«Прокурор просить ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Посилається на неправильну кваліфікацію дій засуджених за ч. 3 ст. 186 КК, зазначаючи, що висновки апеляційного суду є немотивованими, суперечать обставинам, дослідженим судом першої інстанції. Вказує на допущені апеляційним судом порушення вимог КПК, зокрема, ст.ст. 94, 370, 419 КПК. Вважає також необґрунтованим та немотивованим рішення суду апеляційної інстанції і в частині визначення розміру завданих збитків, стверджує, що досудовим розслідуванням та судом першої інстанції було правильно застосовано кваліфікуючу ознаку вчиненого злочину, як заволодіння майном у великих розмірах. У касаційній скарзі представник потерпілих просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв’язку з неправильним вирішенням цивільного позову. Посилається на те, що у суді апеляційної інстанції розмір завданої шкоди оспорювався лише при визначені суми для компенсації потерпілим згідно цивільного позову, проте не оспорювався стороною захисту при кваліфікації діяння, тому вважає судове рішення про перекваліфікацію дій засуджених необґрунтованим. Верховний Суд ухвалу апеляційного суду скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Переглядаючи вирок місцевого суду, який кваліфікував дії засуджених за ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність такої кваліфікуючої ознаки, як застосування насильства, небезпечного для життя та здоров’я особи, яка зазнала нападу, а застосоване насильство у вигляді садна не потягло короткочасного розладу здоров’я ОСОБА_1, не призвело і не могло призвести до тілесних ушкоджень, небезпечних для життя чи здоров’я, та кваліфікував дії засуджених за ч.3 ст.186 КК, як насильницький грабіж, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у сховище. При цьому, повторно дослідивши обставини, встановлені під час кримінального провадження, апеляційним судом не проведено належного аналізу цих обставин, не надано оцінки кожному доказу за критеріями ст. 94 КПК, а сукупності доказів – з точки зору їх достатності та взаємозв'язку. Крім того, ухвалюючи рішення про прийняття одних і відхилення інших доказів, не було дотримано засади безпосередності дослідження доказів, передбачених ст. 23 КПК, а наведені висновки в ухвалі не вмотивовані та містять істотні суперечності. Так, кваліфікуючи дії засуджених за ч. 3 ст. 186 КК, апеляційний суд своє рішення мотивував тим, що останніми не завдано потерпілому тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя на момент їх заподіяння, а у плани обвинувачених входило саме викрадення майна, а не насильницький напад, тілесні ушкодження завдала тільки особа, яка перебуває у розшуку. При цьому, апеляційний суд в обґрунтування своїх висновків про відсутність насильства з боку засуджених по відношенню до ОСОБА_1 послався на висновок комісійної судово-медичної експертизи № 73 від 05 грудня 2017 року, згідно якого виявлені у ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді садна на лівій тім’яній ділянці голови не потягли за собою короткочасного розладу здоров’я. Проте, надаючи оцінку вказаному доказу, поза увагою суду залишився наявний в матеріалах провадження висновок експерта № 191 від 22 грудня 2014 року, який було покладено судом першої інстанції в основу обвинувального вироку. Згідно якого на тілі ОСОБА_1 експерт виявив тілесні ушкодження у вигляді крововиливу задньої поверхні лівого передпліччя, рани лівої скронево-тімяної області голови, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, більше шести днів. Апеляційний суд, не дослідивши безпосередньо вказаного доказу, не мотивувавши свого рішення, чому він відхиляє один доказ і бере до уваги інший, взяв до уваги лише висновок комісійної судово-медичної експертизи. Також, апеляційний суд послався на показання свідка ОСОБА_1, надані ним у суді першої інстанції, та зазначив, що останній після планового відключення електроенергії, вирішив обійти територію, біля одного з складів почув шарудіння, посвітив ліхтариком, звідки вибігло троє чоловік, один з яких вдарив його палицею по голові, після чого, щоб він нічого не бачив, йому на очі натягли шапку, зв’язали руки пластиковими хомутами, відвели у дальній кут складу і забрали мобільний телефон. Між тим, із показань цього свідка, які досліджувалися у суді першої інстанції вбачається, що він стверджував, що один із чоловіків вдарив його палицею в голову та з голови потекла кров. Зазначене суд апеляційної інстанції взагалі не вказав у своєму рішенні. Окрім того, поза увагою апеляційного суду при перекваліфікації дій засуджених залишилося і те, що як слідує з матеріалів провадження, напад на охоронювану територію підприємства обвинуваченими ретельно