- ст. 14 ПК
- ст. 341 КАС
- ст. 59 ПК
- ст. 350 КАС
Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Показати мотиви повністю
За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.147, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності; орендна плата - орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.
Пунктом 286.2 статі 286 Податкового кодексу України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Відповідно до пункту 287.3 статті 287 податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який згодом було неодноразово продовжено.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", який набрав чинності 17 березня 2022 року, внесено зміни до пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, зокрема вказаний пункт доповнено підпунктом 69.14 відповідно до якого тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.
Суд наголошує на тому, що вказана вище редакція підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України була чинною на момент винесення спірної податкової вимоги від 29 березня 2024 року.
Законом України від 11 квітня 2023 року № 3050-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно", який набрав чинності 06 травня 2023 року, внесено зміни до підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, зокрема абзац перший вказаного пункту встановлював наступне:
За період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Вказану редакцію підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України було застосовано судами попередніх інстанцій при прийняті спірних рішень у цій справі.
Застосування судами попередніх інстанцій підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України в редакції чинній з 06 травня 2023 року, Суд вважає помилковим з огляду на відсутність вказаної редакції норми на момент прийняття спірної податкової вимоги.
Аналіз підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України в редакції чинній з 17 березня 2022 року свідчить про те, що тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані, окрім іншого, на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року №1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (в подальшому - Перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. Вказана постанова набрала чинності 25.12.2022.
На підставі вищевказаної постанови, наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за №1668/39004.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Текссил" згідно договору від 12 грудня 2016 року №4315 орендує земельну ділянку площею 0,6001 га, кадастровий номер 7410100000:02:001:0025, що розташована в місті Чернігів по проспекту Миру, 283.
Відповідно до вказаного Переліку вся територія Чернігівської області (Код UA74000000000025378) віднесена до території, на якій ведуться (велися) бойові дії - територія активних бойових дій з 24 лютого 2022 року по 03 квітня 2022 року.
З огляду на вказане вище правове регулювання, положення підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України та той факт, що вся територія Чернігівської області віднесена до території, на якій велися бойові дії - територія активних бойових дій в період з 24 лютого 2022 року по 03 квітня 2022 року, Суд вказує на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Текссил" мало право у спірний період не сплачувати орендну плату за користування земельної ділянки, яка розташована в місті Чернігів по проспекту Миру, 283.
В той же час, Суд звертає увагу на те, що відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом, набуває статусу податкового боргу.
Згідно статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що факт несплати у встановлений строк самостійно визначеного платником грошового зобов`язання має наслідком включення такого зобов`язання до податкового боргу платника податків, на який контролюючий орган надсилає (вручає) такому платнику податкову вимогу.
Суд повторно звертає увагу на те, що 18 лютого 2022 року Товариством подано до Головного управління ДПС у Чернігівській області податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2022 рік. Згідно із розрахунком, доданим до декларації, сума земельного податку за 2022 рік визначена в розмірі 549271,53 гривень із щомісячними платежами за січень-листопад 2022 року в сумі 45772,63 гривень, за грудень 2022 року в сумі 45772,60 гривень з термінами сплати: 30 березня 2022 року, 03 травня 2022 року, 30 травня 2022 року, 30 червня 2022 року, 01 серпня 2022 року, 30 серпня 2022 року, 30 вересня 2022 року, 31 жовтня 2022 року, 30 листопада 2022 року, 30 грудня 2022 року, 30 січня 2023 року.
У зв`язку із несплатою вказаних грошових зобов`язань у встановлений строк, у позивача виник податковий борг у розмірі 556 137,27 гривень, який і був включений у спірну податкову вимогу.
Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, будь-яких доказів сплати податкового боргу або ж зменшення грошових зобов`язань у податковій звітності станом на час формування податкової вимоги, позивачем надано не було.
Враховуючи вищевикладене, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції стосовно того, що виносячи оскаржувану податкову вимогу, відповідач діяв правомірно.
Разом з тим, Суд наголошує на тому, що абзац 5 підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України в редакції чинній з 06 травня 2023 року встановлює, що платники плати за землю, які до дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" відповідно до пункту 286.2 статті 286 цього Кодексу задекларували за 2022 та/або 2023 роки податкові зобов`язання з плати за землю за земельні ділянки, що розташовані на територіях, визначених цим підпунктом, мають право відкоригувати нараховані податкові зобов`язання з плати за землю за період березень 2022 року - грудень 2023 року шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій.
Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції стосовно того, що вказані приписи не позбавляють статусу податкового боргу самостійно визначеного у податковій звітності та несплаченого у встановлені строки податку. Так само вказані норми не містять приписів, які б відкликали раніше сформовані податкові вимоги на такі суми боргу.
Право осіб на звільнення від сплати податку відповідно до підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України реалізується шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій із зменшенням відповідних податкових зобов`язань. Реалізація такого права будь-яким чином не впливає на правомірність винесених раніше податкових вимог, які фіксували факт несплати відповідних сум податкового боргу.
Як встановили суди попередніх інстанцій, позивач скористався своїм правом подачі уточнюючої декларації та зменшив податкові зобов`язання з плати за землю в загальній сумі 457 726, 27 гривень за податкові періоди березень - грудень 2022 року, проте вказаний факт не впливає на правомірність формування оскаржуваної податкової вимоги у березні 2023 року та не є підставою для її скасування.
Відтак, станом на час винесення податкової вимоги, у відповідача були відсутні підстави не враховувати у якості податкового боргу самостійно відображені у податковому обліку та не сплачені позивачем суми 457 726 гривень 27 копійок податку, обов`язок сплати, якого на час судового розгляду відсутній.
За вказаних обставин, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність підстав для скасування спірної податкової вимоги.
Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.