Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

28 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 243/5896/18

провадження № 51-3909км21

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі – Суд, колегія суддів) у складі:

головуючої                                                                    ОСОБА_1 ,

суддів                                                                             ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                    ОСОБА_4 ,

прокурора                                                           ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засуджених ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та в їхніх інтересах захисника ОСОБА_8 на вирок Донецького апеляційного суду від 01 червня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017051720000167, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов`янська Донецької області, зареєстрованого у цьому

АДРЕСА_1 , раніше не судимого,та

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця

с. Підвисоке Борівського району Харківської області, зареєстрованого в

АДРЕСА_2 , згідно зі ст. 89 Кримінального кодексу України (далі – КК України) раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1.       За вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від

22 грудня 2020 року ОСОБА_7 та ОСОБА_6 визнано винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, та призначено їм за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк

4 роки кожному.

2.       На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 та ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком

3 роки та з покладенням на них обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, пунктом 2 ч. 3 ст. 76 цього Кодексу.

3.       Прийнято рішення щодо цивільного позову.

4.       За вироком Донецького апеляційного суду від 01 червня 2021 року вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у частині призначеного покарання та звільнення від його відбування з випробуванням скасовано, призначено засудженим покарання за ч. 4 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки кожному. В решті вирок залишено без змін.

5.       Згідно з вироком ОСОБА_7 та ОСОБА_6 визнано винуватими у тому, що вони 31 травня 2017 року приблизно о 13:00, перебуваючи у громадському місці неподалік будинку

АДРЕСА_3 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, реалізуючи спільний умисел, спрямований на вчинення хуліганських дій, із застосуванням не встановленого предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, вчинили грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, спричинивши потерпілому

ОСОБА_9 легкі тілесні ушкодження у виді саден грудної клітки праворуч і поперекової області ліворуч та синців поперекової області хребта і стегон.

Вимоги касаційної скарги і доводи осіб, які її подали

6.       У касаційній скарзі засуджені та захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просять вирок апеляційного суду скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України). Даючи власний аналіз доказам у кримінальному провадженні, стверджують про порушення вимог ст. 228 КПК України при пред`явленні особи для впізнання за фотознімками, оскільки показання свідків ОСОБА_10 та

ОСОБА_11 не містять вказівок на індивідуальні ознаки та прикмети, за якими вони упізнали обвинувачених, та, крім того, суперечать іншим доказам у справі, а саме показанням свідка ОСОБА_12 про перебування з ним

ОСОБА_6 протягом усього дня, коли було вчинено злочин, які безпідставно не прийнято до уваги судом, а також інформації, наданої оператором зв`язку, яка свідчить про знаходження ОСОБА_7 на момент вчинення злочину в іншому місці. Також зазначають, що висновки суду щодо часу вчинення злочину ґрунтуються на припущеннях.

Позиції інших учасників судового провадження

7.        На касаційну скаргу надійшло заперечення прокурора, який брав участь у провадженні в суді першої інстанції, в якому він просить скаргу залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_6 без змін.

8.       У засіданні суду касаційної інстанції прокурор просила відхилити касаційну скаргу захисника та засуджених.

Мотиви Суду

9.       Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

10.   За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

11.   Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підставі його ухвалення.

12.   Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

13.   Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 3 ст. 373 КПК України).

14.   За ч. 2 ст. 420 КПК України вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків.

15.   Положеннями ст. 94 КПК України встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

16.   Колегія суддів вважає, що, ухвалюючи обвинувальний вирок стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , апеляційний суд вищевказаних вимог кримінального процесуального закону дотримався.

17.   Так, із мотивувальної частини вироку убачається, що висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у вчиненні ними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, за яке їх засуджено, ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.

18.   Мотивуючи свої висновки у цій частині, суд послався, зокрема, на: показання потерпілого ОСОБА_9 та безпосередніх очевидців події – свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , які розповіли про обставини вчинення хуліганських дій та побиття потерпілого так, як їх наведено у вироку; дані протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, відповідно до яких потерпілий та вищевказані свідки упізнали ОСОБА_7 та ОСОБА_6 як осіб, які за обставин, указаних у вироку, вчинили хуліганські дії із нанесенням тілесних ушкоджень ОСОБА_9 ; дані протоколів проведення слідчих експериментів за участю потерпілого та свідків, під час якого вони показали та пояснили механізм нанесення тілесних ушкоджень потерпілому; дані висновків експертів за результатами проведення судово-медичних експертиз про кількість, характер та локалізацію виявлених у потерпілого ОСОБА_9 тілесних ушкоджень та можливість їх утворення за обставин, на які він та свідки ОСОБА_10 і ОСОБА_11 вказують під час проведення слідчих експериментів за їх участю.

19.   Сукупністю цих та інших доказів у справі, які узгоджуються між собою, спростовуються твердження захисника ОСОБА_8 та засуджених

ОСОБА_7 і ОСОБА_6 про непричетність останніх до вчинення хуліганських дій стосовно потерпілого ОСОБА_9 .

20.   При цьому, відхиляючи доводи сторони захисту про порушення вимог ст. 228 КПК України при проведенні впізнання за фотознімками, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав на те, що потерпілий та свідки упізнали осіб, які під час хуліганських дій спричинили тілесні ушкодження ОСОБА_9 , за зовнішнім виглядом і прикметами цих осіб, а саме: одного – за ознаками низького зросту та світлого довгого волосся, а другого – за ознаками високого зросту та короткого темного волосся. Даючи показання в засіданні суду першої інстанції, вони також упевнено вказали на ОСОБА_7 та ОСОБА_6 як на осіб, які вчинили хуліганські дії стосовно ОСОБА_9 .

21.   Водночас, жодних обставин для обмови обвинувачених з боку потерпілого та свідків судом не встановлено та з матеріалів справи не вбачається. Не вказує на такі і сторона захисту. Як повідомив потерпілий, ні з очевидцями події – свідками ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , ні з обвинуваченими він раніше знайомий не був, причини його побиття останніми йому не відомі. Так само свідки ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , які є мешканками кварталу, де сталася подія, і в цей час саме перебували неподалік місця вчинення злочину, вказали на те, що ні потерпілого, ні обвинувачених раніше не знали, останніх запам`ятали добре, оскільки знаходились від них на відстані від п`яти до восьми метрів.

22.   Усупереч наведеному в касаційній скарзі, органом досудового розслідування встановлено і визнано доведеним судом час вчинення кримінального правопорушення приблизно о 13:00. Як стверджувала сторона захисту, згідно з інформацією оператора зв`язку за абонентським номером, який на час вчинення злочину належав ОСОБА_7 , місце розташування ОСОБА_13 за цим номером у період часу 31 травня 2017 року з 12:00 до 14:00 зазначено по вул. Карла Маркса та вул. Свободи м. Слов`янська, що є центром міста, а не місцем вчинення злочину. На спростування цього твердження судом обґрунтовано зазначено, що згідно з тією ж інформацією у вказаний проміжок часу жодних з`єднань за цим номером телефону зафіксовано не було, що свідчить про можливе перебування власника телефону у будь-якому місці на території м. Слов`янська, а враховуючи розташування вищезазначених вулиць і незначну відстань між ними, можливість переміщення ОСОБА_7 містом після вчинення злочину не виключається.

23.   Даючи критичну оцінку показанням свідка ОСОБА_12 про те, що обвинувачений ОСОБА_6 31 травня 2017 року близько 13:00 перебував разом із ним у букмекерській конторі, а у проміжок часу з 13:00 до 14:00 до них підходив ОСОБА_7 , суд цілком підставно послався на те, що свідок перебуває у дружніх стосунках з обвинуваченими і може бути зацікавлений у вирішенні справи на їхню користь. З такою оцінкою погоджується також і колегія суддів касаційного суду.

24.   Водночас інші наявні у кримінальному провадженні докази, безпосередньо досліджені та оцінені судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України, узгоджуються між собою та у сукупності доводять винуватість ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, за викладених у вироку обставин.

25.   Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би безумовними підставами для скасування чи зміни оскарженого вироку апеляційного суду в даному кримінальному провадженні, колегією суддів не встановлено.

26.   Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга захисника ОСОБА_8 та засуджених ОСОБА_7 і ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, а вирок апеляційного суду стосовно останніх слід залишити без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Вирок Донецького апеляційного суду від 01 червня 2021 року стосовно ОСОБА_7 і ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засуджених та захисника ОСОБА_8 – без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                              ОСОБА_2                                    ОСОБА_3