Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

02 грудня 2021 року

м. Київ

Справа № 233/3397/18

Провадження № 51 – 4250 км 21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                       ОСОБА_1 ,

суддів:                                   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                           ОСОБА_4 ,

прокурора                                                                ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6       адвоката ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні об`єднані кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номерами 12018050380001464 від                22 грудня 2018 року,  12018050380000594 від 07 червня 2018 року, 12018050380000632 від 13 червня 2018 року, щодо

ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Карпівка Слов`янського району Донецької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до вимог ст. 89 КК України не судимого,

за ст. 309 ч. 1, ст. 162 ч. 1, ст. 124 КК України,

за касаційними скаргами представника потерпілого ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_7 та прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - ОСОБА_9 на ухвалу Донецького апеляційного суду від 02 червня 2021 року щодо ОСОБА_8 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 19 листопада 2020 року ОСОБА_8 засуджено:

-          за ст. 124 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки;

-          за ст. 162 ч. 1 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки;

-          за ст. 309 ч. 1 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_8 призначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_8 вказано рахувати з дня фактичного прибуття до відповідної установи виконання покарань.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, в розмірі 2 000 гривень залишено без розгляду.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 5 000 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди та судовий збір в розмірі 768 гривень 40 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_11 11 286 гривень 20 копійок  у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 50 000 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_8 судовий збір в дохід держави у розмірі 840 гривень 80 копійок.

Зобов`язано Управління Державної казначейської служби України в м. Костянтинівці Донецької області повернути ОСОБА_11 сплачений нею за квитанцією 0.0.1370798971.1 від 03.06.2019 року судовий збір в розмірі 1 768 гривень 40 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта в розмірі 572 гривні 00 копійок.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 не обирався.

Вироком суду ОСОБА_8 засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за наступних обставин.

03 червня 2018 року приблизно о 00 годині 30 хвилин ОСОБА_8 , знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, перебував поблизу будинку АДРЕСА_3 , де в нього виник злочинний намір, спрямований на незаконне проникнення до іншого володіння особи, а саме на територію домоволодіння, яке належить ОСОБА_12 . Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_8 , діючи умисно, протиправно, всупереч ст. 30 Конституції України, через хвіртку воріт без згоди власника на такі дії та за відсутності законних підстав на проникнення до іншого володіння особи, порушивши конституційні права ОСОБА_12 , незаконно проник на огороджену територію подвір`я домоволодіння АДРЕСА_3 , яку залишив тільки після втручання працівників поліції.

В той же день приблизно о 02 годині 10 хвилин ОСОБА_8 в стані алкогольного сп`яніння перебував поблизу будинку АДРЕСА_4 , де у нього виник злочинний намір, спрямований на незаконне проникнення до іншого володіння особи, а саме на територію домоволодіння, яке належить ОСОБА_10 . Негайно реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_8 , діючи умисно, протиправно, в супереч ст. 30 Конституції України, без згоди власника на такі дії, за відсутності законних підстав на проникнення до іншого володіння особи, переліз через зачинену хвіртку паркану до території домоволодіння АДРЕСА_4 , чим незаконно проник на огороджену територію подвір`я вищевказаного домоволодіння, порушивши конституційні права ОСОБА_10 , та яку залишив тільки після втручання інших осіб.

Крім того, 07 червня 2018 року приблизно о 07 годині 00 хвилин ОСОБА_8 , проходячи біля будинку № 18, розташованого по вулиці Торецькій у м. Костянтинівка Донецької області, виявив декілька кущів дикоростучої рослини роду коноплі. В цей час у ОСОБА_8 винник злочинний намір, спрямований на незаконне придбання особливо небезпечного наркотичного засобу – канабісу без мети збуту, для особистого вживання. Негайно реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_8 , діючи умисно, незаконно, зірвав декілька гілок з листям з рослини роду коноплі, тим самим здійснив незаконне, умисне придбання особливо небезпечного наркотичного засобу – канабісу без мети збуту, для особистого вживання. У той же день та час ОСОБА_8 придбаний при вищезазначених обставинах особливо небезпечний наркотичний засіб поклав до поліетиленового пакету та сховав під светр спереду, тим самим почав умисно, незаконно зберігати при собі особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс без мети збуту, для особистого вживання.

07 червня 2018 року в період часу з 09 години 10 хвилин до 09 години 55 хвилин на відкритій місцевості, розташованій біля будинку № 5 по вулиці Краснодарська                          м. Костянтинівка Донецької області, в ході проведення огляду працівниками поліції у ОСОБА_8 під светром було виявлено та вилучено поліетиленовий пакет, в якому знаходилась речовина зеленого кольору рослинного походження з характерним запахом канабісу загальною масою 105,92 г., яка згідно висновку експерта № 3/12-476 від                  18 червня 2018 року, є особливо небезпечним наркотичним засобом – канабісом, масою в перерахунку на суху речовину 20,90 г.

