Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

27 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 440/537/19

провадження № 51-2321км21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                       ОСОБА_1 ,

суддів                                                   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання      ОСОБА_4 ,

прокурора                                          ОСОБА_5 ,

захисника                                             ОСОБА_6

(у режимі відеоконференції),

засудженого                                        ОСОБА_7 ,

(у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Буського районного суду Львівської області від 29 жовтня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року щодо

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,  громадянина України,  жителя АДРЕСА_1 , одруженого, працюючого, раніше не судимого,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4                  ст. 358 Кримінального кодексу України (далі — КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Згідно з вироком Буського районного суду Львівської області від 29 жовтня                   2019 року ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за ч. 4 ст. 358 КК до  покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Стягнуто зі ОСОБА_7 на користь держави вартість проведених у справі експертиз у розмірі 3314,12 грн.

Вирішено питання щодо речових доказів.

За цим вироком установлено, що 20 листопада 2018 року близько 08:00                ОСОБА_7 , який їхав за кермом автомобіля марки "ЗАЗ Ланос", д.н.з. НОМЕР_1 , на 496-му км автодороги М-06 Київ – Чоп Буського району Львівської області був зупинений співробітниками поліції та на вимогуінспектора ВзОДДЗ батальйону № 1 УПП у Львівській області лейтенанта поліції ОСОБА_8 надати документи, пред`явив йому завідомо підроблене на своє ім`я посвідчення водія серії НОМЕР_2 .

Львівський апеляційний суд ухвалою від 07 грудня 2020 року рішення місцевого суду за апеляційною скаргою захисника залишив без зміни.

Вимоги і доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Захисник ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_7 через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і закрити кримінальне провадження.

Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник посилається на те, що фактичні обставини  кримінального правопорушення, викладені у підозрі ОСОБА_7 , відрізняються від викладених в обвинувальному акті та не узгоджуються з матеріалам досудового розслідування, при цьому посилається на постанову Верховного Суду у справі                   № 295/12923/19, згідно з якою, коли обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, не збігається з викладом фактичних даних у повідомленні про підозру, це є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Також указує, що місцевий суд безпідставно відмовив у проведенні повторної техніко-криміналістичної експертизи, оскільки попередній висновок експерта не містить усіх елементів інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення.

Крім цього, під час проголошення вироку суд оголосив про визнання ОСОБА_7 винуватим за ч. 1 ст. 358 КК, однак у письмовому варіанті вироку вказав про визнання його винуватим за ч. 4 ст. 358 КК. Звертає увагу на те, що вирок суду після його проголошення має бути негайно вручений учасникам судового провадження, однак цього зроблено не було. Захисник при цьому посилається на постанову Верховного Суду у справі № 500/6587/16-к, згідно з якою різниця між оголошеним у судовому засіданні судовим рішенням та рішенням, яке міститься у матеріалах кримінального провадження, є істотним порушенням кримінального процесуального закону і тягне за собою скасування судового рішення.

Позиції учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу і просив задовольнити її.

Засуджений ОСОБА_7 підтримав касаційну скаргу захисника і просив її задовольнити.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника і просив її відхилити, посилаючись на те, що наведені у касаційній скарзі доводи не є істотними і не впливають на доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК, та на законність судових рішень.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, думку засудженого, прокурора та перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційній скарзі захисника, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Зі змісту ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі — КПК), якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За правилами ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Статтею 438 КПК визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також достовірність фактичних обставин кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 358 КК, зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивно з`ясованих усіх обставин справи, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Доводи захисника про те, що фактичні обставини  кримінального правопорушення, викладені у підозрі ОСОБА_7 , відрізняються від зазначених в обвинувальному акті й не відповідають матеріалам досудового розслідування, не є слушними.

З огляду на матеріали кримінального провадження, зміст підозри в частині викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, передбаченого              ч. 4 ст. 358 КК відповідає викладеному в обвинувальному акті (п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК). Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подія інкримінованого ОСОБА_7 злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), викладено чітко і конкретно. Тобто вимоги закону щодо викладу фактичних обставин та правової кваліфікації в обвинувальному акті органом досудового розслідування було дотримано.

З аудіозапису перебігу судового засідання від 28 травня 2019 року після оголошення прокурором у судовому засіданні обвинувального акта ОСОБА_7 підтвердив зрозумілість пред`явленого йому обвинувачення та заперечив свою винуватість у інкримінованому кримінальному правопорушенні.

Згідно з обвинуваченням ОСОБА_7 , визнано винуватим і засуджено за використання завідомо підробленого документа, а обвинувачення щодо підробки документа не було пред`явлено. Помилкова вказівка у повідомленні про підозру на те, що згідно висновку технічної експертизи у документі міститься зміна первинних реквізитів "серійного номера бланка документа", а не як вказано у обвинувальному акті, що міститься лише "зміна первинних реквізитів" у цьому конкретному випадку не є істотним порушенням кримінального процесуального закону, яка тягне за собою скасування судового рішення.

Посилання захисника на позицію, висловлену в  постанові Верховного Суду у справі №295/12923/19, не є обґрунтованими, оскільки в ній йдеться про іншу правову ситуацію, пов`язану з наявністю двох різних текстів обвинувального акта і викладу в них різних обставин діяння особи.

Доводи захисту про те, що проведення повторної техніко-криміналістичної експертизи могло вплинути на доведеність винуватості  ОСОБА_7 , не є обґрунтованими, оскільки експертний висновок, який міститься в матеріалах кримінального провадження, є змістовним і зрозумілим. Під час допиту в судовому засіданні експерт ОСОБА_9 підтвердив викладене у висновку, дав вичерпні відповіді на запитання учасників судового розгляду. Звернув увагу, що надане на дослідження посвідчення водія не відповідає типовим документам, які перебувають в офіційному обігу, а саме: нетипове свічіння в УФ – променях, наявність механічного пошкодження ламінаційних захисних плівок та неякісне нанесення зображення обличчя власника вказаного документа. Таким чином, будь-яких сумнівів у правильності висновку експерта, пов`язаних з його недостатньою обґрунтованістю, та суперечностей з іншими матеріалами кримінального провадження, істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи, перевіркою матеріалів кримінального провадження не встановлено.

Посилання захисника на те, що під час оголошення вироку суд оголосив про визнання ОСОБА_7  винуватим за ч. 1 ст. 358 КК, однак у письмовому варіанті вироку вказав про визнання його винуватим за ч. 4 ст. 358 КК, не є прийнятними.

Як встановлено в ході прослуховування аудіозапису перебігу судового засідання від 29 жовтня 2019 року, дійсно, суд під час оголошення мотивувальної частини вироку зачитав, що ОСОБА_7 визнає винуватим за ч. 1 ст. 358 КК, утім у резолютивній частині вказав про визнання його винуватим за ч. 4 ст. 358 КК. Колегія суддів Верховного Суду вважає, що така розбіжність в цьому випадку виникла через обмовку, яка істотно не змінює суті судового рішення.

Те, що після проголошення вироку суд негайно не вручив учасникам судового провадження його копії, не є істотним порушенням, яке впливає на законність судового рішення, як вважає захисник. Суд також бере до уваги, що копія вироку була направлена учасникам провадження 30 жовтня 2019 року (т. 1, а. с. 179).

Місцевий суд, оцінюючи показання засудженого, який заперечував факт використання завідомо підробленого посвідчення водія, встановив, що це є спробою уникнути відповідальності за вчинене, оскільки ОСОБА_7  визнав і підтвердив факт складання ним іспиту на право керування транспортними засобами лише категорії "В" і отримання посвідчення  лише цієї категорії. Суд касаційної інстанції погоджується з вказаною позицією і доходить висновку про обґрунтовану доведеність поза сумнівом винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК.

Інших доводів захисника, що стосуються переоцінки фактичних обставин інкримінованого злочину, дослідження доказів, їх достовірності, Суд не бере до уваги, оскільки вони не є предметом касаційного розгляду згідно з положеннями          ч. 1 ст. 433 КПК.

Колегія суддів вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими і мотивованими, й такими, що відповідають приписам ст. 370 КПК. Ухвала апеляційного суду є належно обґрунтованою та вмотивованою і узгоджується з вимогами ст. 419 КПК.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, вичерпний перелік яких міститься в ч. 2 ст. 412 КПК і які могли бути безумовною підставою для скасування  судових рішень, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність суд касаційної інстанції не встановив, а тому підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_6 колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 369, 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Буського районного суду Львівської області від 29 жовтня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 – без задоволення.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_1                                       ОСОБА_2                                          ОСОБА_3