Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 739/2200/18

провадження № 51-232км21

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                         ОСОБА_1 ,

суддів                                                      ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання       ОСОБА_4 ,

засудженого                                        ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

захисника                                             ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

прокурора                                            ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 29 вересня 2020 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду             від 18 грудня 2020 рокуу кримінальному провадженні № 12019270190000125 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новгород-Сіверського Чернігівської області та жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

3а вироком Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області                      від  29 вересня 2020 року ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено до покарання у виді позбавлення волі:

- за ч. 2 ст. 185 КК на строк 2 роки;

- за ч. 3 ст. 185 КК на строк 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК до вказаного покарання приєднано покарання, призначене ОСОБА_5 за вироком Менського районного суду Чернігівської області від 19 грудня 2019 року та остаточно визначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці.

Суд першої інстанції встановив що, неповнолітній ОСОБА_5 20 листопада 2018 року близько 14:00 перебуваючи з дозволу власника в буд. АДРЕСА_1 , повторно таємно викрав з будинку 560 грн, чим завдав потерпілій            ОСОБА_8 матеріальної шкоди.

На початку та в середині квітня 2019 року в невстановлений час ОСОБА_5 , перебуваючи у будинку АДРЕСА_2 шляхом вільного доступу повторно таємно викрав мобільні телефони "Nokia Donod D802" та                     "Fly FF301", які належали потерпілому  ОСОБА_9 , завдавши останньому матеріальної шкоди на суму 550 грн.

Він же, 21 квітня 2019 року ввечері в невстановлений час проник до цього  будинку та повторно таємно викрав належне ОСОБА_9 майно на суму                        264, 66 грн.

При перегляді вироку Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 18 грудня  2020 року залишив його без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати вказані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

На обґрунтування цих вимог захисник зазначає, що розгляд справи в суді першої інстанції було здійснено незаконним складом суду, оскільки вирок ухвалено суддею, не уповноваженим зборами суддів на розгляд кримінальних проваджень щодо неповнолітніх.

Крім того, вказує на невідповідність призначеного ОСОБА_5 покарання тяжкості вчиненого злочину та даним про особу засудженого, яке, на думку захисника, є явно несправедливим через суворість  .

Вважає, що при перегляді вироку суд апеляційної інстанції не дав обґрунтованих відповідей на доводи його апеляційної скарги, не усунув вказаних порушень і безпідставно залишив цю скаргу без задоволення, а вирок без змін.

Тому, на переконання захисника, оскаржувані вирок та ухвала не відповідають вимогам статей 370, 374 та 419 КПК і підлягають скасуванню.

Позиція учасників в суді касаційної інстанції

У судовому засіданні засуджений та його захисник підтримали вимоги касаційної скарги.

Прокурор виступив проти задоволення касаційної скарги та просив залишити оскаржувані судові рішення без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Відповідно до статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Виходячи зі змісту вимог статті 370 КПК, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з частинами 1-2 статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та  невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

За визначенням статті 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Відповідно до п. 2 ч. 2 цієї норми судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо воно ухвалено незаконним складом суду.

Положеннями ч. 14 ст. 31 КПК передбачено, що суддя, уповноважений здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, розглядає, зокрема клопотання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, їх продовження, зміну чи припинення, а також кримінальне провадження в апеляційному чи касаційному порядку щодо перегляду прийнятих із зазначених питань судових рішень згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"                    від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі – Закон № 1402-VIII) судді (суддя), уповноважені здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, обираються з числа суддів відповідного суду зборами суддів цього суду за пропозицією голови суду або за пропозицією будь-якого судді цього суду, якщо пропозиція голови суду не була підтримана, на строк не більше трьох років і можуть бути переобрані повторно.

Такі самі правила щодо обрання суддів уповноважених розглядати справи щодо неповнолітніх були визначені і ч. 3 ст. 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI).

У приписах цих норм чітко зазначено, що суддя, уповноважений здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх обирається зборами суддів на строк не більше трьох років. Оскільки зборами суддів визначається конкретний суддя уповноважений розглядати справи щодо неповнолітніх, то в протоколі та рішенні зборів має бути зазначено прізвище цього судді.

