Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

«Вироком ВАКС виконувач обов’язків голови правління ПрАТ (міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту, суб’єкт господарювання в державному секторі економіки), був визнаний винуватим та засуджений за ч. 2 ст. 364 КК. Як було встановлено у вироку, виконувач обов’язків голови правління ПрАТ уклав договори добровільного страхування майна між ПрАТ та страховою компанією без попереднього погодження/затвердження з Мінінфраструктури відповідних витрат у фінансовому плані на відповідний рік. Мінінфраструктури затвердило такий фінансовий план ПрАТ, в якому не було передбачено жодних витрат на добровільне страхування будь-якого виду майна товариства. Відповідно до листа Мінінфраструктури упродовж відповідного року ініційовані ПрАТ зміни, що передбачали право службових осіб здійснити витрати на добровільне страхування майна, не було погоджено, оскільки вони передбачали збільшення витрат на добровільне страхування на рівні, що перевищує 1,5 % обсягу чистого прибутку за попередній календарний рік. Усупереч фінансовому плану та з порушенням вимог галузевих нормативних актів між ПрАТ та страховою компанією було укладено договори добровільного страхування майна зі страховими платежами 2 007 556, 14 грн та 7 791 111, 25 грн відповідно. Комітетом з конкурсних торгів ПрАТ було узгоджено укладення цих договорів у цілому, без вказівки ціни договорів та зі встановленням того, що укладення договорів повинно здійснюватися в межах плану фінансування на відповідний рік. На виконання умов договорів страхування ПрАТ перерахувало на банківський рахунок страхової компанії грошові кошти на загальну суму 8 794 889, 32 грн, чим було заподіяно ПрАТ тяжкі наслідки. З таким рішенням погодилася АП ВАКС. Засуджений під час розгляду справи в суді першої інстанції пояснив, що добровільне страхування майна ПрАТ було здійснено вочевидь в інтересах служби з огляду на збитки, яких постійно зазнавало товариство внаслідок численних крадіжок, а також з урахуванням нових ризиків, що їх неминуче тягнуло за собою перебування частини майна товариства в зоні проведення АТО та за умови існування у відповідному році постійної загрози вторгнення з боку рф. Верховний Суд, залишаючи без зміни рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у частині кваліфікації дій засудженого за ч. 2 ст. 364 КК, констатував, що виконувач обов’язків голови правління ПрАТ вийшов за межі наданих йому повноважень і діяв усупереч інтересам служби, чим спричинив тяжкі наслідки цьому товариству, оскільки на момент укладення договорів добровільного страхування та перерахування коштів на виконання цих договорів він не був наділений повноваженнями діяти всупереч фінансовому плану товариства жодним загальним або локальним нормативно-правовими актами за будь-яких обставин. Верховний Суд також дійшов висновку, що в контексті складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК, інтереси служби існують об’єктивно, а суб’єктивне уявлення засудженого та його власне бачення того, в чому саме полягають інтереси його служби, не можуть впливати на визначення таких «інтересів» судом. Верховний Суд погодився з тим, що суди попередніх інстанцій встановили інтереси служби в цьому кримінальному провадженні з урахуванням мети заснування ПрАТ, його завдань, призначення, обсягу та змісту повноважень конкретної службової особи, виконувача обов’язків голови правління товариства. У цьому кримінальному провадженні під «інтересами служби» слід вважати профільні інтереси ПрАТ у їх поєднанні з інтересами його власника (засновника), тобто Держави в особі Міністерства інфраструктури України, яким вони не повинні суперечити або протиставлятися.»