Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 року

м. Київ

справа №504/2099/18

провадження № 51-5499км21

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі – Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого                                         ОСОБА_1 ,

суддів                                                      ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання       ОСОБА_4 ,

прокурора                                             ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Березівка Березівського району Одеської області, громадянина України, який зареєстрований в АДРЕСА_1 ,

звільненого від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК, на підставі ст. 49 КК і

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 11 травня 2021 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК, та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом повного складання покарання за даним вироком та вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 20 листопада 2019 року ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Вирішено інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року вирок місцевого суду скасовано.

Кримінальне провадження №12018160330000868 від 14 червня 2018 року за обвинуваченням   ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК, закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК.

ОСОБА_6  було пред`явлено обвинувачення у тому, що він 09 червня 2018 року приблизно о 15:00, перебуваючи на території дачної ділянки по АДРЕСА_2 , вкрав належний ОСОБА_7 телефон, чим заподіяв останньому матеріальну шкоду в розмірі 5000 грн.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування своїх вимог прокурор вказує, що на час постановлення рішення апеляційним судом не пройшов 3-річний строк притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності, оскільки згідно з вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 20 листопада 2019 рокув іншому кримінальному провадженні обвинувачений вчинив новий тяжкий злочин проти власності після того, коли ним було вчинено крадіжку у розглядуваній справі. Відтак сторона обвинувачення вважає, що строк давності за правилами ч. 3 ст. 49 КК слід було обраховувати з дня вчинення нового злочину.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні підтримав вимоги касаційної скарги, просив її задовольнити.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не прибули.

Мотиви Суду

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 185 КК та їх доведеність у касаційній скарзі не оскаржуються.

На думку прокурора, апеляційний суд неправильно застосував положення ст. 49 КК щодо ОСОБА_6 , оскільки після вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК, ним було вчинено новий тяжкий злочин, тому у суду апеляційної інстанції не було підстав для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності з урахуванням положень ч. 3 ст. 49 КК.

З такими доводами сторони обвинувачення погоджується і колегія суддів.

За правилами ст. 12 КК з урахуванням змін, внесених Законом України від 22 листопада 2018 року №2617-VIII, інкриміноване ОСОБА_6 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК, належить до кримінальних проступків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі.

З матеріалів кримінального провадження слідує, що прокурор ОСОБА_8 в судовому засіданні апеляційного суду 03 листопада 2021 року заявив клопотання про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК (журнал та звукозапис судового засідання на а. с. 20-21, Т. 2).

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, задовольняючи вказане клопотання прокурора, апеляційний суд вказав, що матеріали кримінального провадження не містять відомостей про те, що ОСОБА_6 протягом трьох років з дати вчинення крадіжки (09 червня 2018 року) був засуджений за вчинення нового кримінального правопорушення чи ухилявся від суду і слідства.

Така аргументація суду апеляційної інстанції не відповідає матеріалам даного кримінального провадження, в яких наявний вирок Комінтернівського районного суду Одеської області від 20 листопада 2019 року, згідно з яким ОСОБА_6 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, який було вчинено ним 08 лютого 2019 року (а. с. 151-153, 172-174, Т. 1).

Інформація про цю судимість обвинуваченого була відображена у вироку суду першої інстанції від 11 травня 2021 року, згідно з яким під час призначення ОСОБА_6 остаточного покарання було застосовано правило ч. 4 ст. 70 КК, на що апеляційний суд уваги не звернув.

У цьому кримінальному провадженні обвинувачений вчинив крадіжку 09 червня 2018 року (ч. 1 ст. 185 КК), а 08 лютого 2019 року крадіжку з проникненням (ч. 3 ст. 185 КК), за яку його засуджено вироком від 20 листопада 2019 року, що набрав законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 КК перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Тобто давність за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК, від 09 червня 2018 року перервалася вчиненням 08 лютого 2019 року ОСОБА_6 нового злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, який є тяжким та за який його засуджено вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 20 листопада 2019 року.

Таким чином, колегією суддів встановлено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, у зв?язку з чим оскаржувана ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у цьому суді. Під час нового розгляду кримінального провадження апеляційному суду потрібно взяти до уваги наведене у цій постанові та прийняти законне та обґрунтоване судове рішення.

Керуючись статтями 433, 436-438, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                          ОСОБА_2                          ОСОБА_3