Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

23 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 663/1462/19

провадження № 51-3696 км 21

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                                          ОСОБА_1 ,

суддів                                                                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                           ОСОБА_4 ,

прокурора                                                               ОСОБА_5 ,

захисника в режимі відеоконференції             ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника                   ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 22 червня 2021 року у кримінальних провадженнях                     № 12019230230000529 та № 12019230230000911 за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Урзуф Першотравневого району Донецької області, жителя          АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 121 КК України,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 186,             ч. 1 ст. 125 КК України.

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Скадовського районного суду Херсонської області від 22 лютого 2021 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк              6 років.

Цим вироком також засуджено ОСОБА_9 , судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржуються.

Згідно з вироком ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він 02 травня         2019 року приблизно о 01:35, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись перед центральним входом до цілодобового магазину "Продукти-238" ТОВ "АТБ-Маркет", що на вул. Сергіївській, 14 у м. Скадовську Херсонської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до потерпілого ОСОБА_10 умисно завдав останньому численних ударів руками в голову, чим заподіяв йому легкі тілесні ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Крім того, 02 травня 2019 року приблизно о 01:35, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи групою осіб спільно з ОСОБА_9 , знаходячись перед центральним входом до цілодобового магазину "Продукти-238" ТОВ "АТБ-Маркет", що на              вул. Сергіївській, 14 у м. Скадовську Херсонської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до потерпілого ОСОБА_11 умисно завдали останньому численних ударів руками та ногами в голову та по тулубу, чим заподіяли йому тяжкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 22 червня 2021 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та апеляційну захисника ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 залишено без задоволення, а вирок Скадовського районного суду Херсонської області від                 22 лютого 2021 року – без зміни.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх вимог зазначає про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого. Вважає, що під час дослідження відеозапису події кримінальних правопорушень місцевий суд неправильно встановив, що бійка була спровокована саме ОСОБА_8 , оскільки початок бійки не був зафіксований об`єктивом камери спостереження. Наголошує, що в ході судового розгляду не було встановлено причини конфлікту, при цьому відповідно до показань ОСОБА_8 потерпілі першими розпочали бійку, тоді як він вживав заходів для оборони. На підтвердження цього факту вказує те, що ОСОБА_8 самостійно припинив завдавати ударів потерпілим, коли усвідомив, що йому вже нічого не загрожує, залишився на місці бійки до приїзду поліції, а також вчинив активні дії для припинення заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень іншим засудженим. Крім того, про відсутність наміру чіплятися до потерпілих свідчить і те, що ОСОБА_8 один підійшов до них, без інших хлопців, з якими у той вечір проводив дозвілля. Водночас зазначає, що поза увагою суду залишився той факт, що під час конфлікту потерпілі також перебували у стані алкогольного сп`яніння, а більшість ударів ОСОБА_11 завдав саме ОСОБА_9 . Звертає увагу, що досліджені докази не підтверджують змови обвинувачених на спричинення потерпілим тілесних ушкоджень. На думку захисника, зазначені обставини в їх сукупності, а також те, що ОСОБА_8 під час судового розгляду попросив вибачення у потерпілих, свідчать про можливість призначення йому більш м`якого покарання. Перевіряючи вирок місцевого суду в апеляційному порядку, апеляційний суд не надав відповіді на зазначені доводи сторони захисту, чим порушив вимоги процесуального закону.

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги захисника, просила судові рішення залишити без зміни.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Мотиви Суду

Згідно із ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

У касаційній скарзі захисник не погоджується з оцінкою доказів, які були предметом дослідження місцевого суду, у зв`язку з чим вважає, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи, що в сукупності призвело до призначення ОСОБА_8 занадто суворого покарання.

Зокрема, на переконання захисника, під час дослідження відеозапису події кримінальних проваджень, місцевий суд неправильно встановив, що бійка була спровокована саме ОСОБА_8 , оскільки початок бійки не був зафіксований об`єктивом камери спостереження. Наголошує, що в ході судового розгляду не було встановлено причини конфлікту, при цьому з показань ОСОБА_8 потерпілі першими розпочали бійку, тоді як він вживав заходів для оборони. На підтвердження цього факту вказує те, що ОСОБА_8 самостійно припинив завдавати ударів потерпілим, коли усвідомив, що йому вже нічого не загрожує, залишився на місці бійки до приїзду поліції, а також вчинив активні дії для припинення заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень іншим засудженим.

Крім того, захисник у касаційній скарзі вказує, що про відсутність наміру чіплятися до потерпілих свідчить і те, що ОСОБА_8 один підійшов до них, без інших хлопців, з якими у той вечір проводив дозвілля. Також зазначає, що поза увагою суду залишився той факт, що під час конфлікту потерпілі також перебували у стані алкогольного сп`яніння, а більшість ударів ОСОБА_11 завдав саме ОСОБА_9 . Звертає увагу, що досліджені докази не підтверджують змови обвинувачених на спричинення потерпілим тілесних ушкоджень.

