Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

14 червня 2022 року

м. Київ

справа № 275/990/20

провадження № 51-6120км21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                   ОСОБА_1 ,

суддів                                               ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання   ОСОБА_4 ,

прокурора                                       ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Житомирського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020060130000153, за обвинуваченням

ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Вільня Коростишівського району Житомирської області, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого там само по АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Брусилівського районного суду Житомирської області від 19 травня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком тривалістю 3 роки, якщо він не вчинить нового злочину та виконає обов`язки, передбачені ст. 76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Прийнято рішення щодо розподілу процесуальних витрат та долі речових доказів.

Житомирський апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок від 27 вересня 2021 року, яким призначив ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 121 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.

ОСОБА_7 засуджено за те, що він 10 вересня 2020 року біля 15:00, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись навпроти домоволодіння АДРЕСА_1 , під час словесного конфлікту, діючи умисно, завдав одного удару ножем у живіт ОСОБА_8 , чим заподіяв останньому тілесне ушкодження у вигляді проникаючого поранення черевної порожнини з ушкодженням брижі тонкого кишківника, що відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати вирок апеляційного суду на підставі невідповідності призначеного ОСОБА_7 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості. Вважає, що суд апеляційної інстанції, призначаючи покарання, не зважив на обставини, що пом`якшують покарання, позитивні дані про особу засудженого та його примирення з потерпілим, що у сукупності є підставою для застосування положень ст. 75 КК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 просила залишити вирок апеляційного суду без зміни як законний, а касаційну скаргу захисника – без задоволення як необґрунтовану.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Доводи захисника ОСОБА_6 , наведені ним у касаційній скарзі, про невідповідність призначеного ОСОБА_7 покарання тяжкості кримінального правопорушення і його особі через суворість є безпідставними.

Згідно з положеннями статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Із системного аналізу вимог закону України про кримінальну відповідальність слідує, що, окрім вирішення питання про призначення певного виду та розміру покарання, суду потрібно встановити достатню підставу для звільнення від його відбування з випробуванням, при цьому належним чином вмотивувати таке рішення, дослідивши і оцінивши всі обставини, що мають значення для справи, та врахувати, що ст. 75 КК України застосовується лише в тому разі, коли для цього є умови і підстави.

Так, суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення щодо обрання ОСОБА_7 міри покарання, врахував тяжкість кримінального правопорушення, обставини його вчинення та наслідки, а також дані про особу обвинуваченого, його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, що визнано обставинами, які пом`якшують покарання.

Також місцевий суд врахував, що ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, що визнано обставиною, яка обтяжує покарання.

На підставі цих даних у їх сукупності суд першої інстанції, зваживши на вік ОСОБА_7 , призначив йому покарання у мінімальних межах санкції за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого його визнано винуватим, та дійшов висновку, що його виправлення та перевиховання можливе при звільненні від відбування покарання з випробуванням із застосуванням положень ст. 75 КК України.

Апеляційний суд, оцінюючи правильність та справедливість призначеного ОСОБА_7 покарання, взяв до уваги обставини, які були враховані місцевим судом.

Разом із цим, апеляційний суд дійшов висновку, що при призначенні покарання з можливістю виправлення та перевиховання ОСОБА_7 без його відбування поза увагою суду першої інстанції, по суті, залишилися зміст й обсяг небезпечних винних дій останнього та їх наслідки, що свідчать про підвищений рівень суспільної небезпеки його діяння. Так,  апеляційний суд зважив на те, що ОСОБА_7 перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, вчинив умисне тяжке кримінальне правопорушення проти здоров`я потерпілого, при цьому використав заздалегідь заготовлений ніж, яким цілеспрямовано завдав потерпілому тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення.

Крім того, апеляційний суд не погодився з критичною оцінкою місцевого суду висновку досудової доповіді органу пробації, відповідно до якого виправлення ОСОБА_7 без обмеження чи позбавлення волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства.

Таким чином апеляційний суд установив, що висновок місцевого суду про можливість застосування щодо ОСОБА_7 положень ст. 75 КК України зроблено без урахування особливостей правозастосування наведеної норми матеріального права і належним чином не вмотивовано, оскільки при призначенні покарання та вирішенні питання про можливість виправлення та перевиховання винного без його відбування місцевий суд урахував одні й ті ж самі обставини, що є неприпустимим.

На підставі наведених обставин у їх сукупності суд апеляційної інстанції, врахувавши мету покарання, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати можливим виправлення та перевиховання ОСОБА_7 без відбування покарання та призначив засудженому покарання у мінімальних межах санкції за вчинене ним кримінальне правопорушення у виді позбавлення волі на строк 5 років, яке належить відбувати реально.

З урахуванням зазначених даних, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та цінності об`єкта посягання, колегія суддів вважає призначене ОСОБА_7 покарання у зазначеному виді й розмірі справедливим і таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України.

З огляду на викладені вище обставини, які підлягають обов`язковому врахуванню, навіть за відсутності претензій до ОСОБА_7 зі сторони потерпілого, встановлених обставин, що пом`якшують покарання, та стану здоров`я засудженого, підстав для пом`якшення покарання чи застосування положень ст. 75 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням колегія суддів не вбачає, оскільки обставини, на які посилається захисник, самі собою не є противагою суспільній небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення.

Вирок апеляційного суду в частині призначення покарання належним чином умотивований та відповідає вимогам ст. 420 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити апеляційному суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, у матеріалах провадження не встановлено.

За таких обставин, підстави для задоволення касаційної скарги захисника відсутні.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

Вирок Житомирського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 – без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_9                                    ОСОБА_2                                            ОСОБА_3