«Захисник просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що суд надав неправильну правову оцінку обставинам справи, оскільки мотиву і умислу на вбивство потерпілих та залишення у небезпеці свого сина засуджений не мав, а його дії не були пов’язані з особливою жорстокістю. Крім того, захисник вважає, що суд не навів належних мотивів щодо призначення засудженому покарання у виді довічного позбавлення. Засуджений (п.п. 1, 2, 4 ч. 2 ст. 115, ч.1 ст. 135 КК) просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Посилається на доводи, аналогічні викладеним у касаційній скарзі захисника. Крім того, вважає, що досудове розслідування проведено неповно та однобічно, в основу вироку суд поклав недопустимі докази та істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону. Зокрема, зазначає, що вирок ухвалений незаконним складом суду, оскільки один з суддів не складав присягу відповідно до чинного законодавства. Також засуджений вважає, що суд мав застосувати положення ч.5 ст.72 КК щодо зарахування у строк покарання строку попереднього ув’язнення. Верховний Суд судові рішення змінив у частині обчислення строку покарання відповідно до ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону № 838-VIII. Так, із ухваленого вироку слідує, що суд належним чином проаналізував досліджені докази і, дотримуючись вимог ч. 3 ст. 374 КПК, зазначив з яких саме підстав дійшов висновку про доведеність вини засудженого у вчиненні злочинів, передбачених п. 1, 2, 4 ч. 2 ст. 115 та ч.1 ст. 135 КК. При цьому доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційних скаргах, були ретельно перевірені як місцевим судом, так і судом апеляційної інстанції під час перегляду вироку. Зазначені в рішеннях цих судів мотиви про визнання доводів сторони захисту безпідставними колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам. Зокрема, доводи касаційних скарг щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації дій засудженого у зв'язку з відсутністю у засудженого умислу та мотиву на вбивство потерпілих, є неприйнятними з огляду на таке. Для встановлення обставин, що мають значення для з’ясування змісту і спрямованості умислу, мотиву винного суди дослідили докази, надавши оцінку яким дійшли обґрунтованого висновку про те, що дії засудженого слід кваліфікувати за пунктами 1, 2, 4 ч.2 ст.115 КК. Так, згідно з показаннями під час допиту в суді першої інстанції свідків, між засудженим та потерпілою регулярно виникали конфлікти, які супроводжувались сварками та бійками. Відомості щодо обставин вчинення злочину були виявлені під час огляду помешкання, де відбувались описані вище події, та зафіксовані у відповідному протоколі. Для встановлення причин смерті потерпілих, а також тяжкості та характеру заподіяних цим особам тілесних ушкоджень проведені судово-медичні експертизи, висновки яких досліджені судом. Встановлені фактичні обставини кримінального провадження свідчать про те, що суд правильно визначив мотив умисного позбавлення життя потерпілих – неприязні стосунки, про що зазначено у судових рішеннях. При вирішенні питання про наявність умислу суди правильно врахували сукупність всіх обставин вчиненого діяння та дійшли обґрунтованого висновку щодо винуватості засудженого у пред’явленому йому обвинуваченні та відсутності підстав для перекваліфікації його дій. Погоджуючись з таким висновком, при цьому беручи до уваги результати стаціонарної судово-психіатричної експертизи щодо засудженого, колегія суддів Верховного Суду вбачає направленість дій засудженого виключно на реалізацію прямого умислу на позбавлення життя потерпілих. Так, засуджений обрав знаряддям вчинення злочину господарську сокиру, при застосуванні якої для здійснення фізичного впливу на потерпілих шляхом цілеспрямованого нанесення їм численних ударів у життєво важливі органи, існує велика ймовірність заподіяння їм смерті. Свої протиправні дії винний не припиняв, доки потерпілі не перестали виявляти ознак життя. Після досягнення бажаного результату – смерті потерпілих засуджений одразу покинув місце події. З цього слідує, що діючи умисно, засуджений безсумнівно усвідомлював настання негативних наслідків у виді смерті потерпілих та бажав їх настання. Водночас характер і динамічність дій засудженого свідчать про те, що останній діяв з особливою жорстокістю, що проявилось, зокрема, у нанесенні сокирою великої кількості ударів потерпілим, а також вчинив фізичний вплив руків’ям лопати, завідомо усвідомлюючи, що потерпіла перебувала у стані вагітності. Отже, при заподіянні потерпілим великої кількості тілесних ушкоджень у такий спосіб, засуджений не міг не усвідомлювати, що завдає їм особливих фізичних страждань. Крім того, є неприйнятними доводи сторони захисту щодо безпідставного притягнення засудженого до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.135 КК через те, що останній розраховував на надання іншою особою допомоги малолітньому синові, якого свідомо залишив у небезпеці. Із законодавчого визначення випливає, що моментом закінчення злочину є ухилення від надання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Для кваліфікації дій винного за цією нормою кримінального закону не має значення те, що хтось інший міг надати, надав чи намагався надати допомогу залишеному в небезпеці. Таким чином, за встановлених судом першої інстанції фактичних обставин, є повністю доведеним той факт, що засуджений після вбивства співмешканки та її матері залишив у будинку у небезпечному для життя стані свого однорічного сина, який в силу свого віку без сторонньої допомоги безперечно не мав можливості вжити ефективних заходів для самозбереження внаслідок малолітства, в той час як засуджений, будучи батьком цієї дитини, зобов’язаний був піклуватись про неї і мав змогу надати їй допомогу.»
