Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

09 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 725/4149/18

провадження № 51-2909км20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі – Суд) у складі:

головуючого|ОСОБА_1 ,|

суддів|ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,|

за участю: секретаря судового засідання прокурора|  ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,|

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 19 травня 2020 року, якою кримінальне провадження щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя м. Чернівців,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя м. Чернівців,

за їх обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті  185 Кримінального кодексу України (далі – КК), закрито на підставі пункту 3 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК).

Обставини справи

1.  Вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 09 січня 2020 року засуджено за частиною 3 статті 185 КК до покарання у виді позбавлення волі: ОСОБА_6 – на строк 3 роки 6 місяців,   ОСОБА_7 – на строк 3 роки 3 місяці.

2.  Суд визнав доведеним, що 12 липня 2018 року приблизно о 08:00 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , попередньо змовившись між собою, проникли в нежитлове приміщення, розташоване на території садового товариства "Локомотив" на АДРЕСА_1 , звідки таємно викрали металеві вироби, що належать ОСОБА_8 , загальною вартістю 643,50 грн,.

3. Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 19 травня 2020 року цей вирок скасовано, а кримінальне провадження закрито у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості засуджених в суді та вичерпанням можливостей їх отримати.

4.  Суд апеляційної інстанції визнав, що ряд доказів, наданих стороною обвинувачення, є недопустимими, а решта доказів не доводять винуватості ОСОБА_6 і ОСОБА_7 поза розумним сумнівом.

Вимоги і доводи касаційної скарги

5.  У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та порушення кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у цьому суді.

6. На обґрунтування своєї позиції прокурор зазначає, що апеляційний суд, приймаючи рішення про закриття кримінального провадження, належно не виконав вимог статті 94 КПК.

7. Вказує, що суд апеляційної інстанції, обмежившись тільки допитом обвинуваченого ОСОБА_9 і свідка ОСОБА_10 та дослідивши окремі докази, на які посилалася сторона захисту, порушив засади змагальності, оскільки поставив сторону обвинувачення в нерівні умови щодо подання до суду доказів і доведення їх переконливості. Стверджує, що суд не дав можливості стороні обвинувачення допитати свідка ОСОБА_10 .

8. Вважає, що апеляційний суд не дотримався принципу безпосередності дослідження доказів, оскільки, не дослідивши їх під час апеляційного провадження, надав доказам іншу оцінку, ніж та, яку дав суд першої інстанції.

9. Крім того, зазначає, що апеляційний суд, порушуючи приписи частини 4 статті 405 КПК провів судове засідання за відсутності ОСОБА_6 , участь якого, на думку прокурора, є обов`язковою.

Позиції учасників касаційного розгляду

10.  У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу, просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Оцінка Суду

11.  Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

13.  У силу частини 3 статті 62 Конституції України, положень статті 17 КПК обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь.

14.  Перевірка доказів на їх допустимість є важливою гарантією забезпечення прав і свобод людини у кримінальному провадженні.

15.  Згідно із частиною 2 статті 92 КПК обов`язок доказування допустимості доказів покладено на сторону, що їх подає. За частинами 1 та 3 статті 22 КПК кримінальне провадження передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій засобами, передбаченими цим Кодексом, а функції державного обвинувачення, захисту й судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.

16.  Суд зазначає, що відповідно до статті 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо його отримано в порядку, встановленому КПК. Недопустимий доказ не може бути використано при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

17.  Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі, ретельно перевірив на відповідність вимогам кримінального процесуального закону надані стороною обвинувачення докази на підтвердження винуватості ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв`язку.

18.  При цьому апеляційний суд навів детальні мотиви, з яких він відкинув докази, покладені в основу обвинувального вироку, у тому числі й ті, на які посилається прокурор у касаційній скарзі.

19.  Переглядаючи справу в порядку апеляційної процедури, цей суд безпосередньо дослідив і визнав недопустимим доказом протокол слідчого експерименту з обвинуваченим ОСОБА_7 від 30 серпня 2018 року, оскільки цей процесуальний документ не відповідає вимогам статті 240 КПК. Зокрема, у протоколі не зазначено жодних даних про умови і результати проведеного слідчого експерименту, інформації про застосування слідчим технічних засобів фіксації і яких саме, не вказано про долучення до нього відеозапису чи інших даних. Доданий до протоколу диск з відеозаписом слідчої дії всупереч вимогам частини 3 статті 105 КПК належними чином не упакований та не засвідчений підписами учасників слідчого експерименту.

20. Аналізуючи інші письмові докази, зокрема протоколи прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, огляду місця події від 12 липня та від 16 липня 2018 року, протокол добровільної видачі та огляду від 16 липня 2018 року, суд виявив, що зафіксована в них інформація містить істотні суперечності щодо місця та часу вчинення злочину і не узгоджується з показаннями потерпілого ОСОБА_8 .

21.  Пояснення свідка ОСОБА_11 суд оцінив як показання із чужих слів, що не суперечить правилам статті 97 КПК.

22. Показання ОСОБА_10 , який також не був очевидцем події, суд відхилив через те, що  свідок описав події, які відбувались в іншому місці і в інший час, ніж про це зазначено в обвинувальному акті.

23. Також суд не залишив поза увагою позицію обвинувачених у суді першої інстанції, які вину у вчиненні крадіжки не визнали, однак не заперечили, що скуповували металобрухт на території  садового товариства "Локомотив", у тому числі й 12 липня 2018 року.

24. З огляду на те, що ОСОБА_6 виявляє ознаки психічного розладу апеляційний суд обґрунтовано погодився із рішенням суду першої інстанції про визнання недопустимими результатів слідчих дій, проведених із цим обвинуваченим.

25. Визнаючи ці докази недопустимими та недостовірними, апеляційний суд діяв у межах своїх повноважень, передбачених статтями 94 та 370 КПК.

26. Суд погоджується з викладеними в ухвалі аргументами апеляційного суду про те, що інші зазначені в обвинувальному вироку докази підтверджують лише факт крадіжки майна потерпілого або мають інформаційний характер.

27.  Виходячи із установлених місцевим судом фактичних обставин кримінального провадження, а також зі змісту показань ОСОБА_7 під час апеляційного розгляду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_6 і  ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їм злочину, як того вимагає частина 2 статті 17 КПК, оскільки стороною обвинувачення не надано безсумнівних доказів їх причетності до викрадення металевих виробів у  ОСОБА_8 .

28.  Суд касаційної інстанції не має повноважень досліджувати докази, а доводи касаційної скарги та матеріали кримінального провадження не дають підстав ставити під сумнів такий висновок апеляційного суду.

29. Проведення апеляційного розгляду за відсутності ОСОБА_6 . Суд не вважає істотним порушенням кримінального процесуального закону, оскільки його інтереси представляв захисник, а інші учасники процесу, у тому числі й прокурор, не наполягали на допиті обвинуваченого в судовому засіданні. Крім того, Суд зважає на викладену в частині 3 статті 438 КПК пряму заборону для суду касаційної інстанції скасувати ухвалу про закриття кримінального провадження лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого.

30.  Таким чином, істотних порушень норм матеріального та процесуального права, які були би підставами для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, при розгляді кримінального провадження в суді касаційної інстанції не встановлено. Тому Суд вважає, що касаційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 19 травня 2020 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                          ОСОБА_2                          ОСОБА_3