- ст. 169 КАС
- ст. 122 КАС
- ст. 341 КАС
- ст. 351 КАС
- ст. 5 КАС
- ст. 350 КАС
- ст. 349 КАС
24. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
25. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України в чинній редакції).
26. Перевіривши за матеріалами справи доводи та вимоги касаційної скарги і правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
27. Відповідно до частини 4 статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Показати мотиви повністю
28. Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
29. Положеннями частини 2 статті 122 КАС України встановлено різні строки звернення до адміністративного суду для суб`єктів владних повноважень та для інших осіб.
30. Абзацом 2 частини 2 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.
31. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 5 статті 122 КАС України).
32. Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не надав доказів звернення до відповідача для досудового врегулювання спору у випадках, в яких законом визначено обов`язковість досудового врегулювання, або на момент звернення позивача із позовом не сплив визначений законом строк для досудового врегулювання спору.
33. Відповідно до пункту 8 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, подано суб`єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу.
34. Предметом даного позову є стягнення з ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі у сумі 24 734,37 грн.
35. Відповідно до частини 10 статті 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
36. Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (далі - заклади вищої освіти) відповідно до підпунктів "д","е","є", "з","и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти, визначає Порядок № 964.
37. Згідно з пунктами 3, 5, 6 Порядку № 964, відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних, з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою.
Витрати відшкодовуються у повному розмірі, зокрема: курсантами, які вислужили встановлений законодавством строк строкової військової служби до вступу у вищий навчальний заклад, курсантами жіночої статі - за весь період навчання; курсантами, які навчалися понад встановлений законодавством строк строкової військової служби, - за період навчання, що перевищує цей строк.
Витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю, зокрема, курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання.
38. У разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку (пункт 7 Порядку № 964).
39. Верховний Суд наголошував на тому, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №804/285/16 від 12.12.2018).
40. Отже до спорів про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі підлягають застосуванню приписи частини 5 статті 122 КАС України, тобто у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №160/11957/19).
41. Верховний Суд у справах № 560/1389/20 (постанова від 21 січня 2021 року), № 420/9694/20 (постанова від 21 грудня 2021 року), вирішуючи питання обчислення строків звернення до суду із позовною заявою про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, дійшов висновку, що строк звернення до суду з позовом про проходження публічної служби необхідно обчислювати з наступного дня після закінчення строку для добровільного відшкодування витрат.
42. Як вказано у позовній заяві наказом від 02.11.2021 № 1664 відповідача відраховано з навчання за академічну неуспішність та виключено зі списків особового складу наказом начальника Інституту від 17.11.2021 № 224. Зазначеним наказом відповідачу було оголошено суму до відшкодування за час навчання в Інституті у розмірі 24 734,37 грн., та надано 30-денний строк для добровільного відшкодування зазначеної суми.
43. Як зазначалось вище, пунктом 7 Порядку № 964 передбачено, що у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
44. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що право на звернення суб`єкта владних повноважень до суду із цим позовом про стягнення грошових коштів могло були реалізоване лише після закінчення тридцятиденного строку для добровільного відшкодування витрат на навчання відповідача.
45. Таким чином, звернення до суду із цим позовом до закінчення 30-денного строку на добровільне відшкодування відповідачем коштів, було передчасним.
46. Факт незгоди відповідача із сумою та необхідністю її відшкодувати, не дає підстав вважати, що відбулось порушення прав позивача до закінчення 30-денного терміну, оскільки відповідач, одночасно заявивши незгоду із відшкодуванням у повідомленні, не обмежений у встановлений строк здійснити відповідне відшкодування в добровільному порядку.
47. Водночас, позивач не обмежений був повторно звернутись до суду після закінчення визначеного 30-денного строку на добровільне відшкодування відповідачем коштів.
48. Повертаючись до вимог процесуального закону, слід зазначити, що пункт 8 частини 4 статті 169 КАС України як на підставу для повернення позовної заяви визначає подання суб`єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу, позовної заяви із вимогою про стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень.
49. Як вже зазначалось вище, при зверненні до суду із подібними позовними заявами, суб`єкти владних повноважень користуються нормами щодо строку звернення до суду, передбаченими саме частиною 5 (місячний строк), а не частиною 2 статті 122 КАС України (шести-, або тримісячний строк).
50. Водночас, пункт 4 частини 4 статті 169 КАС України визначає, зокрема, що позовна заява повертається позивачеві, якщо на момент звернення позивача із позовом не сплив визначений законом строк для досудового врегулювання спору.
51. За встановлених обставин у цій справі, слід констатувати, що на момент звернення позивача із позовом (03.12.2021) не сплив визначений строк для досудового врегулювання спору. А відтак, для повернення даної позовної заяви необхідно було керуватись пунктом 4 частини 4 статті 169 КАС України.
52. Таким чином суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо повернення позовної заяви, однак із помилкових мотивів та на підставі процесуальної норми, яка не підлягала застосуванню.
53. Окрім того, встановлено, що суд апеляційної інстанції, констатуючи застосування судом першої інстанції норм права, що не підлягали застосуванню, а саме - Порядку №261, зміни мотивів оскаржуваної ухвали не здійснив.
54. Таким чином, доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час розгляду цієї справи в суді касаційної інстанції.
55. В контексті наведеного, Верховний Суд також погоджується із доводами касаційної скарги щодо нерелевантності до застосування у спірних правовідносинах правових висновків висловлених у постанові Верховного Суду у справі №826/14908/18, на яку посилався суд апеляційної інстанції.
56. Так, у справі №826/14908/18 за позовом Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Октава фінанс" про стягнення штрафних санкцій спір стосувався стягнення в дохід Державного бюджету штрафу за порушення валютного законодавства згідно постанови НБУ про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства.
57. Таким чином, у справі №826/14908/18, на відміну від цієї справи, була заявлена позовна вимога про стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, що зумовлювало застосування пункту 8 частини 4 статті 169 КАС України.
58. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
59. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
60. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина 1 статті 351 КАС України).
61. Відповідно до частини 4 статті 351 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
62. Із врахуванням наведеного, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для повернення позовної заяви Інституту, проте, із підстав, передбачених пунктом 4, а не пунктом 8 частини 4 статті 169 КАС України. А відтак касаційна скарга підлягає частковому задоволенні, а оскаржувані судові рішення зміні в частині мотивів.
63. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.