Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

УХВАЛА

28 грудня 2022 року

м. Київ

справа №620/10893/21

адміністративне провадження № К/990/31502/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Калашнікової О.В., Соколова В.М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 620/10893/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернігівській області про стягнення коштів, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з уточненим позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - відповідач), в якому просив стягнути з Головного управління ДФС у Чернігівській області на свою користь 541124,93 грн суми індексації, які відповідач продовжує незаконно зберігати у себе, за рахунок позивача та невиплачену суму заробітної плати у розмірі 120 103,00 грн.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року, відмовлено у задоволенні адміністративного позову повністю.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивачем подано касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року касаційну скаргу залишено без руху відповідно до правил статті 332 КАС України, з установленням скаржнику строку для подання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.

Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 0102937189475) копія ухвали про залишення касаційної скарги без руху отримана скаржником 07 грудня 2022 року, що підтверджено розпискою у вказаному повідомленні.

21 грудня 2022 року від скаржника на виконання ухвали про залишення без руху надійшла уточнена касаційна скарга на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 620/10893/21.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених)статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

В уточненій касаційній скарзі скаржник В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судом апеляційної інстанції під час ухвалення судового рішення не були враховані висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 щодо правової природи середнього заробітку за час вимушеного прогулу, передбаченого частиною другою статті 235 КЗпП України та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, визначеного статтею 117 КЗП України, а також не враховано висновки Верховного Суду України від 31 травня 2022 року у справі № 140/8301/21, від 14 липня 2022 року у справі № 260/4504/20 та від 30 вересня 2021 року у справі № 640/6470/19.

Водночас, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.

Так, при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду на яку посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.

У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.

Так, у цій справі судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 18 січня 2022 року у справі № 825/3933/14 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року змінено в мотивувальній частині з урахуванням висновків даної постанови та викладено абзац 4 резолютивної частини рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року в такій редакції: "Стягнути з Головного управління ДФС у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 лютого 2015 року (дня звільнення) по 26 травня 2020 року (день ухвалення судового рішення) в сумі 1 600 980 грн 82 коп.". В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції зауважив, що приймаючи вищезазначене рішення судом було здійснено перерахунок позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача з урахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу, який в означеному періоді становить 1600980,82 грн, отже, на думку суду апеляційної інстанції, позовні вимоги позивача у цій частині не підлягають задоволенню.

Натомість у постанові від 08 лютого 2022 року у справі №755/12623/19, яку просить врахувати скаржник, Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: "У постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі №6-2912цс16 зроблено правовий висновок про те, що за порушення трудових прав працівника при одному звільненні неможливе одночасне застосування стягнення середнього заробітку як за статтею 117 КЗпП України, так і за статтею 235 КЗпП України, тобто подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це буде не співмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату. У положеннях статей 117, 235 КЗпП України йдеться про відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час одного й того ж прогулу працівника задля компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування, тому застосуванню підлягає положення тієї норми, яка регулює більш тривале порушення трудових прав позивача. Крім того, суд зазначає, що поновлення на роботі, тобто вона не має статусу звільненого працівника, а тому підстави покладення на роботодавця відповідальності за статтею 117 КЗпП України не виникли, що узгоджується з правовим висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеним в постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 761/1812/16-ц (провадження №61-5745св18). Ні КЗпП України, ні Законом України №108/95-ВР "Про оплату праці" не передбачено відповідальності роботодавця за порушення термінів виплати заробітної плати у вигляді стягнення на користь працівника, що продовжує працювати на підприємстві, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні."

Водночас, у цій справі, як зазначає скаржник та встановлено Судом, рішення суду про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача (яке було предметом розгляду у справі №825/3933/14) набрало законної сили, що вказує на нерелевантність висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №755/12623/19 до обставин цієї справи.

Посилаючись на правові висновки Верховного Суду України у справах № 140/8301/21, № 260/4504/20, № 640/6470/19 скаржник не наводить належних обґрунтувань з приводу того, що правовідносини у цій справі та у зазначених ним справах є подібними.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судами попередніх інстанцій, а також цитування окремих уривків з постанов Верховного Суду України.

При цьому, скаржником не обґрунтовано, які норми права неправильно застосовано судами та які висновки судів попередніх інстанцій не відповідають сформульованим Верховним Судом України висновкам щодо застосування наведених норм права у подібних правовідносинах.

Таким чином, касаційна скарга містить власні розрахунки позивача суми заробітної плати, яка на його думку повинна бути виплачена йому відповідачем.

Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеними наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Інші наведені скаржником доводи стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з підставами касаційного оскарження судових рішень - пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.

Посилання на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Скаржнику було роз`яснено, що з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Таким чином, скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 25 листопада 2022 року про залишення касаційної скарги без руху в частині визначення підстав та обґрунтувань підстав касаційного оскарження судових рішень.

Зазначене дає підстави вважати, що встановлений судом строк для усунення недоліків касаційної скарги закінчено, проте виявлені недоліки скаржником не усунуто.

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України, до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно з пунктом першим частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Суд роз`яснює скаржнику, що відповідно до положень частини восьмої статті 169 КАС України повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 332, 355 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 620/10893/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернігівській області про стягнення коштів - повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами у спосіб її надсилання до суду.

Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді | Л.О. Єресько |

| О.В. Калашнікова В.М. Соколов |