Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

На підставі ст. 75 КК України обвинуваченого ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України на обвинуваченого ОСОБА_1 покладено обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирішено питання щодо речових доказів, арешту автомобіля, процесуальних витрат.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим за те, що він 15 червня 2023 року близько 19:15, керуючи транспортним засобом "Toyota Rav-4 Hybrid", д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ТОВ "МНС Груп", рухаючись у крайній правій смузі для руху по вул. Київське шосе з боку вул. М. Грушевського в напрямку вул. Алмазної в м. Полтаві, проїжджаючи біля Торговельного комплексу "Автоцентр", розташованого на вул. Київське шосе, 44, порушуючи вимоги пунктів 18.1 і 18.4 Правил дорожнього руху, під час наближення до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного інформаційно-вказівними знаками 5.38.1 і 5.38.2 ПДР та дорожньою розміткою 1.14.1 "Зебра", на якому перебував пішохід і перед яким по крайній лівій смузі для руху почав зменшувати швидкість, а потім взагалі зупинився інший транспортний засіб, щоб дати дорогу пішоходу, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості чи зупинки свого транспортного засобу перед пішохідним переходом та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2 , який перетинав проїзну частину дороги по цьому пішохідному переходу зліва направо відносно напрямку руху автомобіля. У результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_2 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть. Порушення вказаних вимог ПДР водієм ОСОБА_1 , з технічної точки зору, перебували в причинному зв`язку з виникненням цієї пригоди.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_3 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 30 серпня 2023 року щодо ОСОБА_1 повернуто їй на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), оскільки прокурор пропустила, визначений процесуальним законом строк, на оскарження судового рішення в апеляційному порядку і не порушила питання про його поновлення.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу Полтавського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що апеляційна скарга прокурора на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 30 серпня 2023 року щодо ОСОБА_1 зареєстрована як вихідний документ у відділі документального забезпечення Полтавської обласної прокуратури 28 вересня 2023 року за № 09/

2-5749вих-23. Прокурор стверджує, що апеляційну скаргу з додатками він відправив до Полтавського міського відділення поштового зв`язку "Укрпошта" рекомендованим листом, що підтверджується списком згрупованих рекомендованих повідомлень через систему "Укрпошта" від 29 вересня 2023 року (відправлення № 0600049457828), на якому є штамп Укрпошти про отримання рекомендованого листа 29 вересня 2023 року. Вважає, що апеляційний суд допустив неповноту судового розгляду, а саме не встановив точної дати відправлення апеляційної скарги з урахуванням штампа вихідного документа (29 вересня 2023 року) та отримання Октябрським районним судом м. Полтави апеляційної скарги з Полтавської обласної прокуратури не нарочно, а рекомендованим листом, через Полтавське міське відділення поштового зв`язку " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".

У запереченнях на касаційну скаргу прокурора ОСОБА_3 засуджений ОСОБА_1 і його захисник ОСОБА_4 просять скаргу прокурора залишити без задоволення, а судове рішення - без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу прокурора ОСОБА_3 .

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позицію прокурора, а також позиції засудженого та його захисника, викладені у письмових запереченнях, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви Суду

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).

Відповідно до положень ст. 370, ч. 2 ст. 418 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.

Доступ до правосуддя є одним з основоположних принципів верховенства права, гарантованим Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 55 , п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 7, ч. 6 ст. 9, ст. 24 КПК України).

Крім того, забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 14 Закону України від 02 червня 2016 року "Про судоустрій і статус суддів"). Згадані правові норми конкретизовано в пунктах 1, 2 та 17 ст. 7 КПК України, де вказано, що зміст та форма кримінального провадження повинні узгоджуватися із загальними засадами кримінального провадження і, зокрема, із забезпеченням права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Суд наголошує, що відповідно до ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому зазначеним Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Механізм реалізації кримінально-процесуальних гарантій є по суті всією системою кримінально-процесуальних норм, які спрямовують кримінальне провадження на досягнення його завдань. Такими завданнями є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження та щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру.

Пунктом 4 ч. 3 ст. 399 КПК України передбачено, що апеляційна скарга повертається, якщо її подано після закінчення строку апеляційного оскарження, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Поряд із цим у п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України визначено, що апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення.

