Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 953/17087/20

провадження № 51-4463км21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального

суду у складі

головуючого                       ОСОБА_1 ,

суддів                                   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового

засідання                             ОСОБА_4 ,

прокурора                           ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Харківського апеляційного суду від 15 липня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020220490000506, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 , раніше судимої  за вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2020 року за ч. 1 ст. 311 КК до покарання у виді штрафу у розмірі 850 грн,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185  КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Київського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2020 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді громадських робіт строком 80 годин. На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, за цим вироком та за вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2020 року, остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді громадських робіт строком 80 годин та штрафу в сумі 850 грн. У відповідності до ч. 3 ст. 72 КК покарання у виді штрафу вказано виконувати самостійно.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 2 лютого 2020 року близько 18:50, знаходячись в приміщенні магазину "OSTIN" (м. Харків, вул. Героїв Праці, 7), шляхом вільного доступу, таємно намагалася викрасти майно належне TOB "OSTIN", але з причин, що не залежали від її волі, не довела злочин до кінця, оскільки була затримана працівником охорони.

Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а вирок – без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

В касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Вказує на те, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги прокурора з приводу неправильного застосування судом першої інстанції ч. 4 ст. 70 КК.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування закону, який не підлягає застосуванню.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення та кваліфікація її дій в касаційній скарзі прокурора не оспорюються, а тому не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Що стосується доводів прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а саме ч. 4 ст. 70 КК, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 70 КК, за правилами, передбаченими в частинах 1-3 цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.

У відповідності з вимогами ч. 3 ст. 72 КК, основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, за вироком місцевого суду ОСОБА_6 призначено покарання у виді громадських робіт строком 80 годин.

При цьому судом встановлено, що злочин у даному провадженні засудженою вчинено до постановлення вироку Ленінського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2020 року, за яким їй призначено покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.

Таким чином, з врахуванням ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, суд першої інстанції визначив остаточне покарання у виді громадських робіт строком 80 годин та штрафу в сумі 850 грн та вказав про самостійне виконання покарання у виді штрафу за попереднім вироком на підставі ч. 3 ст. 72 КК.

Доводи прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а саме ч. 4 ст. 70 КК, були предметом перевірки апеляційного суду, який приймаючи рішення про обґрунтованість застосування судом першої інстанції ч. 4 ст. 70 КК визнав їх безпідставними.

Зокрема апеляційний суд зазначив, що за змістом роз`яснень, які містяться в абзаці четвертому п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" № 7 від 24 жовтня 2003 року, у разі призначення основних покарань різних видів, які не підлягають заміні, суд, не зважаючи на це, має застосувати вимоги ст. 70 КК і визначити остаточне покарання у виді сукупності цих покарань, ухваливши рішення про їх самостійне виконання.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б стали безумовною підставою для скасування чи зміни судового рішень не допущено, касаційна скарга прокурора має бути залишена без задоволення, а судові рішення – без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Київського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 15 липня 2021 року залишити без змін, а касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                   ОСОБА_2                                       ОСОБА_3