Також, 22 грудня 2018 року приблизно о 02 годині 00 хвилин ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, зайшов до будинку АДРЕСА_5 , де знаходились його співмешканка ОСОБА_13 та господар будинку ОСОБА_14 . В цей час між ОСОБА_8 та ОСОБА_14 на ґрунті ревнощів почалася сварка через те, що ОСОБА_13 проводила час разом із ОСОБА_14 . Під час сварки ОСОБА_14 почав відчувати неприязнь до ОСОБА_8 та, висловлюючи останньому погрози фізичної розправи, у праву руку взяв кухонний ніж та наблизився до ОСОБА_8 , який в цей момент знаходився у дверній проймі зальної кімнати зазначеного будинку. ОСОБА_14 , наблизившись до             ОСОБА_8 , навмисно завдав останньому один удар кухонним ножем в ліву долонь, спричинивши йому тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, які потребують для свого лікування термін більш ніж 21 день. При обставинах, що склалися, у ОСОБА_8 виникли реальні підстави побоюватися здійснення погроз з боку ОСОБА_14 і нанесення йому інших тілесних ушкоджень, тобто дії ОСОБА_14 були суспільно небезпечними, та посягали на законні права та інтереси ОСОБА_8 .

В цей час ОСОБА_8 , реально сприймаючи протиправні дії ОСОБА_14 , як загрозу власному життю та здоров`ю, усвідомлюючи раптовий агресивний настрій ОСОБА_14 , захищаючись від суспільно - небезпечного посягання на своє життя та здоров`я зі сторони ОСОБА_14 , який застосував до нього фізичне насильство, що виразилось у спричиненні тілесних ушкоджень, внаслідок нанесення одного удару ножем, здатність та бажання ОСОБА_14 спричинити йому тілесні ушкодження, належним чином не врахувавши засоби захисту, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, з метою негайного припинення цього посягання та відвернення можливості продовження нанесення йому тілесних ушкоджень, явно перевищуючи межі необхідної оборони, вчинив дії, які явно не відповідали небезпечності посягання ОСОБА_14 та обстановці захисту. А саме ОСОБА_8 з лівої долоні своєї руки витягнув кухонний ніж, взяв його у праву руку та завдав ОСОБА_14 три послідовних удари в тулуб, заподіявши при цьому останньому тяжке тілесне ушкодження, яке небезпечне для життя в момент заподіяння та легкі тілесні ушкодження, які потребують для свого лікування строк понад 6 днів, але не більше 21-го дня.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 02 червня 2021 року апеляційні скарги представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 та захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_15 залишені без задоволення, а вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 19 листопада 2020 року щодо ОСОБА_8 – залишено без зміни.

Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає, що судом апеляційної інстанції допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та в порушення вимог ст. 419 КПК України не дано та не перевірено доводи апеляційної скарги поданої в інтересах потерпілого ОСОБА_6 . Зазначає, що апеляційний суд не дав належної оцінки наступним доводам апеляційної скарги: щодо необхідності більш детально зазначити в мотивувальній частині вироку показання потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_16 ; щодо самостійного звернення уваги судом на дані щодо права власності на будинок АДРЕСА_4 ; щодо критичного ставлення суду першої інстанції до того, що ОСОБА_6 є потерпілим у вказаному кримінальному провадженні; щодо невизнання відшкодування шкоди потерпілому ОСОБА_6 обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_8 ; щодо незазначення мотиву залишення цивільного позову ОСОБА_6 без розгляду; щодо мотивів та нечіткого обґрунтування часткового задоволення цивільного позову ОСОБА_10 , в якому ОСОБА_6 визначений як третя особа, оскільки він є орендарем житлового будинку та прибудинкової території, належного ОСОБА_10 .

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо         ОСОБА_8 та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.  Вважає, що апеляційний суд не виконав вимоги ст. 419 КПК України та не навів в ухвалі спростування доводів апеляційної скарги представника потерпілого ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_7 про те, що судом першої інстанції фактично було позбавлено    ОСОБА_6 статусу потерпілого та безпідставно зроблено висновок про відсутність у нього будь-якого речового права на домоволодіння ОСОБА_10 .

Заперечень на касаційні скарги від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Представник потерпілого ОСОБА_6 – адвокат ОСОБА_7 підтримав свою касаційну скаргу і просив її задовольнити, касаційну скаргу прокурора вважав обґрунтованою.