Тобто, не погоджуючись із викладеними у вироку суду висновками, захисник фактично вказує про неповноту та однобічність судового розгляду, оспорюючи відповідність висновків суду, викладених у судових рішеннях, фактичним обставинам кримінального провадження, а також просить доказу у кримінальному провадженні –відеозапису події, дати іншу оцінку, ніж та, яку місцевий суд надав під час розгляду кримінального провадження.

Однак такі доводи захисника не можуть бути предметом касаційного розгляду, оскільки з огляду на вимоги ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати достатність обсягу судового розгляду для постановлення остаточного рішення, здійснювати оцінку здобутих судами першої та апеляційної інстанцій доказів, вирішувати питання про їх достовірність, встановлювати інші фактичні обставини справи, ніж ті, які викладені в судових рішеннях.

З огляду на процесуальні повноваження суду касаційної інстанції, який є судом права, а не факту, під час касаційного розгляду суд має оперувати тими фактичними обставинами та доказовою базою, які встановлені судами попередніх інстанцій, та зобов`язаний перевіряти правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Як убачається з вироку, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 121 КК України, за викладених у вироку обставин ґрунтуються на доказах, досліджених та належно оцінених у судовому засіданні.

Такі висновки суд зробив на підставі показань засуджених ОСОБА_8 та       ОСОБА_9 , потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , експерта ОСОБА_17 .

Судом першої інстанції співставлено, проаналізовано і покладено в основу обвинувального вироку дані, що містяться у протоколах прийняття заяв про вчинене кримінальне правопорушення від 02 травня 2019 року та від 15 травня 2019 року, рапорті про отримання 02 травня 2019 року Скадовським ВП Новокаховського ВП ГУНП в Херсонській області телефонного повідомлення про бійку, протоколі огляду місця події від 02 травня 2019 року, протоколі про пред`явлення потерпілому       ОСОБА_10 особи ОСОБА_8 по фотознімкам, заяві ОСОБА_8 про добровільну видачу джинсової куртки та протоколі огляду джинсової куртки від          02 травня 2019 року, протоколі тимчасового доступу до речей та документів від          04 травня 2019 року та протоколі огляду відеозапису системи відеоспостереження магазину "Продукти-238" ТОВ "АТБ-Маркет".

Також місцевим судом досліджено як доказ винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому дій дані, що містяться у висновках судово-медичних експертиз    № 30 від 14 травня 2019 року та № 33 від 15 травня 2019 року.

Крім того, місцевим судом обґрунтовано свої висновки щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 переглянутим у судовому засіданні відеозаписом із системи відеоспостереження магазину "Продукти-238" ТОВ "АТБ-Маркет".

Відповідно до змісту вироку, за результатом такого перегляду встановлено, що ОСОБА_8 неодноразово підходив до потерпілих, які при цьому поводилися спокійно, намагалися його ігнорувати та не провокували будь-яких дій. У подальшому розпочалася бійка, під час якої ОСОБА_8 спочатку завдавав ударів ОСОБА_10 , потім ОСОБА_11 . Після чого ОСОБА_8 вже разом із ОСОБА_9 завдавали численних ударів в голову лежачому на тротуарі ОСОБА_11 . За вказаними подіями спостерігала жінка, яка зробила зауваження ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , однак вони не реагували на її зауваження та продовжували завдавати ударів у голову лежачому вже без свідомості ОСОБА_11 . У процесі побиття ОСОБА_9 підібрав барсетку, яка лежала біля потерпілого, та відійшов, після чого повернувся та продовжив завдавати лежачому на тротуарі непритомному ОСОБА_11 численних ударів по тулубу та в голову.

Аналізуючи зазначений доказ, місцевий суд дійшов переконання, що ОСОБА_8 декілька разів підходив до потерпілих, при цьому його поведінка свідчила про намагання показати свою перевагу, що підтверджується імітуванням ударів в їх сторону, наблизився впритул до ОСОБА_10 , який у цей час намагався стримати ОСОБА_8 . Під час розмови ОСОБА_10 відштовхнув ОСОБА_8 , однак ударів йому не завдавав, при цьому ОСОБА_8 , не маючи наміру облишити потерпілих, по черзі почав завдавати їм руками і ногами удари у різні частини тіла, у відповідь потерпілі завдавали йому також удари, проте не наступального характеру. При цьому ОСОБА_8 цілеспрямовано завдавав ударів потерпілим навіть тоді, коли вони були на відстані та не вчиняли жодних дій, а навпаки відходили та намагались захищатися. Від одного з ударів ОСОБА_11 впав, та, піднявшись, намагався заспокоїти          ОСОБА_8 , однак останній схопив потерпілого за одяг та продовжив наносити свої удари, потягнув за одяг та вони впали. Потім ОСОБА_8 та ОСОБА_9 почали завдавати лежачому на тротуарі ОСОБА_11 численних ударів по тулубу та в голову.

