Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

02 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 288/1891/19

провадження № 51-1698км21

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду  у складі:

головуючого                                             ОСОБА_1 ,

суддів                                                          ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання              ОСОБА_4 ,

прокурора                                                  ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_6 на вирок Попільнянського районного суду Житомирської області від 21 грудня 2020 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 03 березня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019060270000281, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та жительки смт Попільня Житомирської області,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Попільнянського районного суду Житомирської області від

21 грудня 2020 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді громадських робіт на строк 120 годин.

Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватою в тому, що вона

у не встановлені слідством час та дату, в листопаді 2018 року з будинку

АДРЕСА_1 , у якому вона проживала на підставі усної домовленості з ОСОБА_7 , що належить останній, шляхом демонтажу таємно викрала непрацюючу металеву систему опалення загальною вагою 353 кг, вартістю 3,40 грн за 1 кг чорного металу, на загальну суму 1200,20 грн.

Житомирський  апеляційний суд ухвалою від 03 березня 2021 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_6 просить судові рішення щодо неї скасувати через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та неправильне застосування норм процесуального права, а кримінальне провадження закрити. Вважає, що в неї з потерпілою ОСОБА_7 були цивільно-правові відносини, оскільки вона разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_8 арендували в неї будинок

і ремонт робили з дозволу останньої. Засуджена стверджує, що після демонтажу системи опалення вона планувала продовжити робити ремонт і встановити нову систему опалення. Вважає, що в її діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК, а тому просить судові рішення щодо неї скасувати, а провадження закрити.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення касаційної скарги засудженої.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за який її засуджено, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і підтверджуються детально наведеними у вироку доказами, які суд усебічно, повно та об`єктивно дослідив, правильно оцінив.

Зокрема, винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК, підтверджується:

- показаннями потерпілої ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_6 винаймала в неї будинок. Від сусідки ОСОБА_9 вона дізналась, що

в будинку щось пиляли та стукали. Потрапивши до житлового приміщення, вона виявила, що там відсутні всі меблі, система газового опалення вирізана, розетки вирвані, розкиданий одяг, у будинку був безлад. Вона не надавала дозвіл ОСОБА_6 на демонтаж газового опалення, тобто на вирізку труб, батарей, котла. Також вона не надавала дозволу на ремонт будинку;

- показаннями свідка ОСОБА_10 про те, що він працює завідуючим приймального пункту металобрухту, йому зателефонував ОСОБА_8

і запитав, чи можна здати металобрухт. Через деякий час ОСОБА_8 та ОСОБА_6 на автомобілі привезли металобрухт, а саме систему опалення (труби, чавунні батареї, котел);

- показаннями свідка ОСОБА_9 , із яких убачається,  що вона чула

в будинку, який належить ОСОБА_7 , звуки роботи "болгарки"

і бачила, як грузився металобрухт на автомобіль з будинку потерпілої.

Ці показання повністю узгоджуються між собою, є послідовними й підтверджуються матеріалами кримінального провадження, що були досліджені судом першої інстанції. Зокрема, даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується)ОСОБА_7 від 05 листопада 2019 року; даними протоколу огляду місця події від 05 листопада 2019 року.

Доводи у скарзі ОСОБА_6 про те, що ремонт у будинку вона робила

з дозволу ОСОБА_7 , а отже, між ними склалися цивільно-правові відносини, спростовуються показаннями потерпілої про відсутність її згоди на проведення ремонтних робіт у будинку та демонтаж системи опалення.

Будь-яких інших доказів на підтвердження наявності між нею та потерпілою таких відносин ОСОБА_6 судам першої та апеляційної інстанцій не надавала.

На доводи засудженої про те, що судами попередніх інстанцій не було перевірено її посилання щодо необхідності огляду будинку для підтвердження її показань про те, що вони здійснювали в ньому ремонт, слід зазначити таке.

З матеріалів провадження видно, що місце події, а саме житловий будинок, розташований на АДРЕСА_1 ,

у присутності понятих було оглянуто слідчим, про що складено протокол від

05 листопада 2019 року з ілюстративною таблицею. Під час огляду виявлено відсутність системи газового опалення (т. 1, а.к.п. 190–195).

17 грудня 2019 року із засудженою ОСОБА_6 в цьому будинку було проведено слідчий експеримент, під час якого вона показала на місці, де були розміщені демонтовані труби, батареї, котел, а також показала місце на подвір'ї, куди було складено демонтоване обладнання. Будь-яких зауважень щодо наявності даних про проведення нею ремонтних робіт вона не робила

(т. 1, а.к.п. 217–226).

Ураховуючи викладене, колегія суддів касаційного суду вважає, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК, повністю доведено і її дії кваліфіковано правильно.

Призначене ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК та в касаційній скарзі не оспорюється.

При перегляді кримінального провадження в апеляційному порядку суд відповідно до вимог ст. 419 КПК ретельно перевірив доводи, викладені

в апеляційній скарзі обвинуваченої ОСОБА_6 , і дав на них мотивовані відповіді.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у кримінальному провадженні колегією суддів не встановлено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК, для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційних вимог засудженої ОСОБА_6  немає.

За таких обставин касаційна скарга ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Попільнянського районного суду Житомирської області від 21 грудня 2020 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 03 березня

2021 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженої ОСОБА_6 – без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                   ОСОБА_2                                 ОСОБА_3