Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 9901/302/21

Провадження № 11-397заі21

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Анцупової Т. О.,

суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,

розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 липня 2021 року (суддя Яковенка М. М.) у справі № 9901/302/21 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправною та скасування ухвали,

УСТАНОВИЛА:

Рух справи

1. 28 липня 2021 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції надійшов позов ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), у якому позивач просив визнати протиправною та скасувати ухвалу Другої Дисциплінарної палати ВРП від 14 червня 2021 року № 1334/2дп/15-21 у частині відмови у відкритті дисциплінарної справи за скаргою ОСОБА_1 стосовно судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Олійника В. М.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12 квітня 2021 року суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Олійник В. М. постановив рішення у справі № 160/3080/21. Позивач вважає, що при розгляді справи та постановленні цього рішення суддя Олійник В. М. припустився численних порушень Конституції України та Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян". 14 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ВРП зі скаргою на дії судді Олійника В. М. Однак, ВРП, за твердженням позивача, необґрунтовано відмовила у відкритті дисциплінарної справи за його скаргою у зв`язку з тим, що скарга зводиться до незгоди із судовим рішенням.

3. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 липня 2021 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі № 9901/302/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до ВРП про визнання протиправною та скасування ухвали на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

4. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції від 30 липня 2021 року, ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою. Скаржник стверджує про недостатньо об`єктивну оцінку судом першої інстанції спірних правовідносин, просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу № 9901/302/21 повернути на розгляд до суду першої інстанції. Також скаржник висловив прохання до Великої Палати Верховного Суду з метою всебічного з`ясування обставин справи та забезпечення можливості надання правової оцінки спірним правовідносинам звернутися до Конституційного Суду України (далі - КСУ) для перевірки частини четвертої статті 44 та частини другої статті 45 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII) щодо відповідності вимогам частини першої статті 55 Конституції України.

5. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 30 серпня 2021 року задовольнила клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, звільнила його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції та відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 липня 2021 року, а ухвалою від 27 вересня 2021 року призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами на підставі частини третьої статті 311 КАС України.

6. 22 вересня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду від ВРП надійшов відзив, у якому відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 липня2021 року залишити без змін.

7. 18 жовтня 2021 рокудо Великої Палати Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення у справі № 9901/302/21, у яких скаржник зазначає про підтримання позовних вимог в повному обсязі.

Висновки суду першої інстанції

8. Ухвалу про відмову у відкритті провадження суд першої інстанції мотивував тим, що згідно із частиною другою статті 45 Закону № 1798-VIII рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи ухвалюється Дисциплінарною палатою та оскарженню не підлягає. Відтак рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи не може бути самостійним предметом оскарження в судовому порядку, а отже, позивач звернувся до суду з вимогами, які не належить розглядати в суді.

9. Суд першої інстанції зазначив, що позивач, попри те, що має право подати скаргу на дії судді й ініціювати у такий спосіб дисциплінарне провадження, усе ж не є безпосереднім учасником правовідносин, які виникають у зв`язку з розв`язанням питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Оцінювати дії судді під час виконання посадових обов`язків має повноваження винятково ВРП у визначеному законом порядку, й рішення цього органу щодо притягнення чи відмови у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності створюють юридичні наслідки для такого судді, але не для скаржника.

За висновком суду першої інстанції, оскаржувана ухвала, незважаючи на те, що її постановлено за наслідками звернення позивача, не створює для нього жодних особистих прав та/чи обов`язків.

10. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду врахував завдання дисциплінарного провадження, правовий статус ВРП у цих правовідносинах та дійшов висновку, що рішення її дисциплінарного органу не може порушувати особистих прав та/або інтересів заявника, а тому таке рішення Дисциплінарної палати ВРП не може бути самостійним предметом судового розгляду.

11. Суд першої інстанції зазначив, що наведений висновок узгоджується з чіткою та послідовною практикою Великої Палати Верховного Суду, зокрема, постановами від 15 лютого 2018 року у справі № П/800/526/17, від 19 квітня 2018 року у справі № П/800/570/17, від 07 листопада 2019 року у справі № 901/227/19.

12. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що спір, щодо розв`язання якого звернувся позивач, не може розглядатися судами, тому не роз`яснив, до юрисдикції якого суду належить його вирішення.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

13. В апеляційній скарзі на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 липня 2021 року ОСОБА_1 наголошує, що посилання суду першої інстанції на частину другу статті 45 Закону № 1798-VIII є звуженням змісту статті 55 Конституції України. Скаржник з посиланням на Рішення КСУ від 25 грудня 1997 року № 9-зп зазначає, що норма частини першої статті 55 Конституції України зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист.

На думку скаржника, ухвала Другої Дисциплінарної палати ВРП № 1334/2дп/15-21 є індивідуальним актом органу державної влади, який ОСОБА_1 може оскаржити до адміністративного суду.

14. ОСОБА_1 вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що він не є безпосереднім учасником правовідносин, які виникли у зв`язку з вирішенням питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. На переконання скаржника, суддя, ухвалюючи судове рішення, яке б мало захистити права ОСОБА_1 , сам здійснив порушення норм Конституції України та порушив гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) право. Скаржник вважає, що належним способом захисту його права є притягнення судді до відповідальності, адже в іншому випадку залишається безкарним порушення суддею права людини на справедливий суд, що є передумовою для "кругової поруки в органах правосуддя".

15. Щодо посилання суду першої інстанції на позицію Великої Палати Верховного Суду, скаржник зазначає, що така позиція у справах № 901/227/19 та 9901/495/19 загалом позбавляє можливості громадянина України захиститися від "суддівського свавілля". Скаржник наголошує, що факт наявності інституту "попереднього розгляду" дисциплінарних скарг, які надходять до ВРП, з можливістю відмови у прийнятті такої скарги є протиправним запобіжником, який дозволяє безкарно та без аргументів не допускати дисциплінарні скарги до безпосереднього розгляду Дисциплінарної палати.

16. ОСОБА_1 звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що ухвала Дисциплінарної палати від 14 червня 2021 року № 1334/2дп/15-21, не містить відомостей щодо відхилення поданих скаржником аргументів, а також без пояснення, чому саме в описаних ним діях судді відсутній склад дисциплінарного проступку. На думку скаржника, це означає, що дисциплінарні палати дозволяють собі не аргументувати ухвалене рішення, що є зневагою до особи скаржника, який чітко вказує конкретні факти, які варто розглянути і надати їм правову оцінку навіть під час попереднього розгляду.

17. Скаржник наголошує на потребі сформувати нову, більш актуальну та справедливу правову позицію у цій справі, а також вважає, що елемент заборони в оскарженні (частина четверта статті 44 та частина друга статті 45 Закону № 1798-VIII) може бути ознакою та підставою для узурпації судової влади, адже можливість забороняти судове оскарження своїх рішень може гарантувати безкарність і вседозволеність ВРП та її структурних підрозділів під час вчинення дій щодо розгляду дисциплінарних скарг.

18. У письмових поясненнях, які надійшли до Великої Палати Верховного Суду 18 жовтня 2021 року, скаржник зазначає, що законодавством не врегульовано вимоги щодо проведення перевірки дисциплінарної скарги. Така ситуація, на думку скаржника, створює "надорган" із можливістю узурпації судової влади. Також скаржник наголошує, що відповідач не надав аргументів щодо справедливості ухваленого ним рішення.

Позиція ВРП щодо апеляційної скарги

19. Відповідач наголошує, що суд першої інстанції, відмовивши позивачу у відкритті провадження у цій справі, правильно застосував вимоги законодавства, зокрема пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, оскільки цей позов не підлягає розгляду в судовому порядку. Натомість доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та безпідставними.

20. Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 реалізував своє право на звернення до ВРП, подавши скаргу на дії судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Олійника В. М. 14 червня 2021 року Друга Дисциплінарна палата ВРП постановила ухвалу № 1334/2дп/15-21, якою, зокрема, відмовила у відкритті дисциплінарної справи за скаргою ОСОБА_1 стосовно судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Олійника В. М. В цій ухвалі зазначено, що вона не підлягає оскарженню, що відповідає частині другій статті 45 Закону № 1798-VIII.

