Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

13 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 317/792/19

провадження № 51-3204км21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                               ОСОБА_1 ,

суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,

виправданого                                              ОСОБА_5 ,

прокурора                                                    ОСОБА_6 ,

захисника                                                     ОСОБА_7 ,

в режимі відеоконференції:

потерпілого                                                ОСОБА_8 ,

представника потерпілого                     ОСОБА_9 ,

розглянув у судовому засіданні касаційні скарги прокурора на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 29 квітня 2021 року і потерпілого ОСОБА_8 на вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 20 січня 2021 року й ухвалу Запорізького апеляційного суду від 29 квітня 2021 року щодо

ОСОБА_5 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт Побузьке Голованівського району Кіровоградської області, жителя

АДРЕСА_2 ,

обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 20 січня 2021 року ОСОБА_5 визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 1

ст. 28, ч. 2 ст. 125 КК та виправдано за недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

Також, цей суд визнав невинуватим ОСОБА_10 і виправдав його за недоведеністю вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 125 КК.

Запорізький апеляційний суд ухвалою від 29 квітня 2021 року вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_10 залишив без змін.

Органом досудового розслідування ОСОБА_5 і ОСОБА_10 обвинувачувалися в тому, що 22 вересня 2018 року близько 15:30 на дорозі поряд із будинком АДРЕСА_3

ОСОБА_5 умисно завдав одного удару кулаком у підборіддя ОСОБА_8 ,

а ОСОБА_10 в той же час без попередньої змови з першим завдав потерпілому удару кулаком у голову. В результаті їх протиправних дій потерпілий отримав легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_8 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України  про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок і ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Зазначає, що суд першої інстанції допустив неузгодженість у мотивувальній і резолютивній частинах виправдувального вироку, а апеляційний суд погодився з таким висновком.

Як вказує потерпілий суд фактично дійшов висновку про наявність у діях

ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 125 КК, що підтверджується сукупністю зібраних та досліджених у судовому засіданні доказів, однак не застосував закону, який підлягав застосуванню, і виправдав ОСОБА_5 .

На переконання потерпілого, невизнання ОСОБА_10 винуватим в інкримінованому йому злочині у зв`язку з недоведеністю того, що кримінальне правопорушення вчинене саме ним, автоматично вказує на заподіяння йому тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .

Стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій усупереч вимогам cт. 94 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) не надали належної оцінки показанням свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_12 .

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону,неправильне застосування закону України  про кримінальну відповідальність. Зазначає, що, порушуючи приписи ст. 419 КПК, суд апеляційної інстанції ретельно не перевірив викладених у його апеляційній скарзі доводів щодо необґрунтованого виправдання ОСОБА_5 і ОСОБА_10 , не спростував їх та не навів переконливих мотивів і підстав для залишення без зміни вироку суду першої інстанції. Стверджує, що під час постановлення виправдувального вироку місцевий суд допустив істотні суперечності, включив формулювання, які ставлять під сумнів невинність виправданих, а суд апеляційної інстанції всупереч вимогам кримінального процесуального законодавства не дав на них відповідей та не спростував їх.

У запереченнях на касаційні скарги потерпілого і прокурора виправдані ОСОБА_5 , ОСОБА_10 і захисник ОСОБА_7 зазначають про безпідставність доводів, викладених у цих скаргах, та необхідність залишення їх без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без зміни.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 та його представник ОСОБА_9 , прокурор підтримали свої касаційні скарги, просили скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Виправданий

ОСОБА_13 та захисник ОСОБА_7 заперечували проти задоволення касаційних скарг потерпілого і прокурора.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому за ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України

про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412–414 цього Кодексу.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).

Доводи касаційних скарг прокурора і потерпілого про допущенні судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог кримінального процесуального закону колегія суддів вважає слушними.

За правилами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим

і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Поряд з цим, як зазначено у ст. 94 КПК, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Згідно з ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.

За правилами п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі й визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі й поданих у судовому засіданні.

Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду стосовно законності

й обґрунтованості судового рішення, що перевіряється в апеляційному порядку,

і повинна відповідати вимогам статей 370, 419 КПК.

Відповідно до ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Виходячи з положень указаних статей закону, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, дати вичерпну відповідь на вказані у ній доводи щодо оцінки покладених в основу вироку доказів із точки зору їх належності, допустимості й достовірності, а також зазначити мотиви,

з яких він виходив при постановленні ухвали, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення — підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, пославшись на відповідну норму права.

З огляду на ухвалу суду апеляційної інстанції у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_10 , ці вимоги закону при перевірці доводів апеляційних скарг потерпілого та прокурора виконані не були.

Апеляційний суд належним чином не перевірив викладених в апеляційних скаргах доводів потерпілого і прокурора щодо незаконності, необґрунтованості судового рішення й не звернув уваги на істотні суперечності, що містяться у вироку місцевого суду, у тому числі в частині формулювання висновків судового рішення, які ставлять  під сумнів, як винуватість так і невинуватість виправданих, не навів переконливих мотивів прийнятого ним рішення щодо залишення його без зміни, а тому ухвала апеляційного суду є неналежно вмотивованою та не відповідає вимогам статей

370, 419 КПК.

Крім того, колегія суддів зазначає, що висновок районного суду в частині виправдання ОСОБА_5 є передчасним, враховуючи обставини цього кримінального провадження, показання потерпілого, показання свідка ОСОБА_11 , висновків судово-медичних експертиз про наявність у потерпілого ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, що підлягає додатковій перевірці при перегляді апеляційним судом кримінального провадження щодо виправданих ОСОБА_5 та

ОСОБА_10 .

За таких обставин, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню на підставі

п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК з призначенням нового розгляду в цьому суді.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційні скарги потерпілого ОСОБА_8 та прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 29 квітня 2021 року стосовно ОСОБА_5 і ОСОБА_10 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною

та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                             ОСОБА_2                                   ОСОБА_3