- ст. 13 ЦПК
- ст. 263 ЦПК
- ст. 189 ЦПК
- ст. 197 ЦПК
- ст. 3 ЦПК
- ст. 389 ЦПК
- ст. 400 ЦПК
- ст. 402 ЦПК
- ст. 49 ЦПК
- ст. 187 ЦПК
- ст. 196 ЦПК
- ст. 16 ЦК
- ст. 175 ЦПК
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Показати мотиви повністю
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із абзацом 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У статті 400 ЦПК України зазначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
У статті 6 Конвенції вказано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Постановляючи оскаржувані рішення про повернення позивачу заяви про зміну предмета позову від 17 лютого 2021 року, суди виходили із того, що ця заява за своїм змістом є заявою про зміну підстав та предмету позову, що суперечить статті 49 ЦПК України, тому не може бути прийнята, а підлягає розгляду як окремий позов.
Однак, такі висновки є передчасними та помилковими, враховуючи наступне.
У пункті 9 частини першої Розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України (у редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року) зазначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 187 ЦПК України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються, крім іншого, 4) за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа (пункт 4); дата, час і місце підготовчого засідання, якщо справа буде розглядатися в порядку загального позовного провадження (пункт 5); дата, час і місце проведення судового засідання для розгляду справи по суті, якщо справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (пункт 6).
Статтею 196 ЦПК України передбачено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.
Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
У статті 189 ЦПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Підготовче засідання є формою підготовчого провадження, яка полягає у вчиненні судом та учасниками судового процесу відповідних процесуальних дій.
У підготовчому засіданні суд у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви (пункт 3 частини другої статті 197 ЦПК України).
Як видно із матеріалів справи, ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 25 листопада 2020 року вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
18 лютого 2021 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Ромашко Л. Г. була подана до суду заява про зміну предмета позову від 17 лютого 2021 року. Заява мотивована метою здійснення ефективного захисту порушеного права позивача, відновлення прав на спірну земельну ділянку, яка безпідставно вибула із володіння позивача.
Позивач просила:
визнати недійсним рішення Дядьковицької сільської ради Рівненського району про надання ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки;
визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 060923 від 26 жовтня 2009 року, виданий на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1495 га, кадастровий номер 5624684100:03:015:0177 цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, розташовану у с. Дядьковичі, Рівненського району Рівненської області;
скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_2 на: земельну ділянку, кадастровий номер: 5624684100:03:015:0329, площею 0,0747 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1110945156246, розташовану у с. Дядьковичі, Рівненського району, Рівненської області; земельну ділянку, кадастровий номер: 5624684100:03:015:0328, площею 0,0748 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану у с. Дядьковичі, Рівненського району, Рівненської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1110932356246.
Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь власника ОСОБА_1 : земельну ділянку, кадастровий номер: 5624684100:03:015:0329, площею 0,0747 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1110945156246, розташовану у с. Дядьковичі, Рівненського району, Рівненської області; земельну ділянку, кадастровий номер: 5624684100:03:015:0328, площею 0,0748 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану у с. Дядьковичі, Рівненського району, Рівненської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1110932356246
У квітні 2021 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ромашко Л. Г. подала до суду заяву про уточнення позовних вимог у частині зазначення дати прийняття та номера оскаржуваного Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області - "від 16 червня 2009 року", "№ 345".
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).
За частиною третьою статті 49ЦПК Українидо закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Виходячи з загальних положень ЦПК України, підстави позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів; предмет позову - це матеріальний зміст позовних вимог позивача, який проявляється в матеріально-правовій заінтересованості - отримати певне матеріальне благо.
Таке ж визначення міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 зазначено, що зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.
Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
Позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Зміна підстав і предмету позову одночасно не допускається. Якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це слід розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою у відповідності з ЦПК України.
Такий висновоквикладений Верховним Судом у постанові від 13 березня 2018 року в справі № 916/1764/17.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четверта статті 263 ЦПК України).
Колегія суддів Верховного Суду не погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо повернення заяви про зміну предмета позову і вважає, що позивач має право на уточнення позовних вимог, враховуючи приписи статей 13, 175, 197 ЦПК України, якими передбачено виключне право позивача на визначення предмета та підстав спору, а також способу захисту порушеного права та інтересу.
У даному випадку судами не враховано вимоги статті 189 ЦПК України, за якими одним із завдань підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Вважаючи, що позивач, крім предмета позову, також змінив і підстави позову, суд першої інстанції належно не мотивував свого висновку, не звернув увагу на те, що позивач у підготовчому провадженні має право додатково вказати на обставини, що є підставами його позовних вимог.
Висновки судів, що представником позивача фактично змінено предмет і підстави позову, є передчасними, не відповідають нормам процесуального права, які регламентують право позивача щодо уточнення своїх позовних вимог у підготовчому провадженні.
Із заяви позивача про зміну предмета позову від 17 лютого 2021 року не видно, що позивачем, окрім зміни предмета позову шляхом пред`явлення майнової вимоги - витребування спірних земельних ділянок, зазначено нові підстави позову, тобто нові обставини спірних правовідносин.
Зокрема, у заяві про збільшення позовних вимог від 05 квітня 2017 року та у заяві про зміну предмета позову від 17 лютого 2021 року предметом позову були:
визнання недійсним рішення сільської ради про передачу у власність відповідачу спірної земельної ділянки та визнання недійсним державного акту на право власності на цю земельну ділянку площею 0,1495 га, кадастровий номер 5624684100:03:015:0177;
скасування реєстрації права власності відповідача ОСОБА_2 на земельні ділянки, кадастровий номер: 5624684100:03:015:0329, площею 0,0747 га та кадастровий номер: 5624684100:03:015:0328, площею 0,0748 га, які були створені в результаті поділу земельної ділянки, кадастровий номер 5624684100:03:015:0177.
Разом із цим, у заяві про зміну предмета позову від 17 лютого 2021 року позивачем фактично змінено (доповнено) предмет позову, шляхом пред`явлення нової вимоги - витребування спірних земельних ділянок (кадастровий номер 5624684100:03:015:0329 та кадастровий номер: 5624684100:03:015:0328), без зміни підстав позову - без зміни фактичних обставини спірних правовідносин (зазначення нових фактичних обставин).
Закон не забороняє пред`явлення позивачем одночасно позовних вимог немайнового та майнового характеру, які пов`язані між собою, оскільки стосується виключно одного нерухомого майна (спірної земельної ділянки, яка поділена на дві земельні ділянки).
У справі, що переглядається, такі позовні вимоги позивача взаємопов`язані, оскільки фактично стосуються захисту, як він вважає, його порушеного права як власника спірної земельної ділянки (яка фактично поділена на дві земельні ділянки) та направлені на повернення цього майна (тобто, фактичним предметом спору являється спірне майно - земельні ділянки, які позивач вважає своєю власністю та бажає повернути).
На вищезазначене суди не звернули увагу та дійшли передчасних висновків про повернення заяви позивача про зміну предмета позову від 17 лютого 2021 року.
Суд першої інстанції при вирішенні питання про прийняття даної заяви припустився надмірного формалізму, що може мати наслідком обмеження права позивача на доступ до суду як елемента права на справедливий суд, що є неприпустимим. На зазначене апеляційний суд також не звернув уваги.
Таким чином, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду ухвалені без додержання норм процесуального права.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 24 травня 2021 року повернуто позивачу заяву про зміну предмета позову від 17 лютого 2021 року (яка подана до суду 18 лютого 2021 року) та закрито підготовче провадження в справі; призначено справу до судового розгляду по суті на 05 липня 2021 року.
Оскільки за ЦПК України подання заяви про зміну предмета позову та вирішення судом питання про її прийняття можливе лише до закінчення підготовчого судового засідання у підготовчому провадженні (у справах, які розглядаються за правилами загального позовного провадження), у такому випадку підлягає скасуванню ухвала суду першої інстанції від 24 травня 2021 року та постанова суду апеляційної інстанції від 28 жовтня 2021 року, а справа повертається до суду першої інстанції для продовження розгляду у підготовчому провадженні.
З наведених підстав касаційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, і передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанови, на які посилаються мотиви
- Справа № 917/1739/1704 грудня 2019
- Справа № 924/1473/1525 червня 2019
Усього посилань: 2