Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

21 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 311/1058/21

провадження № 51-4406 км 21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                     ОСОБА_1 ,

суддів                                               ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання      ОСОБА_4 ,

прокурора                                    ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Василівського районного суду Запорізької області від 29 березня 2021 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 17 серпня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021087190000040,  за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Скельки Василівського району Запорізької області, жителя АДРЕСА_1 раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Василівського районного суду Запорізької області від 29 березня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України на 1 рік обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладено виконання обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 17 серпня 2021 року вирок суду першої інстанції змінено. Виключено посилання на негативну характеристику                                     ОСОБА_7 . В решті вирок суду залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 14 лютого 2021 року, приблизно о 01:00 год, перебуваючи за адресою:                          АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків з ОСОБА_8 , кулаками рук умисно наніс два удари по обличчю останньому, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді: забійної рани лівого надбрів`я, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, та синців на голові в ділянці правого та лівого ока, які кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить змінити вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання, застосувавши штраф у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що враховуючи дані про особу засудженого, обставини, які пом`якшують покарання, а також те, що ОСОБА_7 працює на змінному графіку, що ускладнює можливість належного виконання ним обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, відповідатиме тяжкості вчиненого останнім злочину і його особі покарання у виді штрафу.

Позиції інших учасників

Під час касаційного розгляду прокурор не підтримала подану захисником  касаційну скаргу та просила її залишити без задоволення.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Винуватість ОСОБА_7 в інкримінованому йому кримінальному  правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діяння за ч. 2                      ст. 125  КК України, в касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у                                  ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Якщо санкція закону, за яким особу визнано винуватою, передбачає декілька видів покарань, від обмеження волі до більш м`яких видів покарань, зокрема, штрафу,  при постановленні вироку потрібно обговорювати питання про призначення покарання, не пов`язаного з обмеженням волі. У разі обрання покарання у виді обмеження волі це рішення також має бути вмотивовано у вироку.

Додержання цих вимог закону вимагає, що в кожному конкретному випадку суд, призначаючи покарання, повинен мотивувати у вироку, чому саме цей вид покарання він вважає за необхідне призначити обвинуваченому і чому саме обрана ним конкретна міра цього виду покарання є достатньою для досягнення цілей, сформульованих у ч. 2 ст. 50 КК України.

Доводи касаційної скарги захисника про невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого і наявність достатніх підстав для його пом`якшення, колегія суддів вважає обґрунтованими.

Так, як убачається з вироку, призначаючи ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі, місцевий суд врахував обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, його наслідки, які не є тяжкими, спосіб вчинення такого і його мотиви, форму вини, обстановку вчинення кримінального правопорушення, особу засудженого, його характеристику, наявність обставини, яка пом`якшує покарання - щире каяття, а також вимоги ст. 50 КК України, відповідно до яких метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

При цьому, зважаючи на те, що ОСОБА_7 раніше не судимий, має на утриманні двох малолітніх дітей, суд прийшов до висновку, що виправлення та перевиховання останнього можливе без ізоляції від суспільства, а тому, відповідно до вимог                                              ст. 75 КК України, прийняв рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Разом з тим, обираючи ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі, суд призначив найбільш суворий вид покарання, передбачений санкцією ч. 2                      ст. 125 КК України та, при цьому, не навів у вироку мотивів про те, чому мети покарання неможливо досягнути при застосуванні менш суворого заходу примусу, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 125 КК України, не пов`язаного з обмеженням волі.

Апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги засудженого, в якій він просив змінити призначене йому покарання судом першої інстанції на штраф, дійшов висновку про відсутність підстав для пом`якшення ОСОБА_7 покарання та визнав необґрунтованими доводи останнього щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженого внаслідок суворості.

Водночас, як убачається зі справи, ОСОБА_7 визнав свою вину у скоєному, щиро розкаявся, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, працює зварювальником ПрАТ "ЗЗРК", тяжких наслідків від вчиненого ним кримінального правопорушення не настало, тому колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість наведених у касаційній скарзі захисника доводів та наявності достатніх підстав для пом`якшення призначеного засудженому покарання до менш суворого, а саме, до штрафу. Таке покарання забезпечить дотримання засад призначення покарання, в тому числі його індивідуалізації, буде справедливим, адекватним матеріальному стану засудженого, необхідним і достатнім для його виправлення.

При цьому, колегія суддів враховує висновок щодо застосування норм права, викладний у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 грудня 2021 року у справі № 617/775/20, відповідно до якого зміна за результатами розгляду апеляційної, касаційної скарги покарання у виді позбавлення чи обмеження волі, від відбування якого особу було звільнено з випробуванням на підставі ст. 75 КК України на штраф, не є погіршенням правового становища обвинуваченого, засудженого.

З огляду на зазначене вирок Василівського районного суду Запорізької області від                  29 березня 2021 року та ухвала Запорізького апеляційного суду від 17 серпня                    2021 року, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК України, підлягають зміні шляхом пом`якшення призначеного ОСОБА_7 покарання у виді одного року обмеження волі із застосуванням статей 75, 76 КК України до штрафу в розмірі                    100  неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень, а касаційна скарга захисника  - частковому задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436 - 438, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Василівського районного суду Запорізької області від 29 березня                     2021 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 17 серпня 2021 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання змінити. Пом`якшити призначене йому покарання за ч. 2 ст. 125 КК України з одного року обмеження волі із застосуванням статей 75, 76 КК України до штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить                              1700 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                     ОСОБА_3                          ОСОБА_2