Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

27 травня 2025 року

м. Київ

справа № 2604/267/2012

провадження № 51-1813 ск25

Суддя Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду ОСОБА_1 , розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 17 лютого 2025 року щодо нього,

встановив:

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про перевірку вказаних судових рішень у касаційному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 387 КПК України 1960 року, зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам ст. 350 цього Кодексу.

Згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 350 КПК України 1960 року в касаційній скарзі зазначається в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на її обґрунтування.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, засуджений наводить, поміж іншого, доводи щодо неповноти та однобічності досудового та судового слідства, невідповідності висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам справи, що відповідно до ст. 367 КПК України 1960 року є підставами для скасування або зміни вироку при перегляді справи судом апеляційної інстанції та, водночас, згідно зі ст. 398 цього Кодексу не є підставами для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку.

Крім того, відповідно доприписів п. 5 ч. 1 ст. 350 КПК України 1960 року в касаційній скарзі зазначається прохання особи, яка подає касаційну скаргу.

Таке прохання має узгоджуватися із приписами ст. 396 КПК України 1960 року, згідно з якими у результаті касаційного розгляду справи суд приймає одне з таких рішень: 1) залишає вирок, постанову чи ухвалу без зміни, а касаційні скарги - без задоволення; 2) скасовує вирок, постанову чи ухвалу і направляє справу на нове розслідування або новий судовий або апеляційний розгляд; 3) скасовує вирок, постанову чи ухвалу і закриває справу; 4) змінює вирок, постанову чи ухвалу.

Однак, викладені в касаційній скарзі вимоги до касаційного суду не узгоджуються з вищенаведеними положеннями в частині повноважень суду касаційної інстанції за наслідками касаційного розгляду. Зокрема, ОСОБА_2 просить Верховний Суд скасувати оскаржувані судові рішення та закрити справу чи скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційної інстанції і направити на новий судовий розгляд, тобто порушує перед Судом альтернативні вимоги, що не дає можливості встановити дійсну волю заявника щодо результатів розгляду його скарги.

Також, порушуючи питання про скасування оскаржуваних судових рішень та закриття кримінального провадження, ОСОБА_2 не навів у касаційній скарзі конкретних підстав для закриття кримінального провадження, передбачених у статтями 6, 7, 7-1, 7-2, 8 - 10, 11-1 КПК України 1960 року.

Вказані суперечності не дозволяють Суду визначити предмет, межі касаційного розгляду та встановити про ухвалення якого рішення за наслідками касаційного розгляду порушує питання засуджений.

Попри те, що вирок був предметом перевірки в апеляційному порядку, засудженим не зазначено конкретних порушень закону, які, на його думку, було допущено апеляційним судом та обґрунтування незаконності ухвали цього суду.

У зв`язку із зазначеним, відповідно до вимог ч. 2 ст. 388 КПК України 1960 року, справа може бути витребувана для її перевірки у касаційному порядку лише за умови усунення зазначених недоліків та надходження повторної касаційної скарги в межах строку, передбаченого ч. 2 ст. 386 КПК України 1960 року, або не пізніше одного місяця з дня одержання копії постанови про відмову у витребуванні матеріалів кримінальної справи.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 388 КПК України 1960 року, п. 15 розділу ХІ Перехідних положень до КПК України 2012 року, суддя

ухвалив:

Відмовити засудженому ОСОБА_2 у витребуванні кримінальної справи за його касаційною скаргою на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 17 лютого 2025 року щодо ньогодля перевірки в касаційному порядку.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1