- ст. 4 КАС
- ст. 238 КАС
- ст. 341 КАС
- ст. 2 КАС
- ст. 5 КАС
- ст. 19 КАС
- ст. 350 КАС
Джерела права, оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
9. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів виходить із наступного.
10. Завдання адміністративного судочинства за частиною першою статті 2 КАС України - справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
11. Позивачем за приписами пункту 8 частини першої статті 4 КАС України є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, або адміністратор за випуском облігацій, який подає позов до адміністративного суду на захист прав, свобод та інтересів власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Показати мотиви повністю
12. Суб`єктом владних повноважень на підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
13. Згідно з частинами першою та другою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист; захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також у будь-який спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
14. Водночас право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, установлених законом. Кожний із процесуальних кодексів установлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі можуть ініціювати їхнє вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу, що не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав особи й основоположних свобод (далі - Конвенція).
15. Для звернення до суду особа (позивач) повинна мати матеріально-правову заінтересованість у вирішенні спору. Матеріально-правовий інтерес у порушенні справи - це зв`язок позивача із зазначеним у позовній заяві предметом судового захисту, питання про наявність або відсутність якого вирішується суддею під час попереднього дослідження матеріальної правоздатності позивача, заявленої до суду вимоги та її підстави. Звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів особи, тому вона має довести (а суд - встановити), що позивачеві належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких він звернувся до суду.
16. Юридична зацікавленість (інтерес) у зверненні до суду повинна мати об`єктивну основу. Для відкриття провадження у справі недостатньо лише суб`єктивного твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому.
17. Відсутність спору, своєю чергою, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
18. Гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване в законах України право на належний судовий захист прав та інтересів особи передбачає можливість звернення до суду лише в разі існування спірних правовідносин, тобто в разі встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин. Таке порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
19. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 9901/41/21.
20. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України обумовлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
21. Визначення публічно-правового спору міститься у пункті 2 частини першої статті 4 КАС України та означає спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
22. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
23. За усталеною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
24. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
25. Зміст спірних правовідносин у цій справі зводиться до оскарження бездіяльності Департаменту, яка полягає у неповноті проведеного службового розслідування щодо оперуповноваженого ОСОБА_2. за заявою ОСОБА_1 від 26.03.2021 та на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2022 у справі № 620/7438/21.
26. Обґрунтовуючи підстави звернення до суду із цим позовом позивач указував, що Дисциплінарною комісією Департаменту неповно проведено службове розслідування, оскільки не опитано та не відібрано пояснень у нього, як особи, яка зазнала утисків від протиправних діянь оперуповноважного ОСОБА_2 та який є заявником щодо проведення службового розслідування відносно ОСОБА_2 , не відібрано пояснень у самого ОСОБА_2 та інших осіб, які обізнані про обставини події 26.02.2021 та мають до них відношення, не було зібрано жодних доказів для встановлення і перевірки обставин події, зокрема до матеріалів службового розслідування відносно оперуповноважного ОСОБА_2 не додано ані відеозапису слідчої дії, ані оголошеної підозри.
27. На переконання позивача зазначені обставини вказують на протиправну бездіяльність відповідача, що і слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.
28. Закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
29. Апеляційний суд виходив виключно з того, що дії відповідача щодо проведення службового розслідування, як і висновки за наслідками проведеного службового розслідування в частині відсутності у діянні поліцейського оперуповноваженого ОСОБА_2 дисциплінарного проступку, не створюють і не можуть створювати жодних юридично значущих наслідків для особи, яка подала скаргу, не зумовлює впливу на його права, обов`язки або інтереси, що унеможливлює їх порушення з боку дисциплінарної комісії Департаменту.
30. Так, відповідно до частини другої статті 19 Закону України "Про Національну поліцію" підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
31. Згідно з частинами першою-п`ятою статті 14 Дисциплінарного статуту, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
31.1. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
31.2. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
31.3. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, медіа (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
31.4. У разі надходження до органу поліції матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення, службове розслідування не призначається, а рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі зазначених матеріалів.
