Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2021 року

м. Київ

справа №722/1585/20

провадження № 51-3820км21

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі – Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого                                             ОСОБА_1 ,

суддів                                                         ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання            ОСОБА_4 ,

прокурора                                                  ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_6 на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 10 вересня 2021 рокущодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 ,

засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, і

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Новодністровського міського суду Чернівецької області від 03 червня 2021  року ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладено на неї обов`язки передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 до ОСОБА_6 та ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" (далі ПАТ "УПСК") задоволено частково, стягнуто на його користь:

- з ПАТ "УПСК" 7852,87 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 392,64 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, 831,05 грн у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу;

- з ОСОБА_6 29607,36 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, 2984,14 грн у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_6 задоволено частково, стягнуто з засудженої на користь потерпілого 3565,15 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 25 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та 2424,97 грн у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 10 вересня 2021 року частково задоволено апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_7 – адвоката ОСОБА_9 , вирок місцевого суду в частині задоволення цивільного позову щодо відшкодування матеріальної шкоди змінено, стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі 22 125,15 грн. В решті вирок місцевого суду залишено без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_6 03 березня 2020 року приблизно о 10:50 год, керуючи технічно справним автомобілем марки "ВАЗ-21070" (д.н.з. НОМЕР_1 ), проявивши неуважність до дорожньої обстановки та самовпевненість у своїх діях, не врахувала дорожню обстановку, неправильно застосувала прийоми керування транспортним засобом і розпочала маневр розвороту керованого нею транспортного засобу на вул. Грушевського в с. Вашківці, Сокирянського району, Чернівецької області, порушивши вимоги пунктів 10.1, 10.4 та 10.6 Правил дорожнього руху України (далі ПДР), і здійснюючи який, допустила зіткнення із мотоциклом марки "LIFAN LF200-10B" (д.н.з. НОМЕР_2 ), під керуванням ОСОБА_8 , який рухався по цій вулиці зі сторони с. Шишківці в напрямку центру села. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир мотоцикла – ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_8 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджена ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та просить призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому зазначає про безпідставні висновки апеляційного суду щодо необхідності стягнення з неї на користь потерпілого ОСОБА_7 22 125,15 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, оскільки в рамках заявленого потерпілим цивільного позову він просив стягнути понесені матеріальні збитки із ПАТ "УПСК", а не з ОСОБА_6 . Засуджена вважає, що апеляційний суд, стягуючи матеріальну шкоду саме з неї, усупереч вимогам ст. 404 КПК вийшов за межі апеляційних та позовних вимог, а тому ухвала цього суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженої, вважав ухвалу апеляційного суду законною та обґрунтованою і просив залишити її без зміни.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися.

Мотиви суду

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Висновки судів про доведеність винуватості ОСОБА_6 , правильність кваліфікації її дій за ч. 2 ст. 286 КК та справедливість призначеного покарання у касаційній скарзі не оспорюються, а доводи засудженої щодо неправильного вирішення апеляційним судом цивільного позову є слушними.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

При цьому розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має навести в рішенні відповідні мотиви.

Тобто законодавець визначив загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, заявлений представником потерпілого ОСОБА_7 – адвокатом ОСОБА_9 цивільний позов у частині відшкодування моральної шкоди суд вирішив із  додержанням правил глави 9 КПК із урахуванням положень статей 23, 1167 ЦК. Місцевий суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, визначив розмір моральної шкоди – 60 000 грн, який підлягає стягненню із ПАТ "УПСК" у розмірі 392,64 грн, а з ОСОБА_6 , з урахуванням добровільно відшкодованих нею 30 000 грн, – 29 607,36 грн на користь потерпілого ОСОБА_7 . При цьому суд узяв до уваги характер, ступінь тяжкості та обставини вчиненого злочину, обсяг моральних страждань, яких зазнав потерпілий у зв`язку із протиправною поведінкою щодо нього та, як наслідок, втратою здоров`я, характеру немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, що зумовило порушення нормального, звичного для особи способу та ритму життя.

Питання неправильного визначення розміру відшкодування моральної шкоди місцевим судом були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який належним чином їх розглянув і з посиланням на матеріали кримінального провадження, зазначивши відповідні правові підстави, умотивовано залишив без задоволення апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_7 – адвоката ОСОБА_9 в цій частині.