21. Відповідач зазначає, що оскаржувана ухвала Другої Дисциплінарної палати ВРП хоч і постановлена за зверненням позивача, не створює для нього жодних прав та/чи обов`язків, а з огляду на завдання дисциплінарного провадження та правовий статус ВРП у цих правовідносинах рішення цього органу не може порушувати особистих прав та/або інтересів заявника, а тому позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

22. Окрім цього, відповідач посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постановах від 15 лютого 2018 року у справі № 800/526/17, від 22 березня 2018 року у справі № 9901/135/18, від 10 травня 2018 року у справі № 800/227/17, від 16 січня 2020 року у справі № 9901/342/19, від 05 листопада 2020 року у справі № 9901/147/20, відповідно до якої поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Оцінка Великої Палати Верховного Суду

23. Велика Палата Верховного Суду заслухала суддю-доповідача, перевірила матеріали справи, доводи, наведені в апеляційній скарзі й відзиві на неї, та дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав та мотивів.

24. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд керується статтями 169-171 КАС України. Поряд із оцінкою виконання формальних вимог до позовної заяви, суд має оцінити, чи належить спір розглядати за правилами адміністративного судочинства. Ця оцінка складається із послідовних відповідей на запитання: чи наявний юридичний спір відповідно до статті 124 Конституції України? чи є він публічно-правовим (тобто виник з публічно-правових, а не приватноправових відносин)? чи поширюється на цей публічно-правовий спір юрисдикція адміністративних судів (тобто спір не віднесено до юрисдикції КСУ та не має вирішуватись в порядку кримінального судочинства відповідно до частини другої статті 19 КАС України)?

Негативна відповідь хоча б на одне з цих запитань є підставою для відмови у відкритті провадження за пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України.

25. Відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

26. Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

27. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

28. Згідно із частиною четвертою статті 22 КАС України (в редакції, чинній на день прийняття оскаржуваної ухвали Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду) Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.

29. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРП визначені у статті 266 КАС України.

30. Відповідно до частини першої статті 266 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, ВРП, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) законності актів ВРП, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 4) законності рішень ВРП, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат; 5) законності бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.

31. Згідно із частиною сьомою статті 266 КАС України на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду. Така скарга розглядається за правилами касаційного провадження, встановленими цим Кодексом.

32. Частиною першою статті 107 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VІІІ) передбачено, що право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа.

33. Відповідно до статті 108 Закону № 1402-VIII дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом № 1798-VIII, з урахуванням вимог цього Закону.

34. Згідно із частиною другою статті 42 Закону № 1798-VIII (тут і далі - в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної ухвали Другої Дисциплінарної палати ВРП) дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати ВРП.

35. Відповідно до частини третьої статті 42 Закону № 1798-VIII дисциплінарне провадження включає: 1) попереднє вивчення матеріалів, що мають ознаки вчинення суддею дисциплінарного проступку, та прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи або відмову у її відкритті; 2) розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.

36. Частиною першою статті 43 Закону № 1798-VIII встановлено, що член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач): 1) вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону; 2) за наявності підстав, визначених пунктами 1-5 частини першої статті 44 цього Закону, - повертає дисциплінарну скаргу скаржнику; 3) за наявності підстав, визначених пунктом 6 частини першої статті 44 цього Закону, - передає скаргу на розгляд Дисциплінарної палати для ухвалення рішення щодо залишення без розгляду та повернення її скаржнику або відкриття дисциплінарної справи; 4) за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги - готує матеріали у строки, встановлені регламентом, з пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи.

37. Відповідно до статті 45 Закону № 1798-VIIIу відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо: 1) факти неналежної поведінки судді, що повідомляються у дисциплінарній скарзі, вже були предметом перевірки та розгляду і щодо них відмовлено у відкритті дисциплінарної справи або ухвалено рішення у дисциплінарній справі; 2) закінчився встановлений законом строк для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності; 3) очевидною метою подання скарги є спонукання судді до ухвалення певного судового рішення; 4) суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.

Рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи ухвалюється Дисциплінарною палатою та оскарженню не підлягає.

38. Як слідує зі змісту оскаржуваної ухвали Другої Дисциплінарної палати ВРП від 14 червня 2021 року № 1334/2дп/15-21,18 травня 2021 року до ВРП за вхідним № М-263/3/7-21 надійшла скарга ОСОБА_1 на дії судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Олійника В. М. під час розгляду справи № 160/3080/21.