Прокурор у судовому засіданні вважав касаційні скарги необґрунтованими і просив залишити їх без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обґрунтованість засудження ОСОБА_8 та правильність кваліфікації його дій за                   ст. 309 ч. 1, ст. 162 ч. 1, ст. 124 КК України у касаційних скаргах не оспорюються.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення – підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що представник потерпілого ОСОБА_6 – адвокат ОСОБА_7 , не погодившись із вироком суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, обґрунтувавши її тим, що вирок суду є недостатньо мотивованим в частині викладу показань потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , свідка ОСОБА_16 , опису копії договору довічного утримання від             18 січня 1995 року та технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_4 з надвірними спорудами щодо права власності ОСОБА_10 на цей будинок. Крім того, вважав вирок недостатньо мотивованим в частині залишення без розгляду цивільного позову потерпілого ОСОБА_6 . Також вказав на помилковий висновок суду про те, що      ОСОБА_6 не може бути потерпілим у вказаному кримінальному провадженні, чим його незаконно позбавлено такого статусу. Вказав на те, що ніхто з учасників судового провадження не заперечував статусу ОСОБА_6 як потерпілого у цьому кримінальному провадженні, і крім того судом встановлено обставину відшкодування завданої йому кримінальним правопорушенням шкоди відповідно до поданої заяви потерпілим ОСОБА_6 .

Виконуючи вимоги вищезазначених положень процесуального закону, апеляційний суд належним чином перевірив доводи цієї апеляційної скарги щодо недостатньої, на думку представника потерпілого, вмотивованості та деталізації вироку суду в частині викладу показань потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , свідка ОСОБА_16 , опису копії договору довічного утримання від 18 січня 1995 року та технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_4 з надвірними спорудами щодо права власності ОСОБА_10 на цей будинок, а також щодо мотивів залишення без розгляду цивільного позову потерпілого ОСОБА_6 і часткового задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_10 , зазначивши мотиви залишення апеляційної скарги в цій частині без задоволення.

Виходячи із прохання апеляційної скарги представника потерпілого ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_7 , апеляційний суд проаналізував положення ст. 408 – 412 КПК України, які визначають підстави для зміни вироку суду першої інстанції за наслідками апеляційного перегляду і дійшов до обґрунтованого висновку про те, що вимоги цієї апеляційної скарги є необґрунтованими, оскільки в ній не зазначено того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення, що могло б бути підставою для зміни вироку. При цьому щодо доводів апеляційної скарги в частині недостатньої деталізації та вмотивованості вироку, апеляційний суд правильно вказав про те, що  судове рішення не повинно містити зайвої деталізації, яка не має правового значення в даному кримінальному провадженні, а також незрозумілих словосполучень, занадто довгих речень, через які викладення фактичних обставин важко сприймається.

Щодо доводів апеляційної скарги про позбавлення судом першої інстанції ОСОБА_6 статусу потерпілого апеляційний суд встановив, що ОСОБА_8 добровільно відшкодував завданий збиток потерпілому ОСОБА_6 по епізоду за злочин, передбачений                   ст. 162 ч. 1 КК України, не змінюючи при цьому та не ставлячи його статус потерпілого під сумнів. При цьому, в зв`язку із тим, що загальна шкода завдана кримінальними правопорушеннями, зокрема потерпілим ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за їх цивільними позовами ОСОБА_8 відшкодована не була, апеляційний суд не знайшов підстав для визнання добровільного відшкодування завданого збитку потерпілому ОСОБА_6 по епізоду за злочин, передбачений ст. 162 ч. 1 КК України, обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_8 при призначенні покарання.

Крім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 01 листопада 2018 року ОСОБА_6 залучено до участі в якості потерпілого у кримінальному провадженні за № 12018050380000632 від 13 червня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 162 ч. 1 КК України, за епізодом незаконного проникнення до іншого володіння особи від 03 червня 2018 року приблизно о 02 годині 10 хвилин за адресою: м. Костянтинівка, вул. Акмолінська, 34.

Під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції ОСОБА_6 допитувався як потерпілий та його процесуальний статус при цьому не змінювався.

Як вбачається із вироку суду першої інстанції, зокрема із резолютивної його частини, цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, в розмірі 2 000 гривень залишено без розгляду. Вироком встановлено, що відповідно до розписки ОСОБА_6 від 20 лютого 2020 року останній отримав від ОСОБА_8 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2 000 гривень (т. 3      а.п. 242),  а 10 березня 2020 року ОСОБА_6 звернувся до суду з заявою про залишення цивільного позову без розгляду, у зв`язку із чим відповідно до ст. 257 ЦПК України позовну заяву ОСОБА_6 до ОСОБА_8 , треті особи ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , які не заявляють самостійних вимог, про відшкодування моральної шкоди, залишено без розгляду.

Отже, доводи касаційних скарг щодо позбавлення судом першої інстанції ОСОБА_6 статусу потерпілого та неналежної перевірки апеляційним судом доводів апеляційної скарги представника потерпілого ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_7 , а також доводи касаційної скарги представника потерпілого в частині необґрунтованого невизнання обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_8 – відшкодування завданої злочином шкоди потерпілому ОСОБА_6 , є безпідставними.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст.ст. 370, 419 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційних скарг, скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_8 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Донецького апеляційного суду від 02 червня 2021 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційні скарги представника потерпілого                ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_7 та прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - ОСОБА_9 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                                ОСОБА_2                                            ОСОБА_3