Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 590/292/20

провадження № 51-942км21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                              ОСОБА_1 ,

суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю

секретаря судового засідання             ОСОБА_4 ,

прокурора                                                   ОСОБА_5 ,                                                    ,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Сумського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020200290000015, щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 369 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Ямпільського районного суду Сумської області від 1 червня 2020 року ОСОБА_6 засуджено: за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, за ч. 1 ст. 369 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Відповідно до ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від покарання з випробуванням,  встановлено іспитовий строк 2 роки та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у цьому кримінальному провадженні.

Цим вироком також засуджено ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , судові рішення стосовно яких не оскаржено.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 13 січня 2020 року о 24:00, за попередньою змовою з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , проник на територію домоволодіння, розташованого на АДРЕСА_2 , де з підвального приміщення таємно викрав указане у вироку майно, яке належало ОСОБА_9 , на загальну суму 748,02 грн.

Також 19 січня 2020 року близько 22:00 ОСОБА_6 , за попередньою змовою з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , проник до вищевказаного домоволодіння, де з підвального приміщення таємно викрав майно, на загальну суму 1495,23 грн.

16 січня 2020 року близько 01:00 ОСОБА_6 , за попередньою змовою з ОСОБА_7 , проник на територію домоволодіння, розташованого на АДРЕСА_2 , де повторно, таємно викрав із господарського приміщення вказане у вироку майно, належне ОСОБА_10 , на загальну суму 352 грн.

20 січня 2020 року близько 01:00 ОСОБА_6 , за попередньою змовою з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , проник у господарське приміщення домоволодіння, розташованого на АДРЕСА_1 , звідки повторно, таємно викрав майно, яке належало ОСОБА_11 , на загальну суму 665 грн.

9 травня 2020 року працівниками патрульної поліції Ямпільського ВП Шосткинського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_12 та ОСОБА_13 під час виконання службових обов`язків між с. Прудище та с. Папірня Ямпільського району Сумської області було зупинено транспортний засіб, яким керував ОСОБА_6 без мотошолома. Під час спілкування із ОСОБА_6 працівники поліції встановили, що останній керував мотоциклом "ІЖ Планета 3" без реєстраційного номера та без посвідчення водія. Також під час відібрання пояснень у нього  було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, після чого йому запропонували у встановленому законом порядку пройти медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, на що ОСОБА_6 відповів відмовою. Близько 15:00 він у розмові з працівником поліції ОСОБА_12 висловив обіцянку надати йому неправомірну вигоду, а саме грошові кошти в розмірі 3000 грн, за непритягнення його до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, на що отримав відмову.

Сумський апеляційний суд ухвалою від 22 вересня 2021 року зазначений вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_6 залишив без змін.

Вимоги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі винного, а також істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх доводів указує, що місцевий суд усупереч положенням ст. 75 КК звільнив із випробуванням ОСОБА_6 від відбування покарання, призначеного за сукупністю злочинів, один із яких є корупційним кримінальним правопорушенням (ч. 1 ст. 369 КК). Вважає, що апеляційний суд за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, безпідставно не призначив ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді штрафу.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Статтею 438 КПК передбачено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та кваліфікацію його дій у касаційній скарзі прокурора не оскаржено.

Як убачається з матеріалів провадження, вироком місцевого суду ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 185 та ч. 1 ст. 369 КК з призначенням покарання за кожне кримінальне правопорушення і остаточного покарання за сукупністю злочинів  на підставі ст. 70 цього Кодексу. Відповідно до ст. 75 КК останнього звільнено від відбування покарання з випробуванням.

Не погоджуючись з указаним вироком, прокурор подав апеляційну скаргу з доповненнями до неї, у яких просив змінити вирок місцевого суду через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 369 КК. Порушував питання про призначення йому покарання за ч. 3 ст. 185 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу у виді штрафу в розмірі 550 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 9350 грн , та  за ч. 1 ст. 369 КК у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500 грн. На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів просив визначити останньому остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 550 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 9350 грн. Свої вимоги щодо застосування ст. 69 КК обґрунтовував тим, що ОСОБА_6 раніше не судимий, характеризується посередньо, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочинів, відсутні претензії з боку потерпілих.

Залишаючи вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 без змін, апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що будь-яких законних підстав для призначення останньому покарання із застосуванням ст. 69 КК не встановлено, а наведені у скарзі обставини не знижують ступеня тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та були враховані судом першої інстанції під час призначення покарання.

Разом з тим прокурор в апеляційній скарзі не порушував питання про неправильне застосування ст. 75 КК, скасування вироку місцевого суду та ухвалення нового вироку стосовно ОСОБА_6 , якому було призначено остаточне покарання за сукупністю злочинів, тому апеляційний суд був позбавлений процесуальної можливості виправити неправильне звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням.

Доводи прокурора з посиланням на висновок Великої Палати Верховного Суду, наведений у постанові від 7 грудня 2021 року в справі № 617/775/20  (провадження

№ 13-110кс21) також є нерелевантними, оскільки у цьому провадженні предметом розгляду була касаційна скарга сторони захисту.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про звільнення

ОСОБА_6 судом першої інстанції від відбування покарання з випробуванням  у зв`язку з відсутністю процесуальних можливостей для усунення допущених порушень закону.

Крім того, слід звернути увагу на те, що Ямпільський районний суд Сумської області ухвалою від 21 липня 2022 року звільнив ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, призначеного вироком цього ж суду від 1 червня 2020 року, у зв`язку із закінченням іспитового строку.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з рішенням апеляційного суду, яке відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, що могли б бути підставами для скасування ухвали апеляційного суду щодо засудженого, під час розгляду справи в суді касаційної інстанції не встановлено. Тому колегія суддів вважає за необхідне залишити подану касаційну скаргу прокурора без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК,  Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Сумського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року стосовно ОСОБА_6 залишити без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                         ОСОБА_2                                       ОСОБА_3