За результатами попередньої перевірки скарги доповідачем - членом Другої Дисциплінарної палати ВРП Прудивусом О. В. складено висновок від 25 травня 2021 року про відсутність підстав для відкриття дисциплінарної справи, оскільки суть скарги зводиться до незгоди із судовим рішенням (пункт 4 частини першої статті 45 Закону № 1798-VIII).

Ухвалою Другої Дисциплінарної палати ВРП від 14 червня 2021 року № 1334/2дп/15-21 відмовлено у відкритті дисциплінарної справи за скаргою ОСОБА_1 стосовно судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Олійника В. М.

39. На переконання скаржника, зазначена ухвала Другої Дисциплінарної палати ВРП може бути оскаржена в судовому порядку, оскільки право на оскарження рішення органу державної влади закріплене в Конституції України.

40. Однак відповідно до частини другої статті 45 Закону № 1798-VIII рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи ухвалюється Дисциплінарною палатою та оскарженню не підлягає.

41. Також резолютивна частина оскаржуваної ухвали Другої Дисциплінарної палати ВРП від 14 червня 2021 року № 1334/2дп/15-21 містить роз`яснення про те, що ухвала не підлягає оскарженню.

42. Отже, ухвала Дисциплінарної палати ВРП про відмову у відкритті дисциплінарної справи не може бути самостійним предметом судового розгляду.

43. Водночас суд звертає увагу на те, що в розумінні статей 51, 52 Закону № 1798-VIII оскарженню до ВРП підлягає виключно рішення дисциплінарного органу ВРП, прийняте за результатами розгляду скарги на дії судді по суті.

44. Велика Палата Верховного Суду не погоджується із доводами скаржника про те, що частина друга статті 45 Закону № 1798-VIII звужує зміст статті 55 Конституції України.

45. КСУ, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

46. У параграфі 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі "Меньшакова проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).

47. Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 попри те, що має право подати скаргу на дії судді й ініціювати у такий спосіб дисциплінарне провадження, усе ж не є безпосереднім учасником правовідносин, які виникають у зв`язку з вирішенням питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Оцінювати дії судді під час виконання посадових обов`язків має повноваження винятково ВРП у визначеному законом порядку, і рішення цього органу щодо притягнення чи відмови у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності створюють юридичні наслідки для такого судді, але не для скаржника.

48. У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 заявив клопотання про звернення до КСУ для перевірки частини четвертої статті 44 та частини другої статті 45 Закону № 1798-VIII на відповідність вимогам частини першої статті 55 Конституції України.

49. Згідно із частиною четвертою статті 7 КАС України якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до КСУ подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції КСУ.

50. Зважаючи на зміст спірних правовідносин, висновки суду першої інстанції та Великої Палати Верховного Суду в цій справі, правове врегулювання спірних правовідносин та підстав вирішення такого клопотання, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки не встановила, що застосована у цій справі частина друга статті 45 Закону № 1798-VIII суперечить нормам Конституції України. Водночас норма частини четвертої статті 44 Закону № 1798-VIII (Рішення про повернення дисциплінарної скарги має бути вмотивованим та оскарженню не підлягає) не застосовувалася до спірних правовідносин ані відповідачем, ані судами першої та апеляційної інстанцій.

51. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі № 9901/302/21 на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.

52. Також з огляду на усталену практику Великої Палати Верховного Суду щодо тлумачення поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства", Велика Палата Верховного Суду погоджується із судом першої інстанції про те, що спір, щодо розв`язання якого звернувся позивач, не може розглядатися судами, а тому не можна роз`яснити, до юрисдикції якого суду належить його вирішення

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

53. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

54. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

55. Отже, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у ньому висновків, то апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 241-243, 266, 308, 311, 312, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді: В. В. Британчук О. Б. Прокопенко

Ю. Л. Власов В. В. Пророк

І. В. Григор`єва Л. І. Рогач

Ж. М. Єленіна О. М. Ситнік

О. С. Золотніков В. М. Сімоненко

Л. Й. Катеринчук І. В. Ткач

Г. Р. Крет С. П. Штелик

К. М. Пільков