За спливом цього строку рішення зборів втрачає свою юридичну силу, а суддя обраний розглядати справи щодо неповнолітніх, свої повноваження на розгляд таких справ.

До протоколу автоматичного розподілу справи в матеріалах провадження не долучено копію протоколу або рішення зборів суддів Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області щодо обрання судді (суддів)  уповноважених здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх.

Під час перевірки вироку за апеляційною скаргою захисника, доводи якої є аналогічними тим, що зазначені ним у касаційній скарзі, апеляційний суд витребував з місцевого суду інформацію щодо проведеного розподілу провадження.

На цей запит районний суд надав інформацію про те, що автоматизований розподіл справи і визначення судді, уповноваженого розглядати кримінальне провадження щодо неповнолітнього ОСОБА_5 були проведенні на підставі рішення зборів цього суду від 23 квітня 2015 року. До відповіді було надано копію Протоколу № 7 зборів суддів Новгород-Сіверського районного суду                від 23 квітня 2015 року зі змісту якого вбачається, що зборами суддів цього суду було прийнято рішення про те, що у разі відсутності судді, який уповноважений розглядати справи щодо неповнолітніх, його повноваження здійснює інший суддя, який має найбільший стаж роботи на посаді судді. У той же час як убачається зі змісту протоколу, конкретного суддю зборами обрано не було і прізвище судді, уповноваженого розглядати кримінальні провадження щодо неповнолітніх у ньому не зазначено.

Іншого рішення, щодо визначення судді уповноваженого розглядати справи відносно неповнолітніх, як убачається з матеріалів провадження, після 23 квітня 2015 року збори суддів місцевого суду не приймали.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні надійшов до суду 27 грудня 2018 року і цього ж дня автоматизованою системою справу було розподілено для розгляду судді ОСОБА_10 , яка мала найбільший стаж роботи на посаді судді.

Однак, як убачається з матеріалів провадження, від дня рішення зборів суддів місцевого суду і до надходження обвинувального акта до суду та проведення автоматизованого розподілу справи минуло понад три роки, а відтак це рішення зборів суддів на час проведення автоматизованого розподілу справи вже втратило свою юридичну силу.

Таким чином, склад суду для розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції був визначений з порушенням вимог кримінального процесуального закону, а вирок у кримінальному провадженні ухвалений незаконним складом суду.

Вказане порушення є істотним.

Відповідно до положень п. 3 ч. 2 ст. 412 КПК судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо воно ухвалено незаконним складом суду.

За правилами статей 409 та 438 КПК істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної та касаційної інстанції.

При перегляді вироку за апеляційною скаргою захисника суд апеляційної інстанції відхиляючи наведені в ній доводи щодо розгляду провадження незаконним складом суду формально послався в своєму рішення на вказаний протокол зборів суддів районного суду від 23 квітня 2015 року не звернувши при цьому уваги на те, що на час проведення автоматизованого розподілу справи закінчилися строки, передбачені Законами № 2453-VI та № 1402-VIII, а також, що рішенням цих зборів не було визначено конкретного суддю (не заначено прізвище) уповноваженого розглядати справи щодо неповнолітніх.

Отже, ухвала апеляційного суду якою вказаний вирок був залишений без змін, також не може вважатися законною.

Оскільки допущене процесуальне порушення може бути усунуто тільки при новому судовому розгляді, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу захисника задовольнити, вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду у кримінальному провадженні скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Так як судові рішення у кримінальному провадженні підлягають скасуванню, а справа призначенню до нового розгляду в суді першої інстанції, інші, наведені в касаційній скарзі захисника доводи, щодо суворості призначеного          ОСОБА_6 покарання судом касаційної інстанції не перевіряються і мають бути проаналізовані місцевим судом при новому розгляді.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід узяти до уваги наведене, усунути допущені порушення та з додержанням вимог статей 370-374 КПК ухвалити у справі законне та обґрунтоване судове рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити. Вирок Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 29 вересня 2020 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 18 грудня 2020 року щодо ОСОБА_5 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

___________________                            ________________                     __________________

ОСОБА_1                          ОСОБА_2                          ОСОБА_3