Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

25 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 368/1520/16-к

провадження № 51-3920км21

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі – Суд, колегія суддів) у складі:

головуючої                                          ОСОБА_1 ,

суддів                                                 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

засудженого                                  ОСОБА_5 ,

прокурора                                       ОСОБА_6 ,

потерпілої                                     ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 на вирок Ржищівського міського суду Київської області від 09 грудня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від

26 травня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013100190000158, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя

АДРЕСА_1 , відповідно до ст. 89 Кримінального кодексу України (далі – КК України) раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1.       За вироком Ржищівського міського суду Київської області від 09 грудня 2020 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_5 від призначеного покарання у зв`язку з закінченням строків давності, а кримінальне провадження стосовно нього закрито. У задоволенні цивільного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_5 відмовлено.

2.       Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_5 у частині вирішення цивільного позову ОСОБА_7 змінено, постановлено стягнути на її користь з ОСОБА_5 на відшкодування моральної шкоди 20 000,00 грн. У решті вирок залишено без зміни.

3.       Згідно з вироком ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він 27 липня 2010 року близько 19:00, знаходячись на території власного домогосподарства по АДРЕСА_1 , під час сварки на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків зі своєю співмешканкою ОСОБА_7 наніс їй середньої тяжкості тілесні ушкодження у виді перелому 9-го ребра праворуч.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

4.       У касаційній скарзі ОСОБА_5 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить судові рішення стосовно нього скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Мотивує тим, що усупереч вимогам статей 22, 94 КПК України судом необґрунтовано відхилено показання його самого, а також свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на користь його непричетності до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, натомість враховано показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які не були очевидцями події, а інші докази, зокрема, висновок експерта, його характеристики, протокол огляду місця події, частина яких є недостовірними, а інші неналежними, у сукупності не доводять, що саме він наніс тілесні ушкодження потерпілій, відтак його винуватість не доведено поза розумним сумнівом. Вважає не вмотивованим та безпідставним рішення апеляційного суду в частині стягнення з нього моральної шкоди на користь потерпілої. Також зазначає про порушення судом першої інстанції його права на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, що перешкодило його якісній підготовці до участі в судових засіданнях.

Позиції інших учасників судового провадження

5.       Засуджений ОСОБА_5 подав пояснення до касаційної скарги, в яких посилається на фабрикацію матеріалів справи органом досудового розслідування, упередженість суду, обмову його з боку потерпілої, у засіданні суду касаційної інстанції підтримав свою касаційну скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити з наведених у ній мотивів.

6.       Прокурор ОСОБА_6 та потерпіла ОСОБА_7 заперечили проти задоволення касаційної скарги та просили її відхилити, залишивши судові рішення стосовно ОСОБА_5 без зміни як законні та обґрунтовані.

Мотиви Суду

7.       Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників касаційного провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

8.       За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

9.       Згідно із ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412–414 цього Кодексу (ч. 2 ст. 438 КПК України).

10.   Таким чином, неповнота судового розгляду (ст. 410 КПК України) та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) не є підставою для перегляду судових рішень в касаційному порядку, чинним кримінальним процесуальним законом не передбачена можливість скасування касаційним судом рішень попередніх інстанцій з цих підстав.

11.   Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підставі його ухвалення.

12.   Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

13.   Положеннями ст. 94 КПК України встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

14.   Судові рішення попередніх інстанцій у цьому кримінальному провадженні свідчать, що суди дотримались вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.

15.   Так, із мотивувальної частини вироку убачається, що висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, за яке його засуджено, ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України.

16.   Мотивуючи свої висновки у цій частині, суд послався, зокрема, на: показання потерпілої ОСОБА_7 про обставини її побиття ОСОБА_5 , унаслідок чого у неї утворилися переломи ребер; дані, які містяться в актах судово-медичних досліджень (обстежень) та висновках експертів за результатами проведення судово-медичних експертиз, про кількість, характер та локалізацію виявлених у потерпілої ОСОБА_7 тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості; дані висновку за результатами повторної  судово-медичної експертизи № 196/19, згідно з якими у ОСОБА_7 виявлено закриту травму грудної клітки у виді перелому 9 ребра праворуч, яка відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості та могла утворитися 27 жовтня 2010 року за обставин, на які вказувала потерпіла під час її допиту та відтворення обстановки і обставин події, не могла утворитися від падіння та стискання грудної клітки;  дані протоколу відтворення обстановки і обставин події від 10 травня 2012 року з фототаблицею до нього, в якому зафіксовано обставини, за яких потерпілій ОСОБА_7 було нанесено тілесні ушкодження 27 липня 2010 року;  дані протоколу огляду місця події та інші письмові докази, які узгоджуються між собою та у сукупності доводять винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1

ст. 122 КК України.

