Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2022 року

м. Київ

справа № 607/5242/21

провадження № 51-4881км21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                    ОСОБА_1 ,

суддів                                                ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання    ОСОБА_4 ,

прокурора                                         ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за  № 12021216040000285, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Яворів, Львівської області, зареєстрованого там же ( АДРЕСА_1 ), жителя АДРЕСА_2 , такого, що судимості не має,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

за касаційною скаргою захисника ОСОБА_7 на   вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 квітня 2021 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 07 липня 2021 року щодо ОСОБА_6 .

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 квітня 2021 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді 150 годин громадських робіт.

Вказане кримінальне провадження розглянуто із застосуванням положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Згідно з вироком, ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 19 лютого 2021 року близько 08:10, перебуваючи біля магазину "Мерсі", що на вул. Богдана Хмельницького, 19 у м. Тернополі, під час конфлікту, який виник на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, спричинив три удари кулаками рук в обличчя потерпілого ОСОБА_8 , чим  заподіяв йому легке тілесне ушкодження, що потягло короткочасний розлад здоров`я.

Тернопільський апеляційний суд ухвалою від 07 липня 2021 року змінив вищевказаний вирок у частині призначення покарання та постановив вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 360 грн. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені судові рішення щодо ОСОБА_6 та закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України. Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник вказує на те, що в порушенні вимог ст.  242 КПКУкраїни матеріали провадження не містять висновку судово-медичної експертизи, який би встановив розмір спричинених потерпілому ОСОБА_8 тілесних ушкоджень. На  думку захисника, вказані обставини свідчать про те, що стороною обвинувачення не надано достатніх доказів, які би вказували на вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.125 КК України. Захисник також зазначає, що суд апеляційної інстанції не звернув належної уваги на допущені місцевим судом порушення.

Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції

Прокурор висловивши свої доводи, просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду без змін.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд повинен з`ясувати, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження та аудіозапису судового засідання від 20 квітня 2021 року, під час розгляду провадження судом першої інстанції ОСОБА_6 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному проступку, не заперечував кваліфікацію своїх дій, підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, та дав згоду на розгляд провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, заявивши, що розуміє зміст цих обставин.

З огляду на це місцевий суд, переконавшись у правильності розуміння ОСОБА_6 змісту обвинувачення, у добровільності його позиції та роз`яснивши останньому, що  в  такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в  апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

У судовому засіданні ОСОБА_6 не заявляв, що він не розуміє у чому його обвинувачують, не оспорював тяжкість спричинених ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 , не заявляв про залучення йому захисника та відмовився від зазначеного, а стверджував про розуміння смислового змісту висловлювань, у тому числі зачитаних йому прав.

За встановлених судом фактичних обставин справи, які не заперечувалися учасниками процесу, дії ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 125 КК кваліфіковано правильно.

Що стосується доводів захисника про те, що у провадженні не було проведено експертизи для визначення тяжкості спричинених тілесних ушкоджень, то колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на таке.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 242 КПКУкраїни експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.

Як убачається з матеріалів провадження, обвинувачений під час судового провадження не оспорював тяжкість спричинених ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 , у зв`язку з чим докази щодо зазначених обставин судом не досліджувались.

Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, захисник ОСОБА_6 – адвокат ОСОБА_7 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, у якій оскаржував вирок у частині неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а саме щодо відсутності основного доказу – висновку судово-медичної експертизи, у зв`язку із чим вважав, що  стороною обвинувачення не надано достатніх доказів, які би вказували на вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.125 КК України. Також захисник не погоджувався із вироком у частині призначення покарання ОСОБА_6 унаслідок суворості.

Як передбачено ч. 2 ст. 394 КПК України, судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які  ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши апеляційну скаргу захисника, задовольнив її   частково та змінив вирок у частині призначення покарання. При цьому суд, перевіряючи інші доводи апеляційної скарги захисника, встановив, що вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 квітня 2021 року оскаржений захисником з підстав, з яких він не може бути оскарженим, згідно з положеннями ст. 394 КПК України, а тому у цій частині скаргу залишив без задоволення.

Постановлені у кримінальному провадженні судові рішення є належно вмотивованими та обґрунтованими, їх зміст відповідає вимогам статей 370, 374, 419 КПК України, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися під час їх постановлення.

Таким чином, у ході перевірки матеріалів провадження колегія суддів касаційного суду не встановила підстав для задоволення касаційної скарги захисника.

Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б  безумовними підставами для зміни чи скасування судових рішень, касаційний суд не встановив, а тому підстави для задоволення касаційної скарги захисника відсутні.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 квітня 2021 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 07 липня 2021 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 — без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                        ОСОБА_2                                     ОСОБА_3