планувався, їм було достеменно відомо про наявність охоронця, саме для нейтралізації якого обвинуваченими за попередньою змовою було заздалегідь підготовлено та взято з собою предмет для нанесення тілесних ушкоджень, хомути для зв'язування, маски, а також підшукали транспортний засіб, знайшли гроші на пальне, придбали сім-карту мобільного оператора для підтримання зв'язку, заздалегідь розподілили між собою ролі у вчиненні злочину. Все вказане свідчить про те, що злочин вчинявся узгоджено, зі спільним умислом. Крім цього, після того, як особою, що на даний час перебуває у розшуку, спричинено удар палицею у голову ОСОБА_1, інші учасники злочину не відмовились від його подальшого вчинення, а навпаки, допомогли подолати супротив охоронця, зв'язали його, відвели у дальній кут сховища, де залишили, замкнувши сховище ззовні, тим часом довівши злочин до кінця та заволодівши майном. Без оцінки апеляційного суду залишилися обставини вчиненого злочину, характер завданого удару потерпілому, його сила, направленість у життєво важливі органи — голову, наслідки такого удару, у тому числі з урахуванням показань потерпілого та висновку експерта № 191 від 22 грудня 2014 року.»
Судове рішення · Постанова
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
- Справа №
- 394/674/15-к
- Дата
- 3 лютого 2022 р.
- Суддя
- Матієк Тетяна Василівна
- ч. 3 ст. 185 КК
- ч. 3 ст. 186 КК
- ч. 4 ст. 187 КК
Також цитує: ч. 5 ст. 27 КК · ч. 5 ст. 72 КК
Джерело: дані реєстру
Висновок щодо застосування норми права
Мотиви Верховного Суду
Ця постанова в оглядах судової практики ВС
Що вирішив суд
Ми ще не прочитали це рішення. Текст нижче — повний і незмінений, як його опублікував реєстр.
Текст рішення
Оригінал у реєстріРішення знеособлене держателем реєстру: імена учасників замінено на позначки на кшталт ОСОБА_1. Ми не деанонімізуємо їх.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 394/674/15-к
провадження № 51-8803км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
захисників (у режимі відеоконференції) ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
засуджених (у режимі відеоконференції) ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_11 – адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 30 березня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014120200000448, за обвинуваченням
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Ульяновки Кіровоградської області, жителя АДРЕСА_1 , такого, що не має судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4
ст. 187 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 березня 2018 року
ОСОБА_11 засуджено за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна.
Постановлено зарахувати ОСОБА_11 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення: з 24 грудня 2015 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі на підставі ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII; з 21 червня 2017 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі на підставі ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону України
від 18 травня 2017 року № 2046-VIII.
Постановлено відмовити в задоволенні цивільного позову ПСП "Лан", ПП "Новий Світ" та ТОВ "Імені Юрія Гагаріна" про відшкодування завданої шкоди.
Зазначеним вироком засуджено, також, ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та
ОСОБА_12 , щодо яких судові рішення в касаційному порядку не оскаржено.
За вироком ОСОБА_11 визнано винуватим та засуджено в пособництві у вчиненні розбій ного нападу за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у сховище, у великих розмірах за таких обставин.
На початку грудня 2014 року ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та особа, яка в теперішній час перебуває в розшуку, домовились між собою заволодіти чужим майном, зокрема засобом захисту рослин (далі – ЗЗР). Для виконання спільного злочинного умислу ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 та особа, яка
в теперішній час розшукується, пристосували предмет для завдання тілесних ушкоджень, підшукали лом, молот, пластикові хомути. ОСОБА_11 заздалегідь пообіцяв надати вантажний транспортний засіб для перевезення ЗЗР, яким планували заволодіти. Крім того, ОСОБА_11 отримав гроші на заправку автомобіля паливом, особисто придбав і замінив нову сім-карту у власному мобільному телефоні, за допомогою якого планували зв`язок між співвиконавцями. Також ОСОБА_11 придбав дві маски для ОСОБА_9 і заздалегідь обіцяв приховати та перевезти майно, спільно здобуте злочинним шляхом, для чого приїхав з іншого населеного пункту до складів
і очікував на телефонний дзвінок для завантаження чужих ЗЗР у керований ним вантажний автомобіль ГАЗ 3302-14П, д.н. НОМЕР_1 .