31.5. У разі надходження скарги на рішення, дії чи бездіяльність поліцейського, щодо яких вже проводиться службове розслідування, така скарга долучається до матеріалів службового розслідування (частина восьма статті 14 Дисциплінарного статуту).
32. Як визначено частиною дев`ятою статті 14 Дисциплінарного статуту у разі надходження скарги на рішення, дії чи бездіяльність поліцейського, щодо яких є висновок дисциплінарної комісії, такі скарги не розглядаються, якщо не містять інформації, яка не була досліджена під час проведення службового розслідування. Про відмову у розгляді скарги заявник інформується у десятиденний строк.
33. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (частина десята статті 14 Дисциплінарного статуту).
34. Як передбачено частинами першою та другою статті 27 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов`язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення. У разі відсутності поліцейського на службі уповноважена особа зобов`язана викликати його для надання пояснень .
35. Аналогічні положення прописані в Порядку проведення службових розслідувань, відповідно до пункту 1 розділу ІІ якого службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
35.1. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
36. Пунктом 1 розділу V Порядку проведення службових розслідувань передбачено, що проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
37. Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку (пункту 4 розділу V Порядку проведення службових розслідувань).
38. Письмова скарга на дії осіб, які проводять службове розслідування, подається поліцейським, стосовно якого його призначено, уповноваженому керівнику (пунктом 6 розділу V Порядку проведення службового розслідування).
39. Відповідно до пункту 10 розділу V Порядку проведення службових розслідувань під час розгляду справи у формі відкритого засідання всі процедурні питання, пов`язані з його проведенням, порядок дослідження матеріалів справи (у тому числі оголошення матеріалів, надання пояснень, їх дослідження тощо) визначає голова дисциплінарної комісії.
39.1. Рішення про запрошення інших заінтересованих осіб на засідання комісії, черговість заслуховування їх пояснень приймає голова дисциплінарної комісії, при цьому поліцейського, який притягається до відповідальності, не пізніше ніж за три дні в письмовій формі повідомляють про час, дату та місце розгляду справи дисциплінарною комісією.
40. Як передбачено пунктом 11 розділу V Порядку проведення службових розслідувань збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського під час розгляду справи у формі відкритого засідання здійснюються як шляхом одноосібного одержання пояснень членами дисциплінарної комісії, надсилання запитів про надання необхідних документів або їх копій, отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування, так і шляхом дослідження отриманих документів, пояснень на відкритих засіданнях дисциплінарної комісії, одержання пояснень безпосередньо на цих засіданнях.
40.1. Зібрані одноосібно членами дисциплінарної комісії матеріали і відомості підлягають дослідженню на відкритих засіданнях дисциплінарної комісії.
41. Пунктом 2 розділу VІ Порядку проведення службових розслідувань визначено, що підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
41.1. У разі надходження до керівника органу поліції вищого рівня скарги на рішення, дії чи бездіяльність поліцейського, щодо якого є висновок службового розслідування, якщо в ній містяться відомості, які не були досліджені під час проведення службового розслідування, чи безпосереднього виявлення таких відомостей уповноважений керівник органу поліції вищого рівня призначає нове службове розслідування за такими відомостями, проведення якого доручається дисциплінарній комісії органу поліції вищого рівня.
41.2. За наявності підстав у таких випадках може призначатися службове розслідування за фактом учинення членами дисциплінарної комісії дисциплінарного проступку (Пункт 10 розділу VІ Порядку проведення службових розслідувань).
42. Повноваження голови та членів дисциплінарної комісії під час службового розслідування, а також основні правила їхньої роботи щодо збирання та оцінки доказів для формування об`єктивних висновків і пропозицій щодо дисциплінарного стягнення, визначені розділом III Положення про дисциплінарні комісії.
43. Отже, Дисциплінарним статутом, Порядком проведення службових розслідувань та Положення про дисциплінарні комісії, на які скаржник посилався, обґрунтовуючи позовні вимоги, передбачено, що проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського, службове розслідування має встановити наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування.
44. Як вже зазначено раніше, пунктом 6 розділу V Порядку проведення службових розслідувань передбачено, що письмова скарга на дії осіб, які проводять службове розслідування, подається поліцейським, стосовно якого його призначено, уповноваженому керівнику.
45. Поряд із цим відповідно до пункту 10 розділу VІ Порядку проведення службових розслідувань скарги на рішення, дії чи бездіяльність поліцейського, щодо якого є висновок службового розслідування, якщо в ній містяться відомості, які не були досліджені під час проведення службового розслідування подається до керівника органу поліції вищого рівня.
46. За вказаного правового врегулювання процедури розгляду Дисциплінарною комісією Департаменту скарги на дії поліцейського та порядку проведення службового розслідування, Суд уважає безпідставними доводи ОСОБА_1 про наявність підстав для звернення до суду у зв`язку із порушенням на стадії службового розслідування його прав на належне, повне та об`єктивне службове розслідування за його заявою відносно співробітника поліції.
47. У цьому контексті також варто зауважує, що Дисциплінарна комісія Департаменту проводила службове розслідування щодо оперуповноваженого ОСОБА_2 , що не створює юридично значущих наслідків для особи, яка подала заяву, тому твердження позивача про порушення його прав, обов`язків або законних інтересів під час проведення службового розслідування які б потребували судового захисту, не можна визнати обґрунтованими. У випадку незгоди із висновком службового розслідування позивач не позбавлений можливості оскаржити такий висновок до керівника органу поліції вищого рівня.
48. Щодо аргументів ОСОБА_3 про обмеження його в праві на доступ до правосуддя Суд вважає за потрібне зазначити, що законодавчі обмеження можливості оскарження діяльності суб`єкта владних повноважень не шкодять самій суті права на доступ до суду.
49. У пункті 53 рішення від 08.04.2010 у справі "Меньшакова проти України" (Заява № 377/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення від 28.05.1985 року у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства".
50. Частиною другою статті 124 Конституції України установлено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
51. У контексті цих конституційних норм поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підпадають не лише під юрисдикцію адміністративних судів, а й узагалі не підлягають судовому розгляду.
52. Доводи позивача в касаційній скарзі не спростовують правильності висновку суду апеляційної інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі та не дають підстав для оцінки постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2024 як незаконної та/або необґрунтованої.
53. З огляду на це, незгода позивача із порядком проведення відповідачем службового розслідування, не породжує у ОСОБА_3 права на звернення до суду щодо оскарження бездіяльності Департаменту та зобов`язання відповідача вчинити певні дії, позаяк службове розслідування проводилось відповідачем щодо оперуповноваженого ОСОБА_2 .
54. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскаржувана бездіяльність відповідача, який проводив службове розслідування стосовно поліцейського, не створює і не може створювати для нього жодних юридично значущих наслідків для особи, яка подала заяву (для позивача), не зумовлює впливу на його права, обов`язки або інтереси, що унеможливлює їх порушення з боку відповідача.
55. З огляду на те, що висновок службового розслідування не створює безпосередньо для позивача жодних юридичних прав та/чи обов`язків, то допущена, як зазначає позивач бездіяльність дисциплінарної комісії у неповному проведенні службового розслідування, також не порушує прав позивача, а тому спір щодо оскарження такої бездіяльності не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
56. Суд закриває провадження в справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (пункт 1 частини першої статті 238 КАС України).
57. За таких умов, колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції, ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.
58. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
59. Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції порушень норм процесуального права не допустив, то колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
60. З огляду на результат касаційного розгляду справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Постанови, на які посилаються мотиви
- Справа № 9901/41/2116.03.2023текст є у нас
- Справа № 620/7438/2121.07.2022
Усього посилань: 2