Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

07 жовтня 2021 року

м. Київ

Справа № 177/1048/18

Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/803/247/21

Провадження № 51 – 3180 км 21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                       ОСОБА_1 ,

суддів:                                   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,

прокурора                                                    ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040450000363 від 08 травня 2017 року, щодо:

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

за ст. 249 ч. 1 КК України,

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Нижній Тагіл Свердловської області Російської Федерації, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

за ст. 249 ч. 1 КК України,

за касаційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на вирок Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня

2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2020 року ОСОБА_6 та ОСОБА_9 визнано невинуватими у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 249 ч. 1 КК України, та виправдано, оскільки не доведено, що в їх діянні є склад кримінального правопорушення.

Ухвалено процесуальні витрати за проведення комісійної судової економічної та інженерно-екологічної експертизи в розмірі 8 580 гривень віднести за рахунок держави.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачувалися у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.

Так, ОСОБА_6 у період часу з 17 лютого 2017 року по 05 травня 2017 року обіймав посаду головного державного інспектора відділу охорони водних біоресурсів "Рибоохоронний патруль" Управління Державного агентства рибного господарства у Дніпропетровській області (далі – Управління) і він був добре обізнаний із законодавством у сфері охорони водних біоресурсів та правил зайняття рибним добувним промислом, а також знав про нерестові періоди та ділянки у водосховищах, підконтрольних Управлінню.

07 травня 2017 року не пізніше 18 години ОСОБА_6 разом зі своєю дружиною ОСОБА_7 з метою незаконного зайняття рибним добувним промислом із заздалегідь підготовленими човном та знаряддями лову прибули на берег Карачунівського водосховища, яке розташоване біля с. Дружба на території Чкаловської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області. Того ж дня, приблизно о 19 годині ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , діючи умисно з корисливих мотивів, у порушення вимог чинного законодавства України, не маючи дозволу на зайняття рибним добувним промислом, у період весняно-літньої заборони лову риби, а також у порушення вимог п. 1 Наказу Управління від 15 березня 2017 року  № 10, відповідно до якого заборонено промислове, любительське рибальство з плавзасобів під час руху риби на нерест та на період її нересту у водоймах, підконтрольних Управлінню, в такі терміни: у Дніпродзержинському і Дніпровському водосховищах, а також інших водосховищах (окрім Каховського водосховища), з

01 квітня по 09 червня 2017 року включно, зайшли у воду на човні марки "Elling" і, відійшовши від зазначеної вище ділянки берега Карачунівського водосховища (гирла річок Бокова і Боковенька), яка відповідно до додатку № 2 зазначеного наказу Управління є нерестовою ділянкою, встановили належні їм заборонені знаряддя лову, а саме три рибальські сітки довжиною по 80 метрів кожна, при цьому ОСОБА_6 веслував, а ОСОБА_7 виставляла сіті у воду. У цей час їх дії були помічені ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , після чого з ділянки місцевості у воді, вказаної очевидцями кримінального правопорушення, дістали та доставили на берег три рибальські сітки, в яких знаходилась риба в кількості                86 одиниць.

Своїми умисними діями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які виразились у незаконному зайнятті рибним добувним промислом за допомогою заборонених знарядь лову, вилученні з природного середовища – Карачунського водосховища зазначеної риби, заподіяли водному об`єкту істотну шкоду за ознакою вилову риби в період нересту та матеріальну шкоду в розмірі 5 406 гривень.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишено без зміни, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 – без задоволення.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також короткий зміст поданих заперечень

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що виправдання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є незаконним, суд першої інстанції належним чином не оцінив логічні та послідовні показання свідків, у тому числі свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про встановлення ОСОБА_6 і ОСОБА_7 трьох сіток, у сукупності з іншими доказами, не зазначив мотивів, з яких відкинув докази обвинувачення, а висновки суду про те, що обвинувачення ґрунтується на припущеннях не відповідає дійсності. Указує на те, що істотну шкоду за ознакою вилову риби в період нересту та розмір заподіяної матеріальної шкоди підтверджено висновком комплексної комісійної судової економічної та інженерно-екологічної експертизи від 14 травня 2018 року

№ 8749/8750, який суд першої інстанції у вироку не визнав недопустимим та не виклав позицію щодо незгоди з цим висновком. Вважає, що судом безпідставно враховано показання свідка ОСОБА_13 , який є заінтересованою  особою. Зазначає про те, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 419 КПК України доводів апеляційної скарги прокурора належним чином не перевірив і не надав на них вичерпних відповідей та без зазначення жодних мотивів відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про повторний допит свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_10 .

У запереченнях на касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та їх захисник – адвокат ОСОБА_14 просять залишити її без задоволення через необґрунтованість наведених прокурором доводів.

Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу обґрунтованою і просила її задовольнити частково, скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги прокурора про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення – підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.

Виправдовуючи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , суд першої інстанції дійшов до висновку, що не доведено, що в їх діянні є склад кримінального правопорушення, і вони підлягають виправдуванню на підставі ст. 373 ч. 1 п. 3 КПК України. Мотивуючи своє  рішення, суд вказав про відсутність наслідків інкримінованого ОСОБА_6 та

ОСОБА_7 діяння у виді заподіяння істотної шкоди, а те, що риба була виловлена у період нересту не може мати самостійного суттєвого значення для кваліфікації розглядуваних судом діянь як кримінально караних, та стороною обвинувачення не доведено, що виловлена риба нерестилася і внаслідок її виокремлення з навколишнього природного середовища в такому стані утворилися складнощі у подальшому відтворенні пійманих видів риб.

Склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 249 ч. 1 КК України, є матеріальним, таке кримінальне правопорушення вважається закінченим за умови, що діями винної особи заподіяно істотну шкоду.

Істотна шкода – поняття оціночне, визначається з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження. На те, що шкода є істотною, можуть вказувати такі дані: знищення нерестовищ риби; вилов риби у період нересту,  нечисленних її видів або тих, у відновленні яких є труднощі; добування великої кількості риби, водних тварин чи рослин або риби чи тварин, вилов яких заборонено; тощо.

У апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_8 , посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, указував на незаконність та необґрунтованість виправдувального вироку щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , просив його скасувати і ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 249 ч. 1 КК України, та призначити кожному покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, на підставі ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. Просив також повторно дослідити письмові докази, у тому числі висновок комплексної комісійної судової економічної та інженерно-екологічної експертизи, та допитати свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .

Обґрунтовуючи доводи своєї апеляційної скарги про незаконність виправдання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 прокурор серед іншого зазначав про те, що суд першої інстанції належним чином не оцінив логічні та послідовні показання свідків у сукупності з іншими доказами, якими повністю підтверджується винуватість ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , не зазначив мотивів, з яких відкинув докази обвинувачення, а висновки суду про те, що обвинувачення ґрунтується на припущеннях не відповідає дійсності.

Указував на те, що істотну шкоду за ознакою вилову риби в період нересту та розмір заподіяної матеріальної шкоди підтверджено висновком комплексної комісійної судової економічної та інженерно-екологічної експертизи від 14 травня 2018 року

№ 8749/8750, згідно з яким внаслідок самовільного вилову водних біоресурсів водному об`єкту було заподіяно істотну шкоду за ознакою вилову риби в період нересту. Звертав увагу на те, що суд першої інстанції зазначений висновок експертизи не визнав недопустимим та у вироку не виклав позицію щодо незгоди з цим висновком, а тому висновки суду першої інстанції про відсутність істотної шкоди є необґрунтованими.

Прокурор зазначав, що самі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не заперечували, що

07 травня 2017 року перебували на місці події та на човні ставили одну сітку.

Щодо показань свідків зазначав, що: свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не змінювали свої показання, під час повторного допиту в судовому засіданні вони надали більш детальні показання про встановлення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 трьох сіток, які повністю узгоджуються з даними, які містяться в протоколах слідчого експерименту за їх участю та відеозаписом, на якому зафіксовано факт встановлення сіток; свідок ОСОБА_16 повідомив, що сітки виявлені саме в тих місцях, де показав очевидець.

Мотивуючи свої вимоги, прокурор зазначив про відповідність протоколу огляду місця події від 07 травня 2017 року вимогам КПК України, в ході якого було оглянуто три рибальські сітки з рибою, який суд безпідставно не прийняв як доказ вини обвинувачених, та за даними в протоколах пред`явлення особи для впізнання зі свідками встановлено, що саме ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували на місці події, а не інші особи.

Суд апеляційної інстанції не надав мотивованих відповідей на такі доводи апеляційної скарги прокурора про незаконність виправдання ОСОБА_6 та

ОСОБА_7 за ст. 249 ч. 1 КК України, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, чим порушив вимоги ст. 419 КПК України, дійшовши передчасного висновку про законність виправдувального вироку суду першої інстанції.

Крім того, прокурор в апеляційній скарзі просив повторно дослідити обставини,  встановлені під час кримінального провадження, та подав відповідне письмове клопотання в порядку ст. 404 ч.3 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 404 ч. 3 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Як убачається із журналу судового засідання від 09 лютого 2021 року та аудіозапису цього судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, прокурор підтримав своє прохання щодо повторного дослідження доказів, зауваживши, що в апеляційній скарзі ставиться питання про ухвалення нового вироку і без повного дослідження доказів обвинувачення прийняти законне та обґрунтоване рішення прийняти неможливо. Апеляційний суд задовольнив зазначене клопотання частково в частині повторного дослідження письмових доказів, а в частині допиту свідків клопотання було відхилене, суддя доповідач повідомила, що суд апеляційної інстанції повернеться до його вирішення в подальшому, якщо воно буде заявлено повторно.

У судовому засіданні від 23 березня 2021 року апеляційним судом були дослідженні письмові докази, у тому числі: протокол огляду місця події від 07 травня 2017 року; протоколи слідчого експерименту від 19 жовтня 2017 року зі свідками

ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ; висновок комплексної комісійної судової економічної та інженерно-екологічної експертизи від 14 травня 2018 року

№ 8749/8750; протокол огляду електронного носія від 29 серпня 2017 року та відеозапис події; протокол огляду гаража від 20 лютого 2018 року; постанова про визнання речовими доказами від 30 червня 2017 року.

Проте, дослідивши за клопотанням прокурора протокол огляду місця події від

07 травня 2017 року та висновок комплексної комісійної судової економічної та інженерно-екологічної експертизи від 14 травня 2018 року № 8749/8750, суд апеляційної інстанції не надав їм належної оцінки відповідно до вимог ст. 94 КПКУкраїни. Крім того, на питання прокурора ОСОБА_6 підтвердив, що він зі своєю дружиною 07 травня 2017 року дійсно виставляли одну сітку, щоб виловити рибу.

Що стосується повторного допиту свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , то у судовому засіданні від 06 квітня 2021 року суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання прокурора в цій частині. Разом з тим, враховуючи доводи і вимоги апеляційної скарги прокурора щодо ухвалення нового вироку, клопотання прокурора щодо повторного допиту зазначених свідків, які були очевидцями подій, не було необґрунтованим в розумінні ст. 404 ч. 3 КПК України.

Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності                            з вимогами  ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою  для скасування  такого   рішення.

За таких обставин, ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга прокурора – задоволенню частково. При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                        ОСОБА_2                                          ОСОБА_3