Таким чином, при вирішенні питання, чи дотрималася особа, яка подала апеляційну скаргу, передбаченого ст. 395 КПК України строку на апеляційне оскарження, необхідно чітко встановити початок перебігу вказаного строку та його закінчення.

Процедура визначення строків для подання скарги має на меті забезпечити належне відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Суворе дотримання строків у кримінальному процесі неможливе без чіткого знання правил їх обчислення. Для правильного обчислення строку важливого значення набувають приписи правових норм, які стосуються визначення початкового моменту перебігу строку, обставин, що впливають на його перебіг, і встановлення моменту його закінчення.

Мотивуючи своє рішення про повернення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції послався на підставу для повернення, передбачену ч. 3 ст. 399 КПК України, оскільки апеляційну скаргу подано після закінчення строку апеляційного оскарження.

Згідно зі ст. 116 КПК України процесуальні дії мають виконуватися у встановлені КПК України строки й цією статтею процесуального закону визначено вичерпний перелік випадків, коли строк не вважається пропущеним, а саме якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у лікувально-профілактичному закладі охорони здоров`я чи закладі з надання психіатричної допомоги, спеціальній навчально-виховній установі, - якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення строку.

При цьому апеляційний суд вказав, що 30 серпня 2023 року місцевим судом ухвалено й проголошено вирок щодо ОСОБА_1 в присутності, зокрема, прокурора ОСОБА_3 , а тому останнім днем 30-денного строку на апеляційне оскарження вказаного судового рішення було 29 вересня 2023 року (п`ятниця). Однак, за висновком суду, апеляційну скаргу на вирок прокурор ОСОБА_3 подала безпосередньо (нарочно) до суду 02 жовтня 2023 року, що підтверджується вхідним штампом Октябрського районного суду м. Полтави про дату прийняття кореспонденції.

При цьому суддею-доповідачем установлено, що апеляційна скарга прокурора ОСОБА_3 не була направлена засобами поштового зв`язку, а лише була упакована в конверт органу прокуратури, призначений для службового користування, та безпосередньо здана до суду. Крім того, цей конверт також не містить будь-яких позначень дат. Підстави для висновку про дотримання прокурором процесуального строку з огляду на правила ст. 116 КПК України суд визнав відсутніми, а тому повернув апеляційну скаргу прокурору на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України у зв`язку з тим, що прокурор пропустив визначений процесуальним законом строк на оскарження судового рішення в апеляційному порядку і не порушив питання про його поновлення.

З такою позицією апеляційного суду колегія суддів Верховного Суду не може погодитися, зважаючи на таке.

Процедура визначення строків для подання скарги має на меті забезпечити належне відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності.

У частинах 2 та 3 ст. 395 КПК України встановлено, що апеляційна скарга, зокрема, на вирок суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.

Як убачається з матеріалів провадження, останнім днем 30-денного строку на апеляційне оскарження вироку Октябрського районного суду м. Полтави від 30 серпня 2023 року щодо ОСОБА_1 було 29 вересня 2023 року (п`ятниця).

Колегія суддів Верховного Суду вбачає, що апеляційний суд, повертаючи апеляційну скаргу, належно не перевірив доводів прокурора про те, що після реєстрації апеляційної скарги як вихідного документа у відділі документального забезпечення Полтавської обласної прокуратури 28 вересня 2023 року за № 09/2-5749вих-23 її разом з додатками було відправлено рекомендованим листом до Полтавського міського відділення поштового зв`язку "Укрпошта", що підтверджується списком згрупованих рекомендованих повідомлень через систему "Укрпошта" від 29 вересня 2023 року (відправлення № 0600049457828), на якому є штамп "Укрпошти" про отримання рекомендованого листа 29 вересня 2023 року. Надалі згідно з трекінгом відправлення адресату через систему "Укрпошта" із сортувального центру вказаного поштового відділення рекомендований лист було відправлено до поштового відділення "Укрпошта" № НОМЕР_2 за місцем розташування Октябрського районного суду м. Полтави лише 02 жовтня 2023 року.

З огляду на це колегія суддів Верховного Суду вбачає, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування такого рішення з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

При новому розгляді в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене й ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року стосовно ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8