Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 120/1183/24

адміністративне провадження № К/990/564/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 120/1183/24

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року (прийняту у складі головуючого судді Яремчука К.О.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року (ухвалену у складі колегії суддів: головуючого - судді Ватаманюка Р.В., суддів: Сапальової Т.В., Капустинського М.М.)

у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області), в якому просила:

- визнати протиправною відмову ГУ ПФУ у Вінницькій області в призначенні та виплаті ОСОБА_1 з 14 березня 2019 року пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016-2018 роки;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 14 березня 2019 року призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", обрахунок розміру якої здійснювати з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016-2018 роки.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Натомість, як їй стало відомо у жовтні 2023 року, її було переведено з пенсії за віком, призначеної за Законом України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII) на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, замість того щоб призначити вказану пенсію.

Також, під час переведення на пенсію відповідно до Закону № 1058-IV, відповідач протиправно розрахував її розмір, з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески у 2014-2016 роках, замість того, щоб врахувати розмір середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 3 останні календарні роки, з якої сплачено страхові внески, що передують її зверненню, а саме за 2016-2018 роки.

Позивачка вважає, що відповідач протиправно відмовив у задоволенні її заяви, поданій у грудні 2023 року, про призначення пенсії за віком з 14 березня 2019 року з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016 - 2018 роки.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

3. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року відкрито провадження у справі.

03 квітня 2024 року від ГУ ПФУ у Вінницькій області до суду надійшов відзив, зокрема, з посиланням на пропуск позивачкою шестимісячного строку на звернення до суду, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та наявність підстав для залишення позову без розгляду.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року на підставі частини тринадцятої статті 171 КАС України позовну заяву залишено без руху та надано ОСОБА_1 п`ятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліку позовної заяви, шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду.

02 липня 2024 року від позивачки до суду надійшла заява про визнання поважними причини пропуску строку на звернення до суду та поновлення процесуального строку. В обґрунтування зазначено, що про порушення свого права вона дізналась у жовтні 2023 року, ознайомившись з матеріалами пенсійної справи. Після чого, з метою досудового врегулювання спору, звернулась до відповідача з відповідною заявою, на яку у січні 2024 року отримала відмову. Тому вважає, що вона не пропустила встановлений статтею 122 КАС України строк на звернення до суду з цим позовом, оскільки він розпочався у січні 2024 року. Крім того зазначила, що невчасне звернення до суду з позовом обумовлено і тим, що в Україні з 12 березня 2020 року діяв карантин, пов`язаний із поширенням гострої респіраторною хворобою COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався і триває по даний час, що також перешкоджало позивачці вчасно звернутися з цим позовом до суду.

З огляду на наведене, позивачка просила поновити строк звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду залишено без задоволення, а позовну заяву без розгляду.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року без змін.

Судові рішення обґрунтовані тим, що строк звернення до суду не може відраховуватись з моменту отримання позивачкою листа ГУ ПФУ у Вінницькій області у січні 2024 року про відмову у задоволенні її заяви, оскільки їй ще з березня 2019 року мало бути відомо, що при обчисленні її пенсії відповідачем застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014 - 2016 роки.

Враховуючи той факт, що з моменту прийняття відповідачем рішення про переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV та вчинення нею дій щодо встановлення розміру такої пенсії, пройшло більш ніж три роки, суди дійшли висновку, про порушення позивачкою встановлений статтею 122 КАС України строку звернення до суду.

Разом з цим, ОСОБА_1 не довела поважності пропуску строку звернення до суду та вплив запровадженого в Україні карантину у зв`язку з поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19 та введеного воєнного стану на пропуск такого строку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись з ухваленими по справі судовими рішеннями, у січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга аргументована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права, оскільки залишаючи позов без розгляду, не надали належної оцінки моменту виявлення позивачкою факту порушення її прав та обставин, які сприяли цьому (запровадження карантину та введення воєнного стану).

Позивачка зазначила, що норми матеріального права не покладають на пенсіонера обов`язок вчинення активних дій щодо витребування інформації про правильність нарахування та виплати пенсії. На її думку, застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду, по суті є формою перекладання негативних наслідків від протиправних дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень на пенсіонера, який є більш слабкою стороною правовідносин.

Також скаржниця вважає, що після того, як суд відкрив позовне провадження, не виникло додаткових обставин, які б могли стати підставою для залишення позову без руху, а в подальшому для його залишення без розгляду.

Зауважує, що суди неправильно застосували положення статей 122, 123 КАС України та не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 520/11178/2020 щодо незастосування шестимісячного строку.

Наполягає, що наведені обставини підтверджують наявність обґрунтованих підстав для поновлення строку на звернення до суду з цим позовом.

За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 січня 2025 року визначено склад колегії суддів: Стрелець Т.Г. (головуючий суддя), Коваленко Н.В. і Стеценко С.Г.

Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2025 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

21 січня 2025 року до Верховного Суду від ГУ ПФУ у Вінницькій області надійшов відзив на касаційну скаргу у якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскільки суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, щодо неповажності причин пропуску строку звернення до суду.

На підставі службової записки судді-доповідача Стрелець Т.Г. від 25 лютого 2025 року про проведення повторного автоматизованого розподілу, у зв`язку з відпусткою судді Коваленко Н.В., здійснено за допомогою автоматизованої системи документообігу суду її заміну на суддю Тацій Л.В.