17.   При цьому показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_14 суд відхилив, оскільки вони не вказують на обставини вчинення злочину. Не зазначає про такі обставини і сам засуджений у своїй касаційній скарзі. Зокрема, вказуючи на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на його користь, ОСОБА_5 зазначає, що у день події вони бачили потерпілу, яка пересувалася селом, однак до обставин отримання нею тілесних ушкоджень такі показання дійсно не відносяться. Стосовно показань свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 засуджений у касаційній скарзі зазначає, що вони не були очевидцями події та не бачили, як він наносив тілесні ушкодження потерпілій. При цьому його посилання на те, що суд керувався показаннями вказаних свідків, не відповідають дійсності, оскільки, як було зазначено вище, вони були відхилені судом як такі, що не стосуються обставин події.

18.   Суд апеляційної інстанції, здійснюючи перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку за апеляційними скаргами прокурора, потерпілої ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_5 , ретельно перевірив викладені у них доводи, вислухав пояснення зазначених учасників судового провадження, які брали участь у засіданні суду апеляційної інстанції, повторно дослідив наявні в матеріалах кримінального провадження докази в порядку, передбаченому

ст. 404 КПК України, провів судові дебати, надав обвинуваченому останнє слово та за результатами апеляційного перегляду дійшов висновку про обґрунтованість засудження та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 , з яким погоджується також і колегія суддів касаційного суду. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, містить докладні відповіді на аргументи сторін кримінального провадження, викладені в їхніх апеляційних скаргах, та належні мотиви прийнятого апеляційним судом рішення.

19.   Зокрема, приймаючи рішення про стягнення з засудженого на користь потерпілої моральної шкоди, апеляційний суд обґрунтовано врахував  обсяг фізичних і душевних страждань, яких вона зазнала внаслідок вчиненого щодо неї ОСОБА_5 злочину, стан її здоров`я та тяжкість вимушених змін у її житті, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, а визначаючи розмір такого відшкодування, виходив із засад розумності, виваженості й справедливості.

20.   Стосовно інших викладених у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_5 доводів слід зазначити таке. У мотивувальній частині вироку суд першої інстанції хоча й послався на дані щодо попередніх судимостей ОСОБА_5 , які вже погашені, проте при обранні йому конкретного виду й міри покарання до уваги їх не брав, а у вступній частині вироку зазначив, що він відповідно до ст. 89 КК України є раніше не судимим. Неточності у встановленні сімейного стану ОСОБА_5 на висновки судів щодо обґрунтованості його засудження не впливають.

21.   Доводи засудженого щодо допущених судами істотних порушень кримінального процесуального закону по суті зводяться до незгоди з оцінкою доказів судами, відмінною від його власної оцінки.

22.   Твердження у касаційній скарзі про порушення права ОСОБА_5 на ознайомлення з матеріалами справи не відповідають дійсності, оскільки з цих матеріалів убачається, що за заявою ОСОБА_5 судом першої інстанції йому було надано можливість ознайомитися з ними, про факт ознайомлення він власноручно зазначив у своїх заявах (т. 1, а. п. 21, 62, 172).

23.   Що стосується доводів касаційної скарги засудженого про фабрикацію матеріалів кримінальної справи стосовно нього, то їх перевірка не входить до законодавчо визначеної компетенції суду касаційної інстанції щодо перегляду в касаційному порядку судових рішень попередніх інстанцій у порядку, на підставах і за умов, визначених КПК України.

24.   Таким чином, переконливих аргументів щодо істотного порушення кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були безумовними підставами для скасування чи зміни судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій у даному кримінальному провадженні, касаційна скарга не містить та колегією суддів не встановлено.

25.   Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_5 не підлягає задоволенню, а судові рішення стосовно нього слід залишити без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Ржищівського міського суду Київської області від 09 грудня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 26 травня 2021 року стосовно  нього – без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                 ОСОБА_2                                  ОСОБА_3