Судове рішення · Постанова
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
- Справа №
- 678/494/17
- Дата
- 9 лютого 2023 р.
- Суддя
- Ємець Олександр Петрович
Джерело: дані реєстру
Висновок щодо застосування норми права
Мотиви Верховного Суду
Ця постанова в оглядах судової практики ВС
Що вирішив суд
Ми ще не прочитали це рішення. Текст нижче — повний і незмінений, як його опублікував реєстр.
Текст рішення
Оригінал у реєстріРішення знеособлене держателем реєстру: імена учасників замінено на позначки на кшталт ОСОБА_1. Ми не деанонімізуємо їх.
Постанова
іменем України
09 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 678/494/17
провадження № 51-5273 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
а також у режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу судді Хмельницького апеляційного суду від 15 серпня 2022 року, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 липня 2022 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Засуджений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 звернулися до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із заявами про перегляд вироку цього суду від 07 вересня 2017 року за нововиявленими обставинами.
Місцевий суд ухвалою від 15 липня 2022 року відмовив у відкритті кримінального провадження за нововиявленими обставинами за зазначеними заявами.
ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу на цю ухвалу.
Суддя Хмельницького апеляційного суду ухвалою від 15 серпня 2022 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 з підстав, передбачених п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України, а саме у зв`язку з тим, що засуджений подав скаргу після закінчення строку апеляційного оскарження та не порушив питання про поновлення цього строку.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, які її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати оскаржувану ухвалу та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, зобов`язавши цей суд задовольнити його апеляційну скаргу та призначити новий розгляд в іншому суді першої інстанції. Вважає, що суддя не врахував правил обчислення процесуальних строків для осіб, які тримаються під вартою, та дійшов необґрунтованого висновку, що апеляційну скаргу було подано після закінчення строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду. Також у касаційній скарзі засуджений навів доводи щодо незаконності, на його думку, ухвали місцевого суду.
Позиції інших учасників судового провадження
Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 просили задовольнити касаційну скаргу на викладених у ній підставах.
Прокурор ОСОБА_5 вважав, що касаційну скаргу засудженого слід задовольнити частково та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотним є таке порушення вимог цього Кодексу, яке перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Пунктом 4 ч. 3 ст. 399 КПК України передбачено, що апеляційна скарга повертається, якщо її подано після закінчення строку на апеляційне оскарження, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції може бути подано протягом семи днів із дня її оголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення (ч. 3 ст. 395 КПК України).
При перевірці додержання встановлених законом строків на апеляційне оскарження судового рішення необхідно враховувати положення ст. 116 КПК України, відповідно до яких строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у лікувально-профілактичному закладі охорони здоров`я чи закладі з надання психіатричної допомоги, спеціальній навчально-виховній установі, - якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення строку.
Ці законодавчі приписи апеляційний суд залишив поза увагою.
Так, ОСОБА_7 , який тримається під вартою, копія ухвали місцевого суду від 15 липня 2022 року була вручена під розписку 25 липня 2022 року.
Отже, виходячи з приписів п. 2 ч. 2 та ч. 3 ст. 395 КПК України, останній день строку на апеляційне оскарження зазначеного судового рішення для ОСОБА_7 припадав на 01 серпня 2022 року.
До касаційної скарги засуджений долучив довідку співробітника ДУ "Замкова виправна колонія (№ 58)", з якої слідує, що саме 01 серпня 2022 року ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу службовій особі цієї установи для відправки до суду.
Таким чином, з урахуванням положень ст. 116 КПК України, засуджений не порушив установленого законом строку на апеляційне оскарження зазначеного вище судового рішення.
Проте суддя апеляційного суду в ухвалі послався на дату 02 серпня 2022 року, зазначену на поштовому штемпелі на конверті, в якому було відправлено апеляційну скаргу засудженого, та, не з`ясувавши дати отримання ОСОБА_7 ухвали місцевого суду та дати подання ним апеляційної скарги на це судове рішення, дійшов необґрунтованого висновку, що засуджений подав скаргу поза межами строку на апеляційне оскарження.
Крім цього, суддя апеляційного суду послався в мотивувальній частині ухвали на положення п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України, якими передбачено одну з підстав для повернення апеляційної скарги, однак у резолютивній частині ухвали постановив рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження, чим допустив суперечності.
Такі порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними, оскільки перешкодили ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для його скасування та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого слід урахувати наведене й на стадії прийняття апеляційної скарги діяти відповідно до вимог статей 395, 398 КПК України.
Оскільки викладена в касаційній скарзі вимога ОСОБА_7 до Верховного Суду зобов`язати апеляційний суд прийняти рішення про задоволення його апеляційної скарги не узгоджується з повноваженнями суду касаційної інстанції, передбаченими ст. 436 КПК України, касаційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
у х в а л и в:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу судді Хмельницького апеляційного суду від 15 серпня 2022 року, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 липня 2022 року, скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Це не юридична консультація. Перевіряйте текст постанови в реєстрі за посиланням угорі.
А як вирішували справи, схожі на вашу?
Підберемо рішення за вашою статтею та обставинами, покажемо, чим вони завершувались і який строк типовий.
Перевірити мою справу