Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

21 липня 2025 року

м. Київ

справа № 2-41/97

провадження № 51-4541 ск 19

Суддя Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду ОСОБА_1 , розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на постанову Черкаського обласного суду від 01 червня 2000 року,

встановив:

Постановою Черкаського обласного суду від 01 червня 2000 року вирок Черкаського обласного суду від 19 грудня 1997 року приведено у відповідність із Законом України від 22 лютого 2000 року "Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів України" та пом`якшено ОСОБА_2 покарання за п. п. "а", "е" та "з" ст. 93 КК України зі смертної кари - розстрілу з конфіскацією всього майна до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна. На підставі ст. 42 КК України

(в редакції 1960 року) за сукупністю злочинів, остаточно визначено

ОСОБА_2 покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про перевірку вказаного судового рішення у касаційному порядку, при цьому заявляє клопотання про поновлення строку на подання касаційної скарги. Водночас, ОСОБА_2 , посилаючись на наявність обставин, які на його думку, викликають сумнів в об`єктивності судді, заявив відвід судді ОСОБА_1 .

Згідно зі статтею 56 КПК України 1960 року заяви про відвід можуть бути подані до початку судового слідства. Наведені засудженим доводи щодо упередженості судді зводяться лише до незгоди з постановленими раніше суддею

ОСОБА_1 рішеннями по справі, та не містять жодних даних, які би свідчили про наявність передбачених статтями 54-55 КПК України 1960 року підстав для відводу, тому заява про відвід не підлягає задоволенню.

Перевіривши касаційну скаргу та долучені до неї матеріали, суддя дійшов висновку, що у витребуванні справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 слід відмовити з огляду на таке.

Частиною 2 статті 383 КПК України 1960 року визначено, що у касаційному порядку можуть бути перевірені вироки місцевих судів, постанови (ухвали) цих судів у справах про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру, інші постанови (ухвали), які перешкоджають подальшому провадженню у справі, ухвали апеляційного суду, постановлені щодо таких рішень, окрім випадків, коли зазначені рішення скасовано, а справу направлено на нове розслідування чи новий судовий розгляд, а також ухвали апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку щодо видачі особи (екстрадиції).

Відповідно до ч. 2 ст. 386 КПК України 1960 року касаційні скарги на судові рішення, зазначені у ч. 2 ст. 383 цього Кодексу, можуть бути подані протягом трьох місяців з моменту набрання ними законної сили.

ОСОБА_2 подав касаційну скаргу 07 липня 2025 року, тобто після закінчення строку, передбаченого ч. 2 ст. 383 КПК України 1960 року, та заявив клопотання про відновлення строку на касаційне оскарження.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 386 КПК України 1960 року, у разі подачі скарги з пропуском установленого законом строку на касаційне оскарження, пропущений строк може бути відновлено у випадках і в порядку, передбачених ст. 353 цього Кодексу.

Клопотання про відновлення пропущеного строку особи можуть заявити перед судом, який постановив вирок чи виніс ухвалу, постанову. Питання про поновлення строку вирішується в судовому засіданні судом, який розглядав справу (частини 2, 3 статті 353 КПК України 1960 року).

Отже, порушене засудженим питання про відновлення строку на касаційне оскарження судового рішення не належить до компетенції суду касаційної інстанції, а може бути вирішене за правилами ст. 353 КПК України 1960 року судом, який розглядав справу.

Проте, всупереч наведеним нормам процесуального права, засуджений звернувся з питанням про відновлення строку касаційного оскарження постанови суду від 01 червня 2000 року до Касаційного кримінального суду Верховного Суду, який у силу закону не наділений повноваженнями розглядати дане клопотання.

Приписами ч. 2 ст. 388 КПК 1960 року визначено, серед іншого, що справа не витребовується, якщо відповідно до вимог ч. 2 ст. 386 вказаного Кодексу скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження і цей строк не відновлений у порядку, передбаченому статтею 353 цього Кодексу.

Оскільки ОСОБА_2 подав касаційну скаргу з пропуском строку касаційного оскарження вказаної постанови без додержання процедури його відновлення, ця скарга наразі не може бути предметом розгляду касаційного суду і справа не підлягає витребуванню згідно з ч. 2 ст. 388 КПК України 1960 року. При цьому немає процесуальних перешкод для звернення засудженим з відповідним клопотанням до компетентного суду.

Керуючись ст. 388 КПК України 1960 року, п. 15 розділу XI "Перехідні положення" КПК України, суддя

постановив:

Заяву про відвід засудженого ОСОБА_2 судді ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Клопотання про відновлення строку на касаційне оскарження постанови Черкаського обласного суду від 01 червня 2000 року залишити без розгляду.

Відмовити засудженому ОСОБА_2 у витребуванні справи за його касаційною скаргою на постанову Черкаського обласного суду від

01 червня 2000 року.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_1

|||