Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

15 січня 2024 року

м. Київ

справа № 1-13/2013

провадження № 51 - 4086 ск 22

Суддя Верховного Суду Другої судової палати Касаційного кримінального суду ОСОБА_1 , розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_3 , на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 15 листопада 2023 року,

встановила:

Як вбачається з наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації, постановою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 19 квітня 2023 відмовлено у задоволенні клопотань засудженого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_2 про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження вироку Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 15 лютого 2013 року та ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 05 червня 2013 року.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15 листопада 2023 року постанову місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисникОСОБА_2 порушує питання про перегляд зазначеного судового рішення у касаційному порядку.

В силу ч. 2 ст. 387 КПК 1960 року, зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам ст. 350 КПК 1960 року, відповідно до якої в скарзі, крім іншого, зазначаються вказівки на те, у чому полягає незаконність судових рішень, та доводи на обґрунтування такої позиції, а також прохання особи, яка подає скаргу, з урахуванням того, яке рішення вправі ухвалити суд касаційної інстанції.

Скаржник має вказати на конкретні істотні порушення закону, що є підставами для скасування чи зміни судових рішень, які, на його думку, допущені судом першої та апеляційної інстанцій при постановленні цих рішень, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.

Відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року, підставами для скасування вказаних судових рішень касаційним судом є лише істотне порушення кримінально-процесуального закону (ст. 370 КПК 1960 року), неправильне застосування кримінального закону (ст. 371 КПК 1960 року) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого (ст. 372 КПК 1960 року).

Однак, скарга не може бути прийнята до розгляду, оскільки не відповідає вказаним вимогам процесуального закону.

Зокрема, захисник у касаційній скарзі, оскаржуючи, у тому числі, ухвалу апеляційного суду, не наводить конкретних порушень закону, допущених судом апеляційної інстанції при постановленні вказаного судового рішення в оскаржуваній частині, які відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року є підставами для його скасування чи зміни.

Також, у касаційній скарзі ОСОБА_2 всупереч цим вимогам процесуального закону не міститься обґрунтування необхідності скасування оскаржуваних судових рішень на підставах, передбачених ст. 398 КПК 1960 року, з огляду на положення статей 370-372 цього Кодексу.

Ці порушення перешкоджають вирішенню питання про витребування кримінальної справи.

У зв`язку з цим справу може бути витребувано для її перевірки в касаційному порядку лише за умови усунення недоліків і повторного звернення до суду касаційної інстанції у межах строку, передбаченого ч. 2 ст. 386 КПК 1960 року, або протягом місяця з дня отримання даної постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 388 КПК 1960 року, пунктом 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України

постановила:

Відмовити захиснику ОСОБА_2 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_3 у витребуванні кримінальної справи щодо ОСОБА_3 для перевірки в касаційному порядку.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1