При цьому місцевий суд дійшов висновку, що версія ОСОБА_8 про заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень під час захисту, спростовується сукупністю здобутих доказів у кримінальному провадженні. А тому місцевий суд розцінив таку позицію ОСОБА_8 як спробу змоделювати ситуацію на свою користь з метою пом`якшити покарання.

Таким чином, місцевий суд у вироку констатував, що зазначені докази та наявні в них фактичні дані є послідовними, не містять протиріч та не викликають сумнівів у їх достовірності.

Висновки про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 121 КК України, місцевий суд належно вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до вимог закону та правильно визнано судом достатніми і взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо нього.

Таким чином, у вироку суду в повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості          ОСОБА_8 , які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень ст. 94 КПК України. В основу обвинувального вироку покладено виключно ті докази, що не викликають сумнівів у їхній достовірності. Зі змісту вказаного вироку вбачається, що суд у мотивувальній його частині виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, із достатньою конкретизацією встановив і зазначив місце, час, спосіб вчинення кримінальних правопорушень, їх наслідки.

Перевіряючи в апеляційному порядку доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , апеляційний суд надав відповідну оцінку показанням засуджених, потерпілих та свідків, а також сукупності інших доказів у справі, які визнав послідовними й такими, що узгоджуються між собою, та мотивовано спростував доводи сторони захисту про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

При цьому апеляційний суд не встановив порушень процесуального законодавства під час збирання, дослідження та оцінки наведених місцевим судом доказів, як і не встановив підстав для визнання таких доказів недопустимими, а також погодивсяз кваліфікацією дій ОСОБА_8 .

Під час дослідження матеріалів кримінального провадження встановлено, що апеляційний суд, дотримуючись вимог статей 404, 405, 407, 412-414 КПК України, переглянув вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_8 за апеляційною скаргою його захисника, ретельно перевірив зазначені в ній доводи, проаналізував їх, дав на них переконливі відповіді, зазначивши в ухвалі підстави, через які визнав такі доводи необґрунтованими.

Тобто, здійснюючи перевірку доводів апеляційної скарги в порядку апеляційної процедури, відповідно до вимог кримінального процесуального закону апеляційний суд надав таким доводам належну оцінку та з наведенням докладних мотивів обґрунтував прийняте рішення.

Ухвала суду апеляційної інстанції є законною, обґрунтованою, вмотивованою та відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

Що стосується доводів захисника про невідповідність призначеного ОСОБА_18 покарання тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та його особі, то такі доводи колегія суддів вважає безпідставними.

Як убачається з вироку суду першої інстанції, обґрунтовуючи висновок щодо виду і розміру покарання засудженому, місцевий суд врахував ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, одне з яких є тяжким, та віднесені до категорії злочинів проти життя та здоров`я, що є найвищою соціальною цінністю, також врахував мотив, спосіб вчинення кримінальних правопорушень та їх наслідки. Крім того, місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_8 має молодий вік, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, неодружений, офіційно не працевлаштований. При цьому місцевий суд взяв до уваги позицію потерпілих ОСОБА_10 , який поклався на розсуд суду, та ОСОБА_11 , який наполягав на призначенні суворого покарання.

Обставиною, яка обтяжує покарання засудженому ОСОБА_8 , суд визнав вчинення кримінальних правопорушень в стані алкогольного сп`яніння. Обставин,     які б пом`якшували покарання, під час судового розгляду встановлено не було.

Проаналізувавши вказані обставини у їх сукупності, місцевий суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_8 можливе виключно в умовах ізоляції його від суспільства, та призначив покарання у виді позбавлення волі, наближене до мінімального, що передбачене санкцією ч. 1 ст. 121 КК України.

Не погодившись з вироком місцевого суду в частині призначеного покарання, сторона захисту оскаржила такий вирок в апеляційному порядку.

Суд апеляційної інстанції, здійснюючи перевірку доводів апеляційної скарги засудженого, дійшов висновку, що в апеляційній скарзі не було наведено аргументованих доводів щодо суворості призначеного покарання та необхідності його пом`якшення.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що призначене місцевим судом ОСОБА_8 покарання з огляду на вимоги статей 50, 65 КК України є законним, обґрунтованим та відповідає його основній меті як заходу примусу. При цьому апеляційний суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для застосування щодо ОСОБА_8 положень ст. 75 КК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого та апеляційного судів та вважає, що призначене засудженому ОСОБА_8 покарання відповідає вимогам закону, за своїм видом і розміром є необхідним та достатнім для його виправлення, справедливим та таким, що не суперечить положенням закону України про кримінальну відповідальність.

Таким чином, з урахуванням всіх зазначених обставин в їх сукупності, а також тих, про які захисник вказує у своїй касаційній скарзі, колегією суддів не встановлено підстав вважати призначене засудженому ОСОБА_8 покарання явно несправедливим через його суворість.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі засудженого, касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу Херсонського апеляційного суду від 22 червня 2021 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                               ОСОБА_2                           ОСОБА_3 ь