Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

02 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 354/607/20

провадження № 51-1774 км 21

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                                          ОСОБА_1 ,

суддів                                                                      ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                         ОСОБА_4 ,

прокурора                                                               ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_7 на вирок Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 25 листопада 2020 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 29 січня 2021 року у кримінальному провадженні № 12020090110000104 від 16 травня 2020 року за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 25 листопада 2020 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн, на користь держави.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 до обвинуваченого ОСОБА_8 задоволено частково.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 2 000 грн на відшкодування моральної шкоди та 5000 грн на відшкодування витрат на правову допомогу.

Згідно з вироком ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він 15 травня 2020 року приблизно о 18:00, знаходячись на вул. Франка в смт Ворохта Івано-Франківської області, в ході конфлікту з потерпілим ОСОБА_6 , діючи умисно, завдав одного удару своєю головою по обличчю потерпілого, чим заподіяв останньому легкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 29 січня 2021 року апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 задоволено частково, вирок місцевого суду в частині вирішення розміру моральної шкоди змінено та постановлено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_6 5000 грн на відшкодування моральної шкоди.

У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У своїй касаційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_6 – адвокат ОСОБА_7 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду в частині вирішення цивільного позову змінити та збільшити розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню із засудженого, до 20 000 грн.

На обґрунтування своєї позиції представник потерпілого зазначає, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи частково цивільний позов потерпілого в частині визначення розміру моральної шкоди, повною мірою не врахували ступеня моральних страждань, яких зазнав потерпілий внаслідок вчинення щодо нього протиправних дій. При цьому стверджує, що судами не надано належної правової оцінки тому, що потерпілий внаслідок інциденту із засудженим зазнав значного фізичного болю та приниження перед жителями села і працівниками поліції, а також пережив емоційний стрес, страх за своє здоров`я, життя та отримав психологічну травму, яка і досі дається взнаки, почувався дискомфортно і змушений був пристосовуватись до негативних умов існування.

Крім того, представник потерпілого звертає увагу і на те, що потерпілий наразі не працює, планував виїхати за кордон на заробітки, однак у зв`язку із судовим розглядом був позбавлений такої можливості.

Також скаржник не погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо врахування щирого каяття як обставини, яка пом`якшує покарання, та посилання на неї під час вирішення цивільного позову. Аргументуючи свої доводи представник вказує, що засуджений упродовж усього досудового розслідування та судового розгляду категорично відмовлявся від відшкодування потерпілому будь-якої шкоди, заперечував цивільний позов та не вибачився перед потерпілим.

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу представника потерпілого не надходило.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав подану касаційну скаргу та просив її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга адвоката ОСОБА_7 не підлягає задоволенню на таких підставах.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 125 КК України у касаційній скарзі не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.

Посилання в касаційній скарзі представника потерпілого на безпідставне врахування судами попередніх інстанцій щирого каяття як обставини, що пом`якшує покарання засудженому, на переконання колегії суддів, є необґрунтованими з огляду на таке.

Щире каяття характеризує собою суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, що склалася.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд, ухвалюючи обвинувальний вирок щодо ОСОБА_8 , встановив, що останній вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю та під час допиту в суді першої інстанції зазначав, що відверто шкодує про свій вчинок і розкаюється. При цьому відповідно до вироку засуджений у судовому засіданні у присутності учасників процесу попросив вибачення в потерпілого та на запитання головуючого повторно зазначив, що визнає свою вину.

Урахувавши вищенаведене, Верховний Суд вважає, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність обставини, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, а саме щирого каяття, а тому касаційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.

Водночас колегія суддів звертає увагу і на те, що вищенаведена обставина, відповідно до вимог кримінального закону, була врахована місцевим судом лише під час призначення ОСОБА_8 покарання та не бралася до уваги в ході вирішення цивільного позову та визначення розміру моральної шкоди.

Що стосується доводів касаційної скарги представника потерпілого про неправильне вирішення цивільного позову в частині визначення розміру моральної шкоди, то Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України, із застосуванням норм цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України суд, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому залежно від доведеності підстав і розміру позову.

Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Положеннями ч. 1 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, адвокат ОСОБА_7 в інтересах потерпілого ОСОБА_6 , керуючись положеннями ст. 128 КПК України, подав цивільний позов, в якому просив стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_6 20 000 грн на відшкодування моральної шкоди та 5 000 грн на відшкодування витрат на правову допомогу.

Місцевий суд, ухвалюючи щодо ОСОБА_8 обвинувальний вирок, задовольнив вказаний цивільний позов частково та ухвалив стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого 2 000 грн на відшкодування моральної шкоди та 5 000 грн на відшкодування витрат на правову допомогу.

Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, потерпілий ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій з-поміж іншого просив апеляційний суд змінити вирок місцевого суду та збільшити розмір моральної шкоди до 20 000 грн.

Апеляційний суд, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, встановив, що заявлений розмір моральної шкоди в сумі 20 000 грн є непропорційним до обсягу моральних страждань, спричинених потерпілому.

Водночас суд, урахувавши характер і обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав потерпілий, його стан здоров`я, тяжкість вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, витрачені потерпілим для відновлення його попереднього стану, характер немайнових втрат (їх тривалість, можливості відновлення), дійшов висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 2 000 грн також є непропорційним до обсягу моральних страждань у цій ситуації і недостатнім для сатисфакції потерпілого.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що з урахуванням вищенаведених обставин, а також переживань, яких зазнав потерпілий, перебуваючи у ситуації публічного скривдження (приниження) перед жителями села і працівниками поліції, та шкоди, завданої його соціальній репутації, розмір відшкодування моральної шкоди належить збільшити до 5 000 грн і саме така сума буде співмірною моральним стражданням потерпілого. З такими висновками погоджується і Верховний Суд.

На переконання колегії суддів, така позиція суду апеляційної інстанції є обґрунтованою та повною мірою відповідає вимогам ст. 1167 ЦК України, а тому вимоги касаційної скарги представника потерпілого в частині збільшення розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню із засудженого, до 20 000 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

З урахуванням вищевикладеного, а також того, що кримінальний закон застосовано правильно, а істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено, то колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу представника потерпілого залишити без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду – без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 25 листопада 2020 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 29 січня 2021 року – без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                     ОСОБА_2                                        ОСОБА_3