Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

|

||

Постанова

Іменем України

07 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 357/11366/18

провадження № 51-4536км21

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду  у складі:

головуючого                                              ОСОБА_1 ,

суддів                                                          ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,

прокурора                                                   ОСОБА_5 ,

засудженого                                             ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 15 червня 2021 року у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018110030003403, № 12018110030004755, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця   с. Красноліси Сквирського району Київської області,зареєстрованого в тому ж населеному пункті, жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1

ст. 246  Кримінального кодексу України (далі – КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від

12 липня 2019 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання

у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, за ч. 1 ст. 246 КК до позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Згідно зі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання

з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.

Відповідно до ст. 76 КК суд поклав на ОСОБА_6 обов`язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти його про зміну місця проживання або роботи.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 82 258,62 грн та

100 000 грн у рахунок відшкодування відповідно матеріальної та моральної шкоди.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 засуджено за вчинення 13 серпня 2018 року кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, за обставин, викладених у вироку. В цій частині судові рішення не оскаржуються.

Крім того, 25 грудня 2018 року близько 11:00 ОСОБА_6 на території захисного насадження, яке перебуває в користуванні ВП "Жмеринська дистанція захисних лісонасаджень" РФ "Південно-західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця", що поблизу с. Томилівка Білоцерківського району Київської області, умисно вчинив незаконну порубку насаджень на корені, а саме 16 дерев породи "дуб", "берест" та "акація", загальною масою 13,77 м куб, унаслідок чого заподіяв державі істотну шкоду, що полягає у послабленні захисної властивості насаджень, зменшенні питомої ваги насаджень у межах площі вирубки, зменшенні відсотку участі головної породи в складі насадження, оскільки зрубані дерева дуба належать до основних лісоутворюючих порід України, та майнової шкоди на загальну суму 120 104,19 грн.

Київський апеляційний суд ухвалою від 15 червня 2021 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить судові рішення щодо ОСОБА_6 у частині засудження останнього за ч. 1 ст. 246 КК скасувати через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а кримінальне провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК)  закрити у зв`язку з набранням чинності законом, яким скасовано кримінальну відповідальність за діяння, вчинене особою; виключити з вироку посилання на ст. 70 КК.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу прокурора.

Засуджений ОСОБА_6 не заперечував щодо задоволення касаційної скарги прокурора.

Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але в судове засідання вони не з`явилися.

Мотиви Суду

Згідно з положеннями ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 438 КПКпредметом перегляду кримінального провадження в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Як визначено в п. 1 ч. 2 ст.412 КПК, якщо за наявності підстав для закриття кримінального провадження в кримінальній справі його не було закрито, таке порушення кримінального процесуального закону, є істотним.

За змістом частин 2, 3 ст.4 КК злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 КК, якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Диспозиція ч. 1 ст. 246 ККв редакції станом на час вчинення інкримінованого ОСОБА_6 діяння передбачала кримінальну відповідальність за незаконну порубку дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, що заподіяла істотну шкоду, а також вчинення таких дій у заповідниках або на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах.

При цьому при вирішенні питання, чи є істотною шкода, яка заподіяна незаконною порубкою, потрібно було в кожному конкретному випадку враховувати вартість, екологічну цінність, кількість незаконно вирубаного лісу, розмір шкоди, завданої довкіллю й обчисленої за відповідними таксами.

Законом України від 06 вересня 2018 року № 2531-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження українських лісів та запобігання незаконному вивезенню необроблених лісоматеріалів" (далі – Закон України № 2531-VIII), який набрав чинності з 01 січня 2019 року, до ст. 246 КК були внесені зміни.

Зокрема, згідно з приміткою до ст. 246 КК істотною шкодою вважається така шкода, яка у дві тисячі і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або інша істотна шкода, завдана навколишньому природному середовищу в частині забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів. Таким чином, станом на 01 січня 2019 року грошовий показник істотної шкоди становив 1 921 000 грн.

Оскільки ОСОБА_6 обвинувачувався у заподіянні шкоди на суму

120 104,19 грн, то діяння, вчинене ним 25 грудня 2018 року, на час постановлення вироку 12 липня 2019 року перестало бути кримінально караним.

Однак суди попередніх інстанцій на ці зміни у ст. 246 КК уваги не звернули, положень п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК не застосували, чим допустили істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що відповідно до ст. 438 КК є підставами для скасування судових рішень.

Відповідно до ст.440 КПК суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 КПК, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

За таких обставин касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 15 червня 2021 року у частині засудження ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 246 КК скасувати.

Кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК закрити.

Виключити рішення про призначення ОСОБА_6 покарання на підставі

ст. 70 КК.

Вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 2 ст. 286 КК до покарання

у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Згідно зі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнити від відбування покарання

з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.

Відповідно до ст. 76 КК покласти на ОСОБА_6 обов`язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти його про зміну місця проживання або роботи.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                  ОСОБА_2                             ОСОБА_3