17 грудня 2014 року близько 18:00 на виконання єдиного злочинного плану
ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та особа, яка в теперішній час перебуває у розшуку, на автомобілі BA3-21083 під керуванням ОСОБА_9 приїхали на південно-західну околицю смт Новоархангельська Кіровоградської області. Для запобігання ідентифікації їх обличчя вдягнули маски. Для полегшення вчинення злочину взяли із собою предмет для завдання тілесних ушкоджень, а також підшукані ними лом, молот, пластикові хомути. На території охоронюваних складів, що належить приватному сільськогосподарському підприємству "Лан", спостерігали за ОСОБА_13 , який забезпечував охорону сховища та майна, що зберігалось у складах.
Реалізовуючи єдиний злочинний умисел, кінцевою метою якого було їх спільне заволодіння ЗЗР у великих розмірах, особа, яка в теперішній час перебуває в розшуку, з метою подолання опору ОСОБА_13 умисно завдала один удар заздалегідь підшуканим твердим предметом в голову охоронця, від чого в ОСОБА_13 утворилась рана лівої скронево-тімяної ділянки голови, яка згідно з висновком судово-медичного експерта № 191 від 22 грудня 2014 року може відповідати вказаному
в постанові строку і відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
На виконання спільно розробленого плану ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 заздалегідь підшуканими пластиковими хомутами зв`язали руки ОСОБА_13 , позбавивши охоронця можливості вільно рухатись.
Діючи узгоджено, за попередньою змовою, співвиконавець ОСОБА_9 разом
з особою, яка зараз перебуває у розшуку, завдяки заздалегідь підшуканих ними лому
і молоту зламали навісні замки з воріт складу № 5, належного на праві приватної власності ПСП "Лан", внаслідок чого ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 і особа, яка зараз перебуває у розшуку, проникли у сховище.
Особа, яка в теперішній час перебуває у розшуку, зателефонувала ОСОБА_11 , який виконав заздалегідь надану обіцянку про необхідність вивезти ЗЗР, якими вони спільно заволоділи. ОСОБА_10 з ОСОБА_12 зустріли у визначеному ними місці автомобіль ГАЗ 3302-14П, д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_11 , який умисно заїхав до приміщення складу, в якому останній спільно з ОСОБА_9 та особою, яка в теперішній час перебуває у розшуку, завантажили ЗО пластикових каністр ємністю 20 літрів кожна з гербіцидом "Базагран", вартість якого згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи № 205 від 19 травня 2015 року становить 282 грн за літр, на загальну суму 169 200 грн, тобто заволоділи майном фактичного володільця – приватного сільськогосподарського товариства "Лан" у великих розмірах.
Після цього, умисно зовні зачинивши на замок ворота складу, усередині якого залишили зв`язаного ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 ,
а також ОСОБА_11 , який заздалегідь обіцяв і фактично виконав обіцянку, а також сприяв перевезенню, приховуванню та збуту ЗЗР у великих розмірах, спільно вивезли і збули чуже майно. Гроші від продажу ЗЗР поділили між собою.
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 21 червня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_11 змінено. Визнано його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.186 КК, та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців. З урахуванням вимог ч. 5 ст. 72 КК засудженого звільнено від відбування покарання за відбуттям строку покарання.
Постановою колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 20 червня 2019 року зазначену ухвалу апеляційного суду скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 30 березня 2021 року, зокрема, апеляційну скаргу прокурора задоволено, а апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_11 – адвоката ОСОБА_14 та представника потерпілих задоволено частково. Вирок місцевого суду від 23 березня 2018 року щодоОСОБА_11 змінено.