Твердження засудженої у касаційній скарзі про безпідставне стягнення апеляційним судом з неї на користь потерпілого ОСОБА_7 матеріальної шкоди в розмірі 22 125,15 грн, є слушними.

Як убачається із матеріалів кримінального провадження, представником потерпілого ОСОБА_7 – адвокатом ОСОБА_9 було заявлено цивільний позов, в якому після останніх змін та уточнень на підставі заяви про зменшення позовних вимог (т. 2, а.к.п. 90–91) потерпіла сторона просила стягнути з ПАТ "УПСК" 43 818,76 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, пов`язаної з витратами на лікування потерпілого, а також з ОСОБА_6 та ПАТ "УПСК" 113 838 грн та 15 890 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу відповідно.

Місцевий суд вказаний цивільний позов задовольнив частково, стягнув на користь ОСОБА_7 з ПАТ "УПСК" 7852,87 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 392,64 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, 831,05 грн у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу, а з ОСОБА_6 29 607,36 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та 2984,14 грн у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу. В іншій частині заявлених позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись із вироком місцевого суду, представник потерпілого ОСОБА_7 – адвокат ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу в частині вирішення цивільного позову, в якій просив задовольнити вимоги цивільного позову в повному обсязі. Вказував про безпідставну відмову місцевого суду в стягненні із ПАТ "УПСК" витрат у розмірі 18 560 грн пов`язаних із купівлею двох еластичних титанових фіксаторів, витрат на купівлю медичних препаратів, анальгетиків, плазмозанін тощо, придбання "Тутор-Н" на суму 1250 грн та на проведення КТ правої гомілки на суму 1300 грн, витрат понесених ОСОБА_7 на лікування в період з 11 по 29 грудня 2020 року, а також не погоджувався з розміром відшкодування моральної шкоди (60 000 грн), вважав його таким, що не відповідає обсягу та глибині душевних страждань.

Апеляційний суд частково погодився з цими аргументами, зокрема щодо необхідності стягнення на користь ОСОБА_7 витрат, понесених ним на купівлю двох еластичних титанових фіксаторів, та ухвалою постановив стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілого 22125,15 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди. У решті вирок місцевого суду було залишено без змін.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Разом з тим у цьому кримінальному провадженні апеляційний суд, задовольняючи апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_7 – адвоката ОСОБА_9 і стягуючи на користь потерпілого з ОСОБА_6 витрати, понесені на купівлю двох еластичних титанових фіксаторів, з власної ініціативи стягнув вказане відшкодування із засудженої, а не із ПАТ "УПСК", як про це ставилася вимога у апеляційній скарзі.

Крім того, суд апеляційної інстанції допустив суперечності у розрахунках вартості еластичних титанових пластин, яка підлягає стягненню, а саме у мотивувальній частині ухвали апеляційного суду встановив, що два еластичні титанові фіксатори 3.0 NX Medicalкоштують загалом 18 560 грн, що підтверджується рахунком фактурою від 20 березня 2020 року № 31 (т. 1, а.к.п. 121–122). Натомість, у резолютивній частині ухвали цього суду постановив стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду у розмірі 22 125,15 грн. При цьому різницю в 3565, 15 грн між дійсною вартістю двох еластичних титанових фіксаторів та стягнутою із засудженої в ухвалі апеляційного суду жодним чином не мотивовано.

Також усупереч вимогам ст. 419 КПК під час апеляційного розгляду залишилися поза увагою суду апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги щодо безпідставної відмови місцевого суду у відшкодуванні витрат на купівлю медичних препаратів, анальгетиків, плазмозанін тощо, придбання "Тутор-Н" на суму 1250 грн та на проведення КТ правої гомілки на суму 1300 грн, витрат понесених ОСОБА_7 на лікування в період з 11 по 29 грудня 2020 року.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені судом апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження, є такими, що істотно вплинули на обґрунтованість та вмотивованість прийнятого рішення і тягнуть за собою скасування ухвали апеляційного суду з  призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції в частині вирішення цивільного позову про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 матеріальної шкоди в розмірі 22 125,15 грн.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати вищенаведене та постановити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 433, 436–438, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 10 вересня 2021 року щодо ОСОБА_6 скасувати в частині вирішення цивільного позову про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 матеріальної шкоди в розмірі 22 125,15 грн і призначити в цій частині новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

В решті судове рішення залишити без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                         ОСОБА_2                           ОСОБА_3