відшукання наркотичних засобів до внесення відомостей до ЄРДР та про недотримання працівниками поліції Закону України "Про Національну поліцію" в ході проведення огляду місця події та особистого обшуку ОСОБА_8 , колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, відомості за ч. 1 ст. 309 КК були внесені до ЄРДР під № 1202225530000665 28 травня 2022 року о 16 год 57 хв, а огляд місця події відбувся того ж дня в період з 17 год 35 хв до 17 год 53 хв, тобто після внесення відомостей до ЄРДР.

Той факт, що затримання ОСОБА_8 та його поверхневий огляд відбувся до внесення відомостей до ЄРДР за ч. 1 ст. 309 КК, не свідчить про порушення прав та свобод засудженого, адже відповідно до наявних у матеріалах кримінального провадження відомостей, які підтверджуються показаннями співробітників патрульної поліції ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , причиною зупинки та поверхневого огляду ОСОБА_8 стало повідомлення на лінію 102 про підозрілу особу, яка передає невідомим особам пакетики та робить закладки, а тому з метою перевірки цієї інформації співробітниками поліції був зупинений ОСОБА_8 як особа, яка схожа за прикметами на особу в повідомленні, та було прийнято рішення про проведення його поверхневого огляду.

Такі дії співробітників патрульної поліції відповідають вимогам ЗУ "Про національну поліцію", зокрема ст. 34 цього Закону, не є слідчими діями в розумінні вимог КПК, а тому проводяться без внесення відповідних відомостей до ЄРДР.

Також Суд вважає, що дії співробітників поліції щодо руху по маршруту слідування ОСОБА_8 від місця його затримання до місця попереднього знаходження (на момент виклику заявницею поліції), де під парканом було виявлено пачку з-під цигарок, схожу на ту, що були при собі в ОСОБА_8 , є поліцейським заходом, який охоплюється вимогами ЗУ "Про Національну поліцію" та не є слідчими діями в розумінні вимог КПК, а тому проводяться без попереднього внесення відомостей до ЄРДР.

Щодо тверджень сторони захисту про те, що органом досудового розслідування не було зібрано усього необхідного для доведення винуватості ОСОБА_8 обсягу доказів, зокрема, не витребувано та не долучено до матеріалів провадження відеозаписів з нагрудних камер співробітників патрульної поліції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень КПК слідчий та/або прокурор є самостійними процесуальними суб`єктами, які приймають рішення щодо обсягу доказів, які необхідно зібрати для доведення винуватості особи в суді. Залежно від достатності зібраних доказів, які є належними та допустимими, суд ухвалює обвинувальний або виправдувальний вирок. У цьому провадженні суди вважали, що зібраних стороною обвинувачення доказів достатньо для доведення винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Також, Суд звертає увагу на те, що з долучених стороною захисту у суді першої інстанції матеріалів (більше 100 сторінок), так само як і із наявних у матеріалах кримінального провадження доказів не вбачається того, що сторона захисту ініціювала перед органом досудового розслідування питання про необхідність витребування вказаних відеозаписів.

Щодо версії сторони захисту про непричетність засудженого до зберігання психотропної речовини з метою збуту та збут цієї речовини була належним чином перевірена судами та не знайшла свого підтвердження. На переконання судів попередніх інстанцій вона спростовується наведеними в рішеннях письмовими доказами, в тому числі й отриманими в ході проведення НС(Р)Д.

Зокрема, зі змісту відомостей, які зафіксовані в досліджених судами протоколах про результати проведених НС(Р)Д - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 22 грудня 2022 року, встановлено спілкування ОСОБА_8 з іншими особами з приводу наявності в нього психотропних речовин та їх неодноразового продажу як одиничного (1 пакетик одній особі), так і гуртового (декілька пакетиків (4-5) одній особі).

Долучені до провадження відеозаписи контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, під час яких на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду проведено аудіо-, відеоконтроль особи з використанням спеціальних технічних засобів, фіксують відповідну слідчу дію у сукупності із долученими до справи протоколами, - і є достатніми для висновків про незаконний збут ОСОБА_8 психотропної речовини залегендованому "закупному" ОСОБА_9 .

Протоколи відповідних процесуальних дій про результати контролю за вчиненням злочину та про проведення негласних слідчих (розшукових) дій не містять таких недоліків, неповноти та порушень, які б вказували про їх недопустимість із врахуванням положень кримінального процесуального закону, складені уповноваженими особами у передбачений спосіб, містять достатні відомості, які у сукупності з показаннями свідка ОСОБА_9 вказують на те, що ОСОБА_8 за обставин встановлених судами попередніх інстанцій у цьому кримінальному провадженні, вчинив збут психотропної речовини - амфетаміну особі "закупному".

Щодо надання стороні захисту електронної копії запису оперативної закупки, то як вбачається із матеріалів кримінального провадження та не заперечується захисниками в касаційних скаргах, стороні захисту під час відкриття матеріалів досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК була надана можливість ознайомитися із відео-, аудіозаписом, який є додатком до протоколу про проведення НС(Р)Д аудіо-, відеоконтролю особи від 09 грудня 2022 року. При цьому, як наголошують захисники, захисник ОСОБА_10 , яка на той час здійснювала захист ОСОБА_8 , під час перегляду цих відеозаписів знімала їх на власний телефон. Водночас у матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про те, що сторона захисту зверталася до органу досудового розслідування з відповідним клопотанням про необхідність отримання копії цих записів.

Надалі вказані відео-, аудіозаписи були предметом безпосереднього дослідження судом першої інстанції за участю всіх учасників кримінального провадження, як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, і клопотань про необхідність отримання копій цих записів або про порушення права обвинуваченого на захист під час дослідження цих записів сторона захисту не висловлювала.

Додатково Суд звертає увагу, що сторона захисту не ставила під сумнів сам зміст дій відображених на відео-, аудіозаписах контролю за вчиненням злочину.

Колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що у ході проведення та подальшого оформлення результатів НСРД у формі оперативної закупки не було допущено порушень процесуального закону, які б унеможливили використання результатів таких НСРД як доказів у суді.

Суд відхиляє доводи сторони захисту про істотне порушення вимог КПК під час проведення НС(Р)Д в частині залучення до негласних слідчих дій у формі контролю за вчиненням злочину залегендованого ОСОБА_9 , який не має доступу до державної таємниці, оскільки відповідно до чинного законодавства не передбачено обов`язковість наявності доступу до державної таємниці особі, залученій для проведення оперативної закупки. Відповідно до ст. 11 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" на таких осіб покладається тільки обов`язок зберігати таємницю, що стала їм відома у зв`язку з проведенням оперативно-розшукової діяльності. Ця позиція вже неодноразово констатувалася у постановах ККС ВС.

Щодо аргументів захисників про залучення залегендованої особи ОСОБА_9 до участі в НС(Р)Д неуповноваженою особою, то Суд звертає увагу на таке.

У постанові про проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 12 жовтня 2022 року прокурор вказав про залучення ОСОБА_9 для проведення оперативної закупки психотропної речовини у ОСОБА_8 .

У постанові ОП ККС ВС від 25 вересня 2023 року у справі № 208/2160/18 констатовано, що залучення до конфіденційного співробітництва не є окремим різновидом НС(Р)Д, а складовим елементом їх проведення, що вбачається з положень ч. 2 ст. 246 КПК, де визначаються види НС(Р)Д, серед яких залучення до конфіденційного співробітництва відсутнє.

Участь конфідента в контексті реалізації положень статей 223, 246, 271 КПК охоплюється змістом і є невід`ємною складовою процесуальної дії органу досудового розслідування, спрямованої на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.

Враховуючи характер конфіденційного співробітництва, орган досудового розслідування самостійно визначає форми і способи його організації з урахуванням потреб розслідування, необхідності запобігти розголошенню факту і деталей такого співробітництва тощо.

Залучення ОСОБА_9 до участі при проведенні контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки було зумовлене об`єктивними причинами та відповідало вимогам ч. 6 ст. 246 КПК, а відсутність у матеріалах кримінального провадження окремої постанови про його залучення до конфіденційного співробітництва не є порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке може призвести до ухвалення незаконного чи необґрунтованого рішення.

Крім цього, як слідує із досліджених матеріалів кримінального провадження, допитаний в суді першої інстанції ОСОБА_9 вказав про добровільну згоду для залучення до конфіденційного співробітництва та забезпечення йому безпеки зі зміною анкетних даних.

В мотивувальній частині постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 12 жовтня 2022 року констатовано, що питання проведення оперативної закупки у ОСОБА_8 ініціюється Черкаським районним УП ГУ НП в Черкаській області.

В ході касаційної перевірки Судом встановлено, що окремої постанови про залучення ОСОБА_9 до конфіденційного співробітництва матеріали кримінального провадження не містять. Разом із тим колегія суддів враховує, що рішення про застосування заходів безпеки, які містять справжні анкетні дані особи, котра дала згоду на конфіденційне співробітництво і до якої застосовано заходи безпеки, відповідно до вимог ч. 1 ст. 252 КПК та п. "а" ст. 15 Закону України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" від 23 грудня 1993 року № 3782-XII є державною таємницею і до матеріалів кримінального провадження не приєднуються, а зберігаються окремо в органі, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження. Згідно з ч. 3 ст. 317 КПК матеріали про застосування заходів безпеки стосовно осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, для ознайомлення не надаються.

Аналізуючи наведені обставини, колегія суддів касаційного суду робить висновок, що ці обставини не є порушенням вимог КПК і не вплинули на фундаментальні права і свободи ОСОБА_8 і загальну справедливість судового провадження, оскільки прокурор є керівником у кримінальному провадженні та може вчиняти процесуальні дії, а тим паче координувати проведення НС(Р)Д, дозвіл на яку він надав.

Попри твердження захисників, не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону передача прокурору з недотриманням установленого в ст. 252 КПК строку складання протоколів про результати проведення НС(Р) ОСОБА_18 протоколів поза межами строку, визначеного в ч. 3 ст. 252 КПК, не може саме по собі свідчити про недопустимість результатів проведених НС(Р)Д (постанова ОП ККС ВС від 25 вересня 2023 року у справі № 208/2160/18).

Суд не вбачає порушень у тому, що протоколи про зняття інформації з електронних комунікаційних мереж було складено двома працівниками (протоколи склав оперуповноважений ОСОБА_11 , а додатки до нього надав оперуповноважений ОСОБА_12 ), з урахуванням того, що як ОСОБА_11 , так і ОСОБА_12 є співробітниками УКР ГУ НП в Черкаській області, якому слідчим було доручено проведення НС(Р)Д у цьому кримінальному провадженні.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що негласні (слідчі розшукові) дії були проведені у спосіб, визначений КПК, та підтверджують причетність ОСОБА_8 до збуту психотропної речовини (амфетаміну).

Інші доводи сторони захисту колегія суддів детально не аналізуватиме, оскільки вони або накладаються з тими доводами, що вже проаналізовані Судом, або не впливають на законність судових рішень і висновки судів, які зроблені у цьому провадженні.

На підставі вищенаведеного Суд дійшов висновку про те, що на підставі досліджених та оцінених судами попередніх інстанцій доказів, які є належними та допустимими, зібраними органом досудового розслідування з дотриманням вимог КПК, шляхом всебічного та повного з`ясування усіх обставин цього кримінального провадження є доведеною поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК.

Суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, й у порядку, визначеному ст. 405 КПК, переглянув кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у ній аргументи, аналогічні доводам касаційних скарг захисників, та визнав їх необґрунтованими, навів належні й докладні мотиви своїх висновків.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що під час розгляду цього кримінального провадження суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотного порушення вимог КПК. Вирок місцевого суду відповідає положенням статей 370, 374 КПК, а ухвала апеляційного суду є вмотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Інші доводи, викладені в касаційних скаргах, та матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду кримінального провадження норм кримінального процесуального закону, які би ставили під сумнів обґрунтованість прийнятих цими судами рішень.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подані касаційні скарги слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 436, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 серпня 2024 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 22 січня 2026 року щодоОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційні скарги захисників - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3