Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2022 року

м. Київ

справа № 766/5341/18

провадження № 51-5784 км 21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                         ОСОБА_1 ,

суддів                                              ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,

прокурора                               ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 , на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 20 травня 2021 року та ухвалу  Херсонського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018230020000562, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 20 травня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за:

-         ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік;

-          ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Вирішено цивільний позов у провадженні.

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Згідно з вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 12 лютого 2018 року приблизно о 15 год, перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , шляхом вільного доступу, таємно викрав належне ОСОБА_8 майно на загальну суму 16917, 93 грн.

Крім того, ОСОБА_7 продовжуючи свій злочинний умисел, 28 червня 2018 року приблизно о 09 год, проникнувши через вікно до приміщення будинку АДРЕСА_3 , повторно, таємно викрав належне ОСОБА_9 майно на загальну суму 1099, 66 грн.

Крім того, ОСОБА_7 , 03 липня 2018 року приблизно о 09 год, проникнувши через вікно знову до приміщення будинку АДРЕСА_3 , повторно, таємно викрав належне ОСОБА_9 майно на загальну суму 9133, 33 грн.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить змінити судові рішення щодо засудженого ОСОБА_7 з підстав невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого в частині призначеного покарання та визначити йому покарання із застуванням ст. 69 КК України, звільнивши останнього на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання із випробуванням з іспитовим строком на 1 рік. Вважає, що судами ані першої ані апеляційної інстанцій, не враховано належним чином всіх даних про особу засудженого, обставин, які пом`якшують покарання, відсутність претензій у потерпілого ОСОБА_9 та призначено засудженому покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженого внаслідок суворості.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор вважав за необхідне касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Винуватість ОСОБА_7 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діянь за ч. 1 та ч. 3 ст. 185 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Як убачається з вироку місцевого суду, при призначенні ОСОБА_7 покарання було враховано ступінь тяжкості вчинених останнім кримінальних правопорушень, дані про особу винного, обставини, які пом`якшують покарання, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання і, з урахуванням всього наведеного, прийнято рішення про призначення остаточного покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України.

Апеляційний суд, переглядаючи справу за апеляційною скаргою захисника, який  подав апеляційну скаргу на вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання, констатував, що призначаючи засудженому покарання за сукупністю злочинів, суд першої інстанції правильно призначив остаточне покарання, яке відповідає вимогам кримінального закону.

З наведеними висновками суду апеляційної інстанції погоджується і колегія суддів, в зв`язку з чим, твердження в касаційній скарзі захисника про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених кримінальних правопорушень і особі засудженого, з огляду на наявні в справі дані про особу останнього, які до того ж були враховані судом при обранні виду та мінімального розміру, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, заходу примусу, є непереконливими.

Зважаючи ж на враховані судом обставини, насамперед, з огляду на конкретні обставини вчинення злочинів, їх характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання,  наявність кваліфікуючих ознак, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що призначене ОСОБА_7 покарання за своїм видом і розміром відповідає вимогам статей 50, 65 КК України.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що з часу вчинення ОСОБА_7 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України (12 лютого 2018 року) минуло три роки, проте засуджений не підлягає звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, оскільки ОСОБА_7 ухилився від суду та був оголошений у розшук і в цьому випадкуперебіг давності буде становити 5 років з часу вчинення кримінального проступку.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для скасування судових рішень чи їх зміну, не встановлено.

За таких обставин, касаційна скарга захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 , задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 20 травня 2021 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника ОСОБА_6 – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                             ОСОБА_2                              ОСОБА_3