Постановлено на підставі ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону України від 26 листопада
2015 року № 838-VIII зарахувати ОСОБА_11 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 27 січня 2015 року по 21 червня 2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Постановлено цивільний позов представника ПСП "Лан", ПП "Новий Світ" та
ТОВ "Імені Юрія Гагаріна" залишити без розгляду.
У решті вирок щодо ОСОБА_11 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що апеляційним судом було порушено право ОСОБА_11 на захист, оскільки апеляційний розгляд здійснено за відсутності захисника останнього. Також вважає, що дії ОСОБА_11 отримали неправильну юридичну оцінку і мають бути кваліфіковані за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 185 КК, оскільки у співучасників цього злочину був наявний "ексцес виконавця".
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_6 підтримав доводи касаційної скарги, просив скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_11 і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Засуджений ОСОБА_9 та захисник ОСОБА_7 заперечували проти задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_6 .
Засуджений ОСОБА_10 та захисник ОСОБА_8 підтримали доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_6 .
Прокурор вважала, що касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, просила скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_11 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви суду
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Розглядаючи касаційну скаргу захисника на ухвалу апеляційного суду, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Частиною 1 ст. 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, зокрема, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК.
Проте апеляційний суд під час перегляду вироку щодо ОСОБА_11 не дотримався вимог процесуального закону.
Як видно з матеріалів кримінального провадження, його розгляд у суді апеляційної інстанції, зокрема, за апеляційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_11 – адвоката ОСОБА_14 був призначений на 30 березня 2021 року.
Захист інтересів ОСОБА_11 в апеляційному суді здійснював адвокат ОСОБА_6 .
Напередодні судового засідання цей адвокат подав клопотання, в якому просив відкласти розгляд справи у зв`язку з неможливістю прибути в судове засідання за станом здоров`я (т. 17, а.с. 145).
При прослуховуванні аудіодиску судового засідання апеляційного суду від 30 березня 2021 року встановлено, що колегією суддів було прийнято рішення про розгляд кримінального провадження за відсутності захисника засудженого ОСОБА_11 – адвоката ОСОБА_6 .
Проте, приймаючи таке рішення, апеляційний суд залишив поза увагою імперативні вимоги ч. 1 ст. 52 КПК, згідно з якою участь захисника у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів є обов`язковою.
Колегія суддів звертає увагу на те, що право підозрюваного, обвинуваченого на захист є невід`ємною складовою права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 21 КПК).
Право на захист закріплено ст. 63 Конституції України, а забезпечення цього права
є однією з основних засад судочинства в Україні (ст. 129 Основного Закону, ст. 7 КПК).
Таким чином, підсумовуючи викладене, колегія суддів констатує, що апеляційний суд порушив право ОСОБА_11 на захист, оскільки не забезпечив реалізації ним цього права згідно з вимогами КПК під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Вказане порушення в контексті ч. 1 ст. 412 КПК є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Отже, ухвала Кропивницького апеляційного суду від 30 березня 2021 рокущодо ОСОБА_11 підлягає скасуванню на підставі п. 1
ч. 1 ст. 438 КПК із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене та прийняти законне й обґрунтоване судове рішення.
Вимоги захисника в касаційній скарзі щодо скасування зазначеної ухвали і щодо
ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 є неприйнятними, оскільки захисник ОСОБА_6 відповідно до договору не представляє їх інтереси, а здійснює захист інтересів ОСОБА_11 .
Оскільки ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_11 скасовується з підстав істотного порушення вимог КПК, тому на даній стадії касаційний суд позбавлений можливості надати висновок щодо кваліфікації дій ОСОБА_11 . Ці доводи сторони захисту підлягають ретельній перевірці судом апеляційної інстанції під час нового розгляду із наданням вмотивованих та обґрунтованих висновків.
Ураховуючи зазначене, касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 30 березня 2021 року щодо
ОСОБА_11 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
У решті це судове рішення залишити без зміни.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Це не юридична консультація. Перевіряйте текст постанови в реєстрі за посиланням угорі.
А як вирішували справи, схожі на вашу?
Підберемо рішення за вашою статтею та обставинами, покажемо, чим вони завершувались і який строк типовий.
Перевірити мою справу