Верховний Суд ухвалою від 26 лютого 2025 року призначив касаційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження з 27 лютого 2025 року.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами встановлено, що 14 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою, в якій просила призначити пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Проте пенсійним органом не призначено позивачці пенсію за віком, а переведено її з одного виду пенсії на інший, застосувавши при цьому показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за останні три роки, що передують року звернення за призначенням відповідної пенсії, а саме 2014 - 2016 роки.

11 грудня 2023 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення їй пенсії за віком з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016 - 2018 роки (фактично заява стосується перерахунку пенсії).

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області листом від 12 січня 2024 року повідомило позивачку про відмову у здійсненні перерахунку пенсії, зазначивши, що підстави для здійснення обрахунку пенсії позивачки із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2016-2018 роки відсутні.

Вважаючи, що відповідач допустив протиправні дії при переведені її на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, позивачка звернувся до суду з цим позовом.

ІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги Верховний Суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 55 Конституції України зазначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали (частина тринадцята статті 171 КАС України).

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України.

Так відповідно до частиною третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

7. Спірні правовідносини виникли у зв`язку з незгодою позивачки з правильністю розрахунку її пенсії, а саме з урахуванням при її визначенні середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески у 2014-2016 роках, замість розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 3 останні календарні роки, з якої сплачено страхові внески, що передували її зверненню з заявою від 14 березня 2019 року, а саме за 2016-2018 роки.

Колегія суддів КАС ВС зауважує, що у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 зроблено висновки щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії, а саме:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Отже враховуючи наведені висновки Верховного Суду, отримання ОСОБА_1 листа відповідача від 12 січня 2024 року на її звернення не змінює момент, з якого вона повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, вчинення нею дій щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку.

Верховний Суд зауважує, що особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

8. Як встановили суди попередніх інстанцій, ОСОБА_1 з березня 2019 року переведено на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV та з цього часу вона почала отримувати пенсію у перерахованому розмірі.

Враховуючи, що позивачка не погоджується з розміром пенсії призначеної відповідно до Закону № 1058-IV, перебіг строку на оскарження дій відповідача, які сприяли визначенню її розміру, розпочинається від дати отримання такої пенсії, а саме з квітня 2019 року.

Разом із цим, цей позов поданий до суду 30 січня 2024 року, тобто, з пропуском встановленого статтею 122 КАС України строку звернення в суд після виникнення спірних відносин.

9. Частиною другою та п`ятою статті 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на звернення з позовом у публічно-правових відносинах.

Встановлення строків звернення до суду передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій щодо захисту своїх прав, свобод та інтересів.

Інститут строків звернення до суду в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Згідно із частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Так, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Ключовою є фраза "з поважних причин", а отже це і є предметом доказування при вирішенні питання щодо встановлення поважності причин для позивача, тобто якщо строк був пропущений з поважних причин, це повинно підтверджуватися незаперечними письмовими доказами.

Таким чином, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження.

10. Позивачка підставою пропуску строку звернення до суду зазначає запровадження карантину (COVID-19) та введення воєнного стану на території України.

З даного приводу колегія суддів КАС ВС зазначає, що згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", з 05.30 год. 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який в подальшому був продовжений Указами Президента України, затвердженими відповідними Законами України, та який триває і наразі.

Варто наголосити, що після затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, будь-яких змін в аспекті перебігу процесуальних строків та їх обчислення до КАС України не вносилось.

За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.

Отже, зауваження скаржника, що протягом усього періоду воєнного стану, запровадженого в Україні у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, колегія суддів також вважає неґрунтовними, адже запровадження в Україні воєнного стану не є безумовною підставою для поновлення пропущених строків звернення до суду у всіх без винятку випадках та без з`ясування які саме обставини, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні спричинили пропуск строку звернення до суду з позовом.

Суди слушно зауважили, що в цьому спірному випадку таких обставин позивачкою не доведено.

За таких самих обставин колегія суддів вважає необґрунтованим покликання скаржниці і на запровадження в Україні карантину.

За нормами пункту 3 Прикінцевих положень КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Відтак, запровадження карантину не є безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду і не скасовує обов`язку позивачки повідомити суду обставини, у зв`язку з якими такий строк пропущений, а також надати докази на підтвердження таких обставин.

Водночас, ані в заяві про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду, ані в апеляційній та касаційній скаргах позивачкою не повідомлено, які саме обставини, пов`язані з карантинними обмеженнями і як саме унеможливили своєчасне звернення до адміністративного суду.

Водночас, колегія суддів КАС ВС зауважує, що строк на звернення до суду розпочався задовго до введення карантинних обмежень та воєнного стану.

11. Також, колегія суддів КАС ВС критично оцінює покликання скаржниці на правові висновки Верховного Суду, сформовані у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 520/11178/2020 щодо незастосування шестимісячного строку встановленого статтею 122 КАС України, оскільки такі правовідносини не є подібними до спірних. Так, в межах зазначеної скаржницею справи судом надавалася правова оцінка застосуванню норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, зокрема і статті 51, яке визначає, що перерахунок пенсій осіб, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Тобто, зроблений Верховним Судом висновок у постанові від 26 січня 2021 року по справі № 520/11178/2020 стосується пенсіонерів, які мають право на перерахунок пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів КАС ВС зазначає, що належних та допустимих доказів щодо причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивачки своєчасно звернутись за судовим захистом із зазначеним позовом, не вбачається. У зв`язку з цим суди дійшли вірного висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.

12. За правилами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи результат касаційного перегляду, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 122, 123, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року по справі № 120/1183/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Стрелець Т.Г.

Судді Стеценко С.Г.